ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2007 р.
№ 2-8/2591-2007 ( rs691709 ) (rs691709)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Козир Т.П.
суддів :
Мележик Н.I.,
Подоляк О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ВАТ "Будкомплекс"
на постанову
від 29.05.2007 р. Севастопольського апеляційного
господарського суду
у справі
№ 2-8/2591-2007 ( rs691709 ) (rs691709)
за позовом
ДП "Санаторій "Прибій" для дітей з батьками" ЗАТ ЛОЗПУ
"Укрпрофоздоровниця"
(надалі -Підприємство)
до
ВАТ "Будкомплекс"
(надалі -Товариство)
третя особа
ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця"
про
розірвання договору
за участю представників:
від позивача
- Жила Д.О.
від відповідача
- Катеруша О.М., Кузьмук В.С.
від третьої особи
- не з'явились
В С Т А Н О В И В:
В лютому 2007 р. Підприємство звернулось до суду з позовом до
Товариства про розірвання укладеного сторонами договору пайової
участі у фінансуванні будівництва № 0102012/2005-39 від 15.04.2005
р. та повернення переданого у якості внеску майна, а саме -
огородження земельної ділянки, каналізаційний колектор (будівельна
площадка), які розташовані на земельній ділянці площею 1,4 га за
адресою: м. Євпаторія, вул. Московська, 9/15, 21, з мотивів
порушення Товариством зобов'язань за договором.
Товариство проти задоволення позову заперечувало.
Рішенням господарського суду АР Крим від 02.04.2007 р. (суддя
Чумаченко С.А.), залишеним без змін постановою Севастопольського
апеляційного господарського суду від 29.05.2007 р. (судді:
Щепанська О.А., Гоголь Ю.М., Горошко Н.П.), позов задоволено з
підстав правомірності та обгрунтованості пред'явлених вимог.
Не погоджуючись з постановою, Товариство звернулось до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
її скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові,
мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами
норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши
матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши
правильність застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами,
15.04.2005 р. між Підприємством та Товариством укладено договір
пайової участі у фінансуванні будівництва № 0102012/2005-39
(надалі -Договір), відповідно до умов учасники зобов'язались
внести вклади для досягнення загальної мети: проектування,
будівництво та ввід в експлуатацію пансіонату для сімейного
відпочинку.
Відповідно до пункту 2.1 Договору для досягнення загальної
мети, пайовим внеском Підприємства визначені: огородження
земельної ділянки по оціночній вартості та каналізаційний колектор
по оціночній вартості, а також право користування землею
орієнтовною площею 1,4 га.
Укладений Договір є підставою для виникнення у його сторін
господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
(ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
), і
згідно ст. 629 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
є обов'язковим для виконання
сторонами.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, суб'єкти
господарювання та інші учасники господарських відносин повинні
виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до
закону, інших правових актів, договору, а за відсутності
конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до
вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до
виконання господарських договорів застосовуються відповідні
положення ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
з урахуванням особливостей,
передбачених ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його
умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або
законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно
до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно
до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно
ставляться.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши положення
пунктів 2.1.2.1, 2.1.2.2, 2.1.2.3, 2.2, 6.1, 6.3 Договору та
надавши належну юридичну оцінку правам і обов'язкам сторін, суди
дійшли висновків про те, що Підприємство зі своєї сторони належним
чином виконало умови Договору в частині зміни цільового
призначення земельної ділянки, проте Товариством не було зроблено
будь-яких дій, які б були направлені на зміну цільового
призначення земельної ділянки під будівництво в частині подачі
відповідних заяв на адресу Євпаторійської міської ради,
фінансування розробки землеустрою. При цьому судами враховано, що
зобов'язання позивача передати відповідачу площадку разом з
розташованим на ній огородженням та колектором (згідно з п. 2.1
Договору), поставлено в залежність від моменту зміни цільового
призначення земельної ділянки під будівництво. У зв'язку із
порушенням договірних зобов'язань, ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця"
прийнято рішення № Р2-7 від 08.08.2005 р. щодо припинення дії
Договору. Рішенням виконавчого комітету Євпаторійської міської
ради від 28.10.2005 р. № 549 дозволено Підприємству провести
реконструкцію санаторію "Прибій" з розширенням по вул.
Московській, 9/15, 21. Судами також досліджено, що згідно п. 2.2.8
Договору Товариство зобов'язалось укласти договір оренди
(суборенди) земельної ділянки, виділеного під будівництво об'єкту
відповідно до пункту 2.1.2.1 Договору. Проте, договір оренди
земельної ділянки під будівництво відповідачем не було укладено.
Приймаючи рішення та постанову про задоволення позову суди
виходили з того, що Товариством порушені зобов'язання за
Договором, у зв'язку з чим існують підстави для розірвання
Договору та повернення переданого у якості внеску майна.
Висновки судів відповідають фактичним обставинам та наявним
матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є
обгрунтованими, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Відповідно до ст. 610 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
порушенням
зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,
визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
у разі
порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені
договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок
односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено
договором або законом, або розірвання договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
договір може
бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із
сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в
інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має
право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а
скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд
визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з
дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові
апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків
про те, що суди в порядку ст. ст. 4-3, 4-7, 33, 34, 43, 99, 101
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і об'єктивно розглянули в
судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили
подані сторонами в обгрунтування своїх вимог і заперечень докази;
належним чином проаналізували відносини сторін.
На підставі встановлених фактичних обставин місцевим
господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін,
правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні
правовідносини, обгрунтовано задоволено позов.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1
ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, повторно розглядаючи справу,
повно з'ясував обставини, які мали значення для правильного
розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду
грунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та
відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок,
прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає
положенням ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та вимогам, що
викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від
29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
зі змінами
та доповненнями.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та частин 1, 2 статті 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна
інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи
перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності
юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в
рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються
колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
та з підстав їх суперечності матеріалам
справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне
застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого
підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування
законного та обгрунтованого судового акту колегія суддів не
вбачає.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ВАТ "Будкомплекс" залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 29.05.2007 р. у справі № 2-8/2591-2007 ( rs691709 ) (rs691709)
залишити
без змін.
Головуючий, суддя Т. Козир
С у д д і: Н. Мележик
О. Подоляк