ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2007 р.
№ 464/12-06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя
Полянський А.Г.
судді:
Волковицької Н.О. Коробенка Г.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Селянського (фермерського) господарства "Простоквашино"
на постанову
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від
17.04.2007 року та рішення Господарського суду Київської області
від 01.02.2007 року
у справі
№464/12-06 Господарського суду Київської області
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвест"
до
1.Бориспільської районної державної адміністрації
2.Селянського (фермерського) господарства "Простоквашино"
про
визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки
за участю представників сторін:
позивача: відповідача 1: відповідача 2:
Малиновський В.В., дов. №35 від 01.03.07р., не з'явились,
Ковальчук С.М., дов. №18/07 від 11.05.07р., Телешев С.П., дов.
№18/06 від 01.09.06р., Гурська Т.Д., дов №23/07 від 16.04.06р.,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоінвест" (далі
ТОВ "Енергоінвест") звернулося до Господарського суд Київської
області з позовом до Бориспільської районної державної
адміністрації (далі відповідач 1) та Селянського (фермерського)
господарства "Простоквашино" (далі відповідач 2) про визнання
недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки.
Позовна заява вмотивована тим, що продаж землі було здійснено
з порушенням вимог частини 2 статті 127 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
, так як Бориспільська районна державна адміністрація
продала фермерському господарству земельну ділянку, яка перебувала
у державній власності, без проведення аукціону (конкурсу), що
відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України є
підставою для визнання спірного договору недійсним.
Відповідачі позов не визнавали, посилаючись на його
безпідставність.
Рішенням Господарського суду Київської області від
01.02.2007р. у справі №464/12-06 (суддя: Писана Т.О.) позов
задоволено повністю. Визнано недійсним укладений 24.01.2004року
Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області
та фермерським господарством "Простоквашино" Договір
купівлі-продажу земельної ділянки площею 9.00 гектарів, яка
знаходиться в адміністративних межах Гнідинської сільської ради
Бориспільського району Київської області, який посвідчено
приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального
округу ОСОБА_1 та зареєстровано у реєстрі нотаріальних дій за
НОМЕР_1.
Рішення суду вмотивоване тим, що спірний договір укладено з
порушенням вимог чинного законодавства.
Постановою Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 17.04.2007р. (судді: Фаловська I.М.,
Агрикова О.В., Мамонтова О.М.) вказане рішення місцевого
господарського суду залишено без змін.
Відповідач 2 не погодившись із зазначеними рішенням та
постановою звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського
міжобласного апеляційного господарського суду від 17.04.2007р. та
рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2007р. у
справі № 464/12-06 скасувати, прийняти нове рішення, яким в
задоволенні позову відмовити повністю, мотивуючи касаційну скаргу
тим, що постанова та рішення винесені з порушенням норм
матеріального та процесуального права, через неповне з'ясування
обставин, що мають значення для справи.
Представник відповідача 1 в судове засідання 31.07.2007 року
не з'явились, хоча про дату, час та місце судового засідання
повідомлений заздалегідь належним чином. Оскільки ухвалою Вищого
господарського суду України від 18.06.2007 року про прийняття
касаційної скарги до розгляду явка представників сторін
обов'язковою не визнавалася, додаткові документи від сторін не
витребовувались, з врахуванням особливостей розгляду скарги судом
касаційної інстанції, передбачених ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів вважає, що неявка представника
відповідача 1 не перешкоджає розгляду справи за наявними
матеріалами відповідно до ст. 75, 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити
рішення та постанову без змін.
Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду
України Осетинського А.Й. від 30.07.2007р., у зв'язку з відпусткою
судді Фролової Г.М., та у зв'язку з перебуванням судді Муравйова
О.В., на лікарняному, для перегляду в касаційному порядку справи №
464/12-06, призначеної до розгляду на 31.07.2007р., утворено
колегію суддів у складі: головуючого -судді Полянського А.Г.,
суддів -Волковицької Н.О., Коробенка Г.П.
Заслухавши присутніх представників сторін, перевіривши
повноту встановлення обставин справи, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Відповідно до статті 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна
інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи
перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права; касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Згідно зі статтею 210 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку
купівлі-продажу, дарування, застави, обміну земельних ділянок,
визнаються недійсними за рішенням суду.
