ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2007 р.
№ 9/322
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді М.В.Кузьменка,
судді I.М.Васищака,
судді В.М.Палій,
розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства
"Луганська обласна
дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та
вуглепереробних
підприємств"
на рішення господарського суду Луганської області від
30.05.2006р. та
постанову Луганського апеляційного господарського суду
від 12.09.2006р.
у справі №9/322
за позовом Приватного підприємства "Перспектива"
до 1) Державного підприємства "Луганська обласна дирекція
з ліквідації
збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств";
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп ЛТД-А"
3-ті особи 1) Державна податкова інспекція у м.Красний Луч;
2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Захист";
про відшкодування збитків у сумі 406 206,0 грн.,
за участю представників:
від позивача: Гусєв К.А. (директор), Полстянкін А.М.
(довіреність від 26.07.07),
від відповідача 1: Шумаков С.I. (довіреність №05-2104 від
27.06.07),
від відповідача 2: не з'явився,
від 3-тьої особи 1: не з'явився,
від 3тьої особи 2: не з'явився,
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство "Перспектива" звернулося до
господарського суду Луганської області з позовом до Державного
підприємства "Луганська обласна дирекція з ліквідації збиткових
вугледобувних та вуглепереробних підприємств" та Товариства з
обмеженою відповідальністю "Темп ЛТД-А", 3-ті особи Державна
податкова інспекція у м.Красний Луч, Товариство з обмеженою
відповідальністю "Захист" та просило суд визнати незаконними дії
першого відповідача щодо перешкоджання реалізації позивачу свого
права власності користуватися та розпоряджатися належним майном та
стягнути з першого відповідача 406 206,0 грн. збитків.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що належні позивачу на праві
власності на підставі біржового контракту №101103/03 від
10.11.2003р. відходи вуглездобичі колишньої шахти №3 "Янівська"
(відвал №6) самоуправними діями першого відповідача були знищені,
внаслідок чого позивачу завдано матеріальних збитків, які
виразилися у невиконанні ним своїх зобов'язань по укладених угодах
та неотриманні належних сум доходу.
Рішенням господарського суду Луганської області від
30.05.2006р. (суддя Ворожцов А.Г.), залишеним без змін постановою
Луганського апеляційного господарського суду від 12.09.2006р.
(головуючий, суддя Семендяєва I.В., судді Бойченко К.I., Медуниця
О.Є.), позов задоволено: визнано незаконними дії Державного
підприємства "Луганська обласна дирекція з ліквідації збиткових
вугледобувних та вуглепереробних підприємств" щодо перешкоджання
реалізації ПП "Перспектива" свого права власності користуватися та
розпоряджатися належним майном та присуджено до стягнення з
першого відповідача завданих збитків у сумі 406 206,0 грн.
Додатковим рішенням господарського суду Луганської області
від 27.07.2006р. у задоволені позову до другого відповідача -ТОВ
"Темп ЛТД-А" відмовлено (а.с.134 т.1).
Вказані рішення та постанова мотивовані тим, що належні
позивачу на праві власності на підставі біржового контракту від
10.11.2003р. №101103/03 відходи вуглездобичі (відвал №6)
незаконними діями першого відповідача були знищені, чим завдано
матеріальних збитків, які в силу ст.ст.1166, 1192 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
підлягають відшкодуванню першим відповідачем у повному
обсязі відповідно до реальної вартості на момент розгляду справи
втраченого майна, яка визначена договором поставки від
25.04.2005р., укладеним між позивачем та ПП
"Коттон-Клуб-Луганськ".
Одночасно судами двох інстанцій встановлена неможливість
використання рекультивованого породного відвалу у вигляді відходів
шляхом їх відвантаження покупцю -ПП "Коттон-Клуб-Луганськ" за
договором поставки від 25.04.2005р., оскільки після проведених
другим відповідачем робіт згідно проекту ліквідації шахти s
"Міусинська" розпорядженням Антрацитівської райдержадміністрації
№284 від 10.05.2006р. припинено право користування земельною
ділянкою, на якій розташовані належні позивачу відходи, і ця
земельна ділянка передана до лісових земель запасу, які мають
особливий правовий режим з обмеженим кругом землекористувачів
таких земель згідно ст.ст.20, 55, 56, 57 Земельного кодексу
України ( 2768-14 ) (2768-14)
.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та
постановою суду апеляційної інстанції, перший відповідач -
Державне підприємство "Луганська обласна дирекція з ліквідації
збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств" звернувся
до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить суд їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм
матеріального і процесуального права, та припинити провадження у
справі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування
судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні
оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що
підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у п.1 постанови від 29.12.1976 року №11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, обгрунтованим визнається рішення, в
якому повно відображені обставини, що мають значення для даної
справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки
є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються
достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Законним
рішення є тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин.
Проте, оскаржувані рішення та постанова не відповідають
зазначеним вимогам, оскільки не грунтуються на всебічному, повному
і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в
їх сукупності.
Так, відповідно до ст.1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому
числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку
діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку
набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право
звертатися до господарського суду згідно з встановленою
підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або
оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для
вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на
запобігання правопорушенням.
