ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     03 жовтня 2007 р.
 
     № 1/51-48 ( rs725395 ) (rs725395)
        
 
     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
     Головуючого:
 
     Суддів:
 
     Михайлюка М.В.,
 
     Дунаєвської Н.Г.,
 
     Рибака В.В.,
 
     розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
     Відкритого акціонерного товариства "Володимирцукор"
     на постанову
     Львівського апеляційного господарського суду  від  12.06.2007
року
     у справі     № 1/51-48 ( rs725395 ) (rs725395)
         господарського суду Волинської області
     за позовом
     Дочірнього  підприємства  Західно   -   Українське   монтажне
управління ВАТ "Південтеплоенергомонтаж"
     до
     Відкритого акціонерного товариства "Володимирцукор"
 
     про
     стягнення 476536,69 грн.
 
     за участю представників сторін:
     позивача
     Дерлюк В.Д.,
     відповідача
     не з'явились,
                       В С Т А Н О В И В :
 
     Рішенням   господарського   суду   Волинської   області   від
19.04.2007 р. у  справі  №  1/51-48  ( rs725395 ) (rs725395)
          (суддя:  Гончар
М.М.), залишеним  без  змін  постановою  Львівського  апеляційного
господарського  суду  від  12.06.2007  р.  (судді:   Слука   М.Г.,
Онишкевич В.В.,  Скрутовський  П.Д.)  позовні  вимоги  задоволено:
стягнуто з відповідача на користь позивача 458554,05 грн. боргу за
договором, 14673,72 грн. - індексу інфляції, 3308,92 грн.  -  3  %
річних та судові витрати.
 
     Не погоджуючись з постановою у справі,  відповідач  звернувся
до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просив  постанову  скасувати  та  прийняти  нове   рішення,   яким
відмовити  у  задоволенні  позову.  В  обгрунтування  своїх  вимог
скаржник посилається на те, що господарськими  судами  неправильно
застосовані норми матеріального та процесуального права.
 
     Колегія   суддів   Вищого   господарського   суду    України,
обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну  оцінку
обставин   справи   та   повноту   їх   встановлення,   дослідивши
правильність застосування господарськими судами норм матеріального
та процесуального права, вважає, що касаційна скарга  не  підлягає
задоволенню, виходячи з наступного.
 
     Відповідно  до  п.  1  ст.  111-9  ГПК  України   ( 1798-12 ) (1798-12)
        
касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має
право залишити постанову суду апеляційної інстанції  без  змін,  а
скаргу без задоволення.
 
     Касаційна  скарга  залишається  без  задоволення,  коли   суд
визнає, що постанова апеляційного господарського суду  прийнята  з
дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
 
     Як  встановлено  господарськими  судами   та   вбачається   з
матеріалів справи, 09.08.2006 р. сторони уклали договір №  72  про
надання послуг та додаткову угоду № 1 до договору підряду № 72 від
09.08.2006 р.
 
     Відповідно до  договору  №  72  від  09.08.06  р.,  підрядник
(позивач) зобов'язався відрядити, а замовник (відповідач) прийняти
в своє розпорядження працівників підрядника для виконання робіт по
виготовленню, демонтажу, монтажу обладнання  та  трубопроводів  на
підприємстві замовника та розрахуватися за них,  перерахувавши  на
розрахунковий  рахунок  підрядника  аванс  у  розмірі  10  %   від
загальної  вартості  виконаних  робіт,  а  остаточний   розрахунок
провести на протязі 15 банківських  днів  після  підписання  актів
виконаних робіт.
 
     Пунктом  2.1   договору   передбачено,   що   сума   договору
орієнтовано складає 100000 грн.
 
     Відповідно до Додаткової угоди № 1 до договору підряду  №  72
від 09.08.06 р. про надання послуг кваліфікованими працівниками, у
зв'язку зі зміною обсягів робіт визначено, що загальна сума  робіт
орієнтовно складає 390 тис. грн. (а.с.11).
 
     Згідно ст. 837 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
        ,  за  договором  підряду
одна сторона (підрядник) зобов'язується  на  свій  ризик  виконати
певну роботу за завданням другої сторони (замовника),  а  замовник
зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
 
     07.12.2006 р. та 29.12.2006 р.  відповідач  перераховував  на
розрахунковий рахунок позивача по 10 000 грн.
 
     Як вбачається з актів приймання виконаних робіт  (а.с.16-19),
підписаних сторонами та скріплених печатками,  станом  на  жовтень
2006 року позивач виконав свої зобов'язання відповідно до закону і
договору на  загальну  суму  478  554,05  грн.  Однак,  відповідач
виконав  свої  зобов'язання  лише   частково,   перерахувавши   на
розрахунковий рахунок підрядника 20 000 грн.
 
