ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2007 р.
№ 13/274-06
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючий суддя
Муравйов О. В.
судді
Кривда Д. С.
Фролова Г. М.
розглянувши
касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства "Акціонерний банк
"Укргазбанк" в особі Вінницької філії
на постанову
Житомирського апеляційного господарського суду
по справі
№ 13/274-06 Господарського суду Вінницької області
за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Барський завод сухого
знежиреного молока"
до
третя особа
Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Молоко"
Відкрите акціонерне товариство "Акціонерний банк "Укргазбанк"
в особі Вінницької області
про
визнання недійсним договору
За участю представників сторін:
від позивача:
Руденко О. О. -директор
від відповідача:
не з'явився
від третьої особи:
Буліменко Э. В. -дов. в справі
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Вищого господарського суду України від 31.08.2007
року по справі № 13/274-06 у складі колегії суддів Муравйов О. В.
(головуючий), Полянський А. Г., Фролова Г. М. касаційна скарга
Відкритого акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк"
була прийнята до провадження, її розгляд був призначений на
25.09.2007 року об 11 год. 30 хв.
У зв'язку з відпусткою судді Полянського А. Г. відповідно до
розпорядження Заступника Голови Вищого господарського суду України
для розгляду касаційної скарги по справі № 13/274-06 була утворена
колегія суддів у наступному складі: головуючий суддя Муравйов
О.В., судді Фролова Г.М., Кривда Д.С.
Відводів зазначеному складу суду не заявлено.
В судовому засіданні 25.09.07р. представником позивача
заявлене клопотання про оголошення повного тексту постанови, у
зв'язку з чим в судовому засіданні була оголошена перерва до 10
год. 45 хв. 02.10.2007 року.
Як вбачається з матеріалів справи, Відкрите акціонерне
товариство "Барський завод сухого знежиреного молока" звернулось
до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства
з обмеженою відповідальністю "Поділля Молоко" про визнання
недійсним договору купівлі-продажу майна від 24.09.2003року,
укладеного між ВАТ "Барський завод сухого знежиреного молока" та
ТОВ "Поділля Молоко".
Рішенням Господарського суду Вінницької області від
29.11.2006 року по справі № 13/274-06 (суддя Тісецький С. С.)
позовні вимоги задоволені в повному обсязі: визнано недійсним
договір купівлі-продажу майна від 24.09.2003р., укладений між
Відкритим акціонерним товариством "Барський завод сухого
знежиреного молока" та Товариством з обмеженою відповідальністю
"Поділля-Молоко" та зобов'язано відповідача повернути позивачу
майно, вказане у додатку до договору купівлі-продажу від
24.09.2003р.
Рішення суду мотивоване тим, що цілісний майновий комплекс
був проданий позивачем за двома угодами: від 24.09.2003 року, що є
предметом вказаного позову, та від 23.09.2003 р. Тому вказані
угоди є пов'язаними. Крім того, підстави за якими позивач просить
визнати недійсним договір купівлі-продажу від 24.09.2003 р. вже
були предметом розгляду у справі № 5/279-05 і судом в ході
розгляду вказаної справи встановлено факт невідповідності угоди
від 23.09.2003 р. основним напрямкам діяльності позивача, в
зв'язку із чим її визнано недійсною. Разом з тим, предметом
договору купівлі-продажу від 24.09.2003 р. є також частина
цілісного майнового комплексу, що відображено в додатку до
договору та не заперечується сторонами, що ототожнює вказану угоду
із визнаною недійсною угодою від 23.09.2003 р. Приймаючи до уваги,
що постанова від 07.11.2006 р., якою встановлено факт
невідповідності угоди від 23.09.2003 р. основним напрямкам
діяльності позивача саме з підстав продажу цілісного майнового
комплексу, вступила в законну силу з моменту її прийняття, тому
вказані обставини не потребують повторного доказування стосовно
угоди купівлі-продажу від 24.09.2003 р., а згідно ч. 2 ст. 35 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, факти, встановлені рішенням господарського
суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час
розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших
спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
05.06.2007 року по справі № 13/274-06 (головуючий суддя Гулова А.
Г., судді Пасічник С. С., Шкляр Л. Т.) апеляційна скарга
Відкритого акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк"
в особі Вінницької філії залишена без задоволення, рішення
господарського суду першої інстанції залишено без змін.
Відкрите акціонерне товариство "Акціонерний банк "Укргазбанк"
в особі Вінницької філії звернулося до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою на постанову Житомирського
апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати
постанову та прийняти нове рішення, мотивуючи касаційну скаргу
доводами про порушення судами норм процесуального права.