Відповідно до частини 1 статті 127 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
(в редакції чинній на момент укладання спірного
договору) органи державної влади та органи місцевого
самоврядування і державні органи приватизації відповідно до їх
повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи
комунальної власності громадянам та юридичним особам, які мають
право на набуття земельних ділянок у власність, а також іноземним
державам відповідно до цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 цієї ж статті продаж земельних ділянок
державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам
здійснюється на конкурентних засадах (аукціон, конкурс), крім
викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого
майна, що є власністю покупців цих ділянок.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами,
предметом договору від 24 січня 2004 року є земельна ділянка
сільськогосподарського призначення загальною площею 9.00 га, в
тому числі: сіножатей -9.00га.
Суди дійшли висновку, що відповідач 1, в порушення вимог
частини 2 статті 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, вийшов за
її межі, так як продаж зазначеної земельної ділянки повинен був
бути здійснений лише на конкурентних засадах, і, тому правомірно
відхилили доводи відповідачів про те, що чинним законодавством не
передбачено проведення торгів для продажу земельних ділянок для
будь-яких цілей, крім забудови, позаяк законодавець визначив
єдиний шлях продажу земельних ділянок державної та комунальної
власності на конкурентних засадах.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
суди правомірно дійшли до висновку щодо безпідставності тверджень
відповідачів у тому, що права та інтереси позивача оспорюваним
договором не порушені, а тому, ТОВ "Енергоінвест" правомірно
звернулося до суду із зазначеним позовом.
Так, позивач обгрунтовував своє звернення до суду, з
посиланням на статтю 14 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
порушенням його права та охоронюваного законом інтересу з набуття
у власність земельної ділянки, оскільки він був зацікавлений у
придбанні земельної ділянки, що є предметом спірного договору.
Iнтерес позивача стосовно придбання у власність земельної
ділянки є законним, не суперечить Конституції і законам України,
суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності
та іншим загальноправовим засадам та відповідає критеріям
охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в
резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 01
грудня 2004 року № 18-рп/2004 ( v018p710-04 ) (v018p710-04)
.
Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства, установи, організації, інші
юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють
підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в
установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької
діяльності (далі - підприємства та організації), мають право
звертатися до господарського суду згідно встановленою
підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або
оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для
вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на
запобігання правопорушенням.
За таких обставин висновок місцевого та апеляційного суду про
обгрунтованість підстав для задоволення позову є правомірним.
Висновки апеляційного суду, якими спростовано обставини на
які посилався відповідач 2 в обгрунтування своїх вимог і
заперечень, грунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та
відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок,
прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає
положенням статті 105 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
та вимогам, що викладені в постанові Пленуму
Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
зі змінами та доповненнями.
Колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної
інстанції, дійшли обгрунтованого висновку щодо задоволення
позовних вимог.
Доводи касаційної скарги щодо порушення та неправильного
застосування судами норм матеріального та процесуального права, є
також безпідставними, оскільки вони зводяться до переоцінки
встановлених судами обставин справи.
Тому, колегія суддів Вищого господарського суду України
вважає, що оскільки встановлення фактичних обставин справи не
входить до компетенції суду касаційної інстанції, доводи заявника
касаційної скарги щодо переоцінки наявних у справі доказів,
колегією суддів Вищого господарського суду України відхиляються.
Враховуючи наведене, рішення Господарського суду Київської
області та постанова Київського міжобласного апеляційного
господарського суду є такими, що відповідають вимогам чинного
законодавства та фактичним обставинам справи, а касаційна скарга
не підлягає задоволенню, оскільки грунтується на довільному та
неправильному тлумаченні положень чинного законодавства.
Відповідно до ст.ст.85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
присутніх представників сторін оголошена вступна та резолютивна
частини постанови.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9,
статтею 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства
"Простоквашино" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2007
року та постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 17.04.2007 року у справі №464/12-06
залишити без змін.
Головуючий суддя Полянський А.Г.
Судді Волковицька Н.О.
Коробенко Г.П.