     Таким  чином,  матеріалами  справи  підтверджена  сума  боргу
відповідача перед позивачем в розмірі 458 554,05 грн.
 
     Згідно ч. 1,  7  ст.  193  ГК  України  ( 436-15 ) (436-15)
        ,  суб'єкти
господарювання та інші  учасники  господарських  відносин  повинні
виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно  до
закону,  інших   правових   актів,   договору;   не   допускаються
одностороння відмова від  виконання  зобов'язань,  крім  випадків,
передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка
виконання з  мотиву,  що  зобов'язання  другої  сторони  за  іншим
договором не було виконано належним чином.
 
     За   таких   обставин,   господарські   суди    прийшли    до
обгрунтованого  висновку  про  задоволення   позовних   вимог   та
стягнення з відповідача на користь позивача  суми  боргу,  індексу
інфляції та 3 % річних.
 
     Апеляційний суд правомірно спростував доводи відповідача  про
те, що  суд  першої  інстанції  позбавив  його  права  на  захист,
оскільки розгляд позовної заяви відкладався судом першої інстанції
(а.с.21,25) і відповідач двічі надавав суду клопотання у справі  №
1/51-48 ( rs725395 ) (rs725395)
         про відкладення розгляду справи, що  свідчить
про те, що відповідач був повідомлений судом про  розгляд  справи,
однак затягував час розгляду справи.
 
     Такий самий спосіб затягування  розгляду  апеляційної  скарги
обрав  відповідач  і  в  суді   апеляційної   інстанції,   подаючи
клопотання  (факс  від  12.06.07  р.)  без   належного   правового
обгрунтування  та  без  відповідних  доказів,  які   підтверджують
обставини викладені у клопотанні.
 
     Крім цього, як в  апеляційній,  так  і  в  касаційній  скарзі
відповідач  не  наводить  жодної  підстави,  не  надає  доказів  в
обгрунтування  своїх  заперечень,  не  наводить  підстав,  які   б
свідчили, що господарськими  судами  неповно  з'ясовано  обставини
справи. Водночас, відповідач вправі був направити свої заперечення
та докази поштою.
 
     Окрім  того,  згідно  ст.  98  ГПК  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
          про
прийняття апеляційної скарги (подання) до провадження  апеляційний
господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і
місце розгляду скарги (подання).
 
     Львівським апеляційним господарським  судом  винесено  ухвалу
від 18.05.2007 про прийняття  до  провадження  апеляційної  скарги
відповідача, розгляд справи призначено  на  12.06.2007.  Зазначену
ухвалу направлено сторонам 22.05.2007 р., про що свідчить напис на
звороті ухвали.
 
     З викладеного вбачається, що  апеляційний  господарський  суд
повідомив сторін про час і місце розгляду справи, однак відповідач
не скористався можливістю захистити  свої  права  та  інтереси,  а
подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з  тим,
що представник відповідача перебував в іншому судовому  засіданні.
Водночас,  звертаючись  до  суду  з  клопотанням  про  відкладення
розгляду справи, відповідач у порушення вимог ст. 33  ГПК  України
( 1798-12 ) (1798-12)
          не  надав  доказів  неможливості  прибуття  у  судове
засідання представника.
 
     Окрім того, посилання скаржника на те, що апеляційний  суд  в
порушення вимог ч. 1 ст. 77 ГПК  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
          не  відклав
розгляд справи у зв'язку з нез'явленням  представника  відповідача
спростовується тим, що в ухвалі про прийняття  апеляційної  скарги
та призначення  її  до  розгляду  вказується  на  можливість  явки
представників, але на обов'язковість такої явки не вказується.
 
     З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає  підстав  для
скасування постанови апеляційного  господарського  суду,  оскільки
вона є законною та обгрунтованою.
 
     Крім того,  відповідно  до  вимог  ст.  111-7  Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
         касаційна інстанція  не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини,  які  не
були встановлені у рішенні або постанові господарського  суду  або
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
 
     Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,  111-9,
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
     Касаційну скаргу залишити без задоволення.
 
     Постанову Львівського апеляційного  господарського  суду  від
12.06.2007 року у справі № 1/51-48 ( rs725395 ) (rs725395)
         залишити без змін.
 
     Головуючий, суддя М. Михайлюк
 
     Судді: Н. Дунаєвська
 
     В. Рибак