Заявник касаційної скарги звертає увагу суду на те, що
Житомирський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що
угода від 23.09.2003 року суперечить цілям діяльності позивача. До
такого висновку він прийшов на підставі встановлених ним фактів, а
саме: "реалізація майна здійснена за нижчою ціною ніж його ринкова
вартість", тобто саме даний факт міг бути підставою для звільнення
від доказування, однак він не має ніякого відношення до даної
справи, оскільки ціна (істотна умова договору) договору від
24.09.2003 р. відрізняється від ціни продажу за договором від
23.09.2003 р. і ототожнювати вказані договори не можна, оскільки
відрізняються їх істотні умови: ціна договору та його предмет
(кількісний склад), а саме вказані обставини стали підставою для
визнання договору від 23.09.03 р. недійсним. Тобто, місцевий суд
не правильно визначив факти, які встановлювалися Житомирським
апеляційним господарським судом при розгляді справи про визнання
недійсним договору купівлі-продажу від 23.09.2003 року, адже
відповідно до ст. 32 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, доказами у справі є
будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у
визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність
обставин, які мають значення для правильного вирішення
господарського спору.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу та відзив на
неї, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача
та третьої особи, проаналізувавши на підставі встановлених
фактичних обставин справи правильність застосування судами першої
та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального
права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла
наступного висновку.
Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція
переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих
господарських судів та постанови апеляційних господарських судів і
на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції правильність
застосування норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції і
вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є
вимога про визнання угоди купівлі-продажу майна від 24.09.2003
року недійсною.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції,
24.09.2003р. між відкритим акціонерним товариством "Барський завод
сухого знежиреного молока" та товариством з обмеженою
відповідальністю "Поділля-Молоко" було укладено договір
купівлі-продажу, за умовами якого ВАТ "Барський завод сухого
знежиреного молока" (за договором "продавець") продає, а ТОВ
"Поділля-Молоко" (за договором "покупець") купує майно за оцінкою,
здійсненою відповідно до звіту про незалежну оцінку цілісного
виробничо-технологічного комплексу - Барський завод сухого
знежиреного молока, складеного станом на 01.09.2003р.
Вартість майна за договором складає 266804 грн. (пункт 2.1
договору), а склад майна визначається в додатку до даного договору
(пункт 1.1 договору).
Як передбачено пунктом 2.2 договору, право власності на майно
переходить до покупця з моменту підписання акту
приймання-передачі.
До Переліку майна, що стало предметом договору
купівлі-продажу від 24.09.2003р., увійшло нерухоме майно,
обладнання, інші товарно-матеріальні цінності, зазначені в додатку
до договору.
Акт приймання-передачі майна складено представниками сторін
30.09.2003р., підписано ними та скріплено печатками товариств.
06.06.2006р. ВАТ "Барський завод сухого знежиреного молока"
звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до
ТОВ "Поділля-Молоко" про визнання договору купівлі-продажу від
24.09.2003р. недійсним на підставі ст.ст. 48, 50, 57 Цивільного
кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що мало
місце відчуження відкритим акціонерним товариством "Барський завод
сухого знежиреного молока" майна на користь товариства з обмеженою
відповідальністю "Поділля-Молоко" і за угодою від 23.09.2003р.,
яка стала предметом судового розгляду у справі № 5/279-05 за
позовом ВАТ "Барський завод сухого знежиреного молока" до ТОВ
"Поділля-Молоко" про визнання недійсними договору №1 від
05.08.2003р. зі змінами та доповненнями згідно угоди від
22.08.2003р. "Про внесення змін та доповнень до договору № 1",
договору № 2 від 27.08.2003р. та договору купівлі-продажу
майнового комплексу ВАТ "Барський завод сухого знежиреного молока"
з додатками №№ 1, 2, 3, 4.
Цілісний майновий комплекс ВАТ "Барський завод сухого
знежиреного молока" був проданий позивачем за двома договорами:
від 24.09.2003 року - що є предметом даного позову, та від
23.09.2003р. Дані угоди є пов'язаними.
Крім того, підстави за якими позивач просить визнати
недійсним договір купівлі-продажу від 24.09.2003р. вже були
предметом розгляду у справі № 5/279-05 і судом в ході розгляду
вказаної справи встановлено факт невідповідності угоди від
23.09.2003р. основним напрямкам діяльності позивача, в зв'язку з
чим її визнано недійсною.
Водночас, предметом договору купівлі-продажу від 24.09.2003р.
також є частина цілісного майнового комплексу ВАТ "Барський завод
сухого знежиреного молока", що відображено в додатку до договору
та не заперечується сторонами, що ототожнює вказану угоду із
визнаною недійсною угодою від 23.09.2003р.
В договорі від 24.09.2003р. сторони погодили, що вартість
майна складає 266804 грн. Згідно ж довідки позивача №04 від
20.04.2007р. балансова вартість майна, проданого за договором
купівлі-продажу від 24.09.2003р., згідно даних бухгалтерського
обліку станом на 24.09.2003р. становила 718740 грн.
