ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2007 р.
№ 9/83 ( rs754834 ) (rs754834)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді
Кривди Д.С. -(доповідача у справі),
суддів:
Жаботиної Г.В.,
Фролової Г.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
КП "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню
автомобільних шляхів та споруд на них Солом'янського району
м.Києва"
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2007
у справі
№ 9/83 ( rs754834 ) (rs754834)
господарського суду міста Києва
за позовом
КП "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню
автомобільних шляхів та споруд на них Солом'янського району
м.Києва"
до
Державної податкової адміністрації в Київській області
про
стягнення суми,
за участю представників сторін від:
позивача:
Гаміляков С.О. -за довіреністю від 12.04.2007р.
відповідача:
Попівченко О.М. -за довіреністю від 11.09.2007р.
Згідно розпорядження В.о. голови судової палати з розгляду
спорів, пов'язаних з державним регулюванням економічних відносин,
від 02.10.2007р. Першикова Є.В. розгляд касаційної скарги
здійснюється у складі колегії суддів: Кривда Д.С. (головуючий),
Жаботина Г.В., Фролова Г.М.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 11.04.2007р.
(суддя Жирнов С.М.), залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 13.06.2007р. (судді Кондес
Л.О. -головуючий, Куровський С.В., Михальська Ю.Б.), в задоволенні
позову про стягнення основного боргу та пені відмовлено.
Позивач в касаційній скарзі просить скасувати рішення та
постанову і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити,
посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права
та порушення норм процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм
матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення
представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга
підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.07.2006р. між
відповідачем (замовник) та позивачем (підрядник) укладено договір
підряду №15 на виконання робіт по ремонту асфальтобетонного
покриття дворової частини по вул.Народного ополчення, 5а згідно
проектно-кошторисної документації. Строк виконання за договором
липень-серпень 2006р. Вартість робіт є орієнтовною і складає
71,9тис.грн.
Згідно п.6 договору підписання актів виконаних робіт
замовником здійснюється протягом 5-ти днів після пред'явлення їх
підрядником, а у разі відмови замовником від підписання актів
виконаних робіт, останній надає свої пропозиції в письмовій формі
у 72-х годинний термін з моменту надання актів.
Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача
заборгованості за виконані на підставі вказаного договору роботи.
При цьому позивач доводив, що він виконав роботи на загальну суму
59360,40грн., що знайшло своє підтвердження у складених актах
виконаних робіт №360 і №361 від 01.09.2006р. (форми №КБ-2в) із
зазначенням фактичного обсягу і вартості виконаних робіт. Однак,
відповідач в порушення п.6 договору відмовився від прийняття
виконаних робіт та підписання актів виконаних робіт, які пунктом 5
договору сторони визначили підставою для здійснення розрахунків за
договором, і які замовником частково сплачені в сумі 21570грн.
згідно банківської виписки за 31.07.2006р. У зв'язку з лише
частковою оплатою вартості виконаних робіт у відповідача, на думку
позивача, виникла заборгованість перед КП "Шляхово-експлуатаційне
управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд
на них Солом'янського району м.Києва" у розмірі 37790,40грн.
основного боргу та 3306,63грн. пені за прострочення платежу за
період з 12.09.2006р. по 05.03.2007р.
Відмовляючи в задоволенні позову, господарські суди першої та
апеляційної інстанцій виходили з того, позивач розпочав виконувати
роботи без отримання зумовленого п.4 договору розміру авансу і не
надав доказів на підтвердження виконання відповідачем п.4 договору
щодо сплати визначеної в ньому авансової суми та наявності у
позивача підстав для початку робіт за договором. На думку судів,
акти виконаних робіт №360 і №361 від 01.09.2006р. не можуть
вважатись належними доказами виконання позивачем підрядних робіт,
оскільки вони не підписані уповноваженим представником
відповідача. Таким чином, суди дійшли висновку, що позивачем не
доведено виконання ним своїх договірних зобов'язань відповідно до
умов договору.
Вищий господарський суд України не може погодитися з
переконливістю висновків судів попередніх інстанцій.
Відповідно до ст.ст. 837, 854 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
за
договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій
ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони
(замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити
виконану роботу. Якщо договором підряду не передбачена попередня
оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник
зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після
остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним
чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
З положень вищенаведених норм та умов договору не убачається
обов'язок підрядника розпочати виконувати роботи лише після
отримання авансу в повному розмірі. В касаційній скарзі позивач
посилається, на те, що авансу в розмірі 21570грн. позивачу було
достатньо, щоб розпочати відповідні роботи, придбати будівельні
матеріали та оплатити послуги механізмів та транспорту, який був
задіяний для цієї мети.
В процесі розгляду справи суди фактично ухилилися від
дослідження питання щодо наявності чи відсутності самого факту
виконання позивачем передбачених договором робіт, що має суттєве
значення для правильного вирішення спору.
Згідно ст.882 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передання робіт
підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом,
підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від
підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою
стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний
судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони
від підписання акта визнані судом обгрунтованими.
Суди, посилаючись на те, що складені позивачем акти виконаних
робіт №360 і №361 від 01.09.2006р. не підписані уповноваженим
представником відповідача, не дослідили мотиви непідписання другою
стороною вказаних актів. При цьому також суди не встановили, чи
дотримався відповідач вимог п.6 договору, згідно якого у разі
відмови замовником від підписання актів виконаних робіт, останній
надає свої пропозиції в письмовій формі у 72-х годинний термін з
моменту надання актів. Тобто, чи надав відповідач обгрунтовані
заперечення проти зазначених актів щодо змісту, обсягу чи вартості
виконаних робіт.
Розглядаючи спір, суди обох інстанцій дослідили обставини
виконання умов договору підряду лише позивачем і залишили поза
правовою увагою обставини виконання відповідачем умов договору
підряду і положень законодавства, яке регулює відносини у зв'язку
з укладанням такого договору. Викладення у рішенні лише доводів та
доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням
вимог статті 4-2 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
щодо рівності всіх учасників судового процесу перед
законом і судом.
За таких обставин ухвалені в справі судові рішення не можуть
вважатися законними і обгрунтованими.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того
чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази, рішення місцевого
господарського суду та постанова апеляційної інстанції підлягають
скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до
господарського суду першої інстанції. При новому розгляді справи
слід врахувати наведене і вирішити спір відповідно до закону.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, п.3
ч.1 ст.111-9, 111-10, ст.111-11, 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, -
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
13.06.2007р. та рішення господарського суду міста Києва від
11.04.2007р. у справі №9/83 ( rs754834 ) (rs754834)
скасувати, а справу
направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
Г.Фролова