Враховуючи, що постанова Житомирського апеляційного
господарського суду від 07.11.2006р., якою встановлено факт
невідповідності угоди від 23.09.2003р. основним напрямкам
діяльності позивача саме з підстав продажу цілісного майнового
комплексу, вступила в законну силу з моменту її оголошення,
вказані обставини не потребують повторного доведення стосовно
договору купівлі-продажу від 24.09.2003р, а тому відповідно до ч.
2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу,
який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи,
не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть
участь ті самі сторони.
Однак, з такими висновками господарських судів не можна
погодитись, оскільки застосовуючи пункт 2 статті 35 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та визнаючи недійсним
договір купівлі-продажу від 24.09.2003 року недійсним на підставі
статті 50 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, суди не
досліджували обставин (умов), за якими визнали недійсним договір
від 23.09.2003 року між ВАТ "Барський завод сухого знежиреного
молока" та ТОВ "Поділля Молоко" у справі № 5/279-05.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив
тільки факт укладення спірного договору, а також те, що цілісний
майновий комплекс позивача був проданий за двома угодами: від
24.09.2003 року та від 23.09.2003 року.
При цьому суд першої інстанції визнав спірну угоду недійсною
на підставі ст.ст. 48, 50 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
і застосував
наслідки недійсності угоди, передбачені ч. 2 ст. 48 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
.
Разом з тим, з позовної заяви вбачається, що позивач,
визначаючи відповідно до п. 5 ст. 54 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підстави позову та законодавство, яким обгрунтовуються позовні
вимоги, стверджував про недійсність спірної угоди на підставі
ст.ст. 48, 50, 57 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
В мотивувальній частині рішення суду не наведено доводів про
прийняття або відхилення доводів позивача про недійсність угоди,
укладеної внаслідок злонавмисної змови представників, що свідчить
про неповноту розгляду справи судом першої інстанції і є
порушенням приписів ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відхиляючи доводи третьої особи про невірне застосування
судом першої інстанції положень ч. 2 ст. 35 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд апеляційної інстанції зазначив, що для
застосування цієї норми необхідно тільки встановити тотожність
суб'єктного складу спору і не потрібно встановлювати тотожність
предмета та підстав спору, а також обставин, що входили до
предмету доказування.
Вищий господарський суд України вважає таке тлумачення ч. 2
ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
помилковим. Так, в частині 2
зазначеної статті Господарського процесуального кодексу
( 1798-12 ) (1798-12)
йдеться про факти, які не підлягають доказуванню.
Отже, з цього випливає, що відповідно до цієї норми не підлягають
доказуванню в справі обставини, які встановлені під час розгляду
іншого спору між тими ж сторонами. Тотожність складу учасників,
предмета та підстав позову не може бути для двох господарських
справ, оскільки по суті це буде однакові спори, і відповідно до п.
2 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
провадження у такій справі
повинно бути припинено.
Однак хибним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що
склад майна та ціна договору не потребують встановленню. Так,
відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський
суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується
на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
до справи
приймаються тільки ті докази, які мають відношення до предмету
спору.
Отже, навіть при посиланні господарського суду на преюдиційні
факти, суду слід встановити обставини, які пов'язані з вирішенням
спору саме в цій справі. Зокрема, до таких обставин відносяться
відомості щодо предмету договору, ціни договору, умов договору та
інших суттєвих умов, які впливають на оцінку дійсності умов
договору.
Посилаючись на встановлені преюдиційні факти щодо мети
укладення договору, повноважень представника, який підписував
спірний договір, мети, яку переслідували сторони, суд повинен був
встановити та оцінити суттєві умови договору, порівняти їх з
обставинами, встановленими при вирішені спору між тими ж сторонами
в іншій справі.
Однак зазначеного судами першої та апеляційної інстанцій
зроблено не було.
Крім того, застосовуючи наслідки недійсності угоди,
передбачені ч. 2 ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, суди не
пересвідчилися в наявності спірного майна у сторін по справі та
можливості виконання рішення суду в цій частині.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що
господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді
справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано
належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності,
що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх
обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення
господарського спору. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного
Суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 року
№ 11 "Про судове рішення ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
", рішення є законним
тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства
і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин.
Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення
для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових
рішень та передачі справи на новий розгляд.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі
перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними,
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про
перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або
додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі
підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до
господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду
справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно
і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи,
об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її
розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від
встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що
підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти
обгрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями
111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
"Акціонерний банк "Укргазбанк" в особі Вінницької філії
задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Вінницької області від 29.11.2006
року по справі № 13/274-06 та постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 05.06.2007 року скасувати.
Справу передати на новий розгляд до Господарського суду
Вінницької області.
Головуючий суддя О. В. Муравйов
Судді Д. С. Кривда
Г. М. Фролова