Згідно ч.2 ст.21 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
позивачами є
підприємства та організації, що подали позов про захист порушеного
чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
В силу ст.2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський суд
порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та
організацій, які звертаються до господарського суду за захистом
своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону
України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих
Конституцією України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та законами, прав і законних
інтересів юридичних осіб.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення
позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а
суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб,
права і охоронювані законом інтереси яких порушені або
оспорюються.
Так, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір
по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася
з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного
законом інтересу, на захист якого подано позов.
Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за
собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову,
незалежно від інших встановлених судом обставин.
Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з
позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного
законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує
наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і,
відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або
відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та
необгрунтованість заявлених вимог.
Iз матеріалів справи вбачається, що позивач просить суд
визнати незаконними дії першого відповідача та стягнути з
останнього завдані такими діями збитки у вигляді неотриманого
прибутку (втрачена вигода).
В обгрунтування своїх позовних вимог, позивач посилався на
те, що він на підставі біржового контракту №101103/03 від
10.11.2003р. набув права власності на відходи вуглездобичі
колишньої шахти №3 "Янівська" (відвал №6), які були самочинно
рекультивовані другим відповідачем на замовлення першого
відповідача.
Висновок судів двох інстанцій про те, що позивач на підставі
вказаного біржового контракту набув права власності на зазначені
відходи зроблений за неповним з'ясуванням обставин, які підлягали
встановленню з огляду на приписи ст.ст.328, 334 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
. Тобто не з'ясовано наявності у позивача суб'єктивного
матеріального права або охоронюваного законом інтересу на подання
даного позову, як власника відходів вуглездобичі колишньої шахти
№3 "Янівська" (відвал №6).
Так, відповідно до статей 328, 334 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
право власності набувається на підставах, що не заборонені
законом, зокрема із правочинів. Право власності у набувача майна
за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не
встановлено договором або законом. Переданням майна вважається
вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку
тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого
без зобов'язання доставки.
Відповідно до біржового контракту купівлі-продажу №101103/03
від 10.11.2003р., укладеного брокерською конторою №40 ТОВ "Захист"
(продавець) та брокерською контрою №100 ТОВ "Захист", діючого від
імені ПП "Перспектива" (покупець), продавець зобов'язався продати,
а покупець -купити відходи вуглездобичі колишньої шахти №3
"Янівська" (відвал №6), у кількості 210 960 тон вартістю 108
119,96 грн. Засіб упакування -навалом.
Розділами 3, 4 вказаного контракту передбачено, що продавець
забезпечує наявність товару на базисі поставки за умовами
Контракту та на момент передачі товару надає супроводжувальну
документацію, яка складає невід'ємну частину Контракту.
Пунктом 6.2 контракту встановлено, що покупець протягом 5
(п'яти) банківських днів з моменту укладення угоди на торгах ЛАТБ
повинен забезпечити наявність на рахунку ЛАТБ передплату за товар
у розмірі 5000,0 грн. У подальшому сплата за товар здійснюється в
розмірі вартості фактично відвантаженого товару. Факт
відвантаження товару затверджується актами прийому-передачі
товару, які підписуються продавцем, покупцем та представником ДПI
м.Красний Луч. Акт прийому-передачі товару затверджується копіями
залізничних або товарно-транспортних накладних. Контракт набирає
сили з моменту укладання та діє до 30.11.2005р.
Затвердження біржового контракту печаткою і підписом
уповноваженої особи ЛАТБ здійснюється після закінчення розрахунків
по Контракту.
Оскільки умовами вказаного контракту не встановлено момент, з
якого у покупця виникає право власності на товар, то для
встановлення цієї обставини слід застосовувати приписи ст.334 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
.
Таким чином, для встановлення чи набув позивач право
власності на відходи вуглездобичі колишньої шахти №3 "Янівська"
(відвал №6) у кількості 210 960 тон, судам двох інстанцій
необхідно було з'ясувати чи були вони фактично передані позивачу,
тим більше, що як вбачається із змісту контракту та
підтверджується матеріалами справи, вказаний товар ні яким чином
не було індивідуалізовано.
Всебічне і повне з'ясування наведених обставин має істотне
значення для вирішення спору, зокрема, для з'ясування питання про
те, чи є позивач власником відходів вуглездобичі колишньої шахти
№3 "Янівська" (відвал №6), а звідси, чи належить йому право вимоги
про відшкодування збитків внаслідок втрати вказаних відходів.
Неповне з'ясування судом обставин справи, що підлягали
встановленню для правильного вирішення спору у даній справі, та
невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, є
порушенням норм процесуального права, зокрема, ст.ст.4-7, 34, 38,
43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Окрім того, вирішуючи даний спір по суті заявлених вимог,
суди двох інстанцій безпідставно не врахували умови контракту,
яким передбачено, що наявність товару на базисі поставки
забезпечується саме продавцем - ТОВ "Захист".
Також помилково відхилено судами двох інстанцій рішення №7
25-ї сесії IV скликання від 17.06.2005р., яким було скасовано
рішення 10-ї сесії 23 скликання Вахрушевської міської ради від
28.08.2003р. №11 "Про визнання безхазяйними природних відвалів №6
шахти -3 "Янівська", які в подальшому були реалізовані позивачу
згідно контракту №101103/03 від 10.11.2003р.
Так, відповідно до п.18 Порядку обліку, зберігання, оцінки
конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави,
і розпорядження ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України №1340 від 25.08.1998р. ( 1340-98-п ) (1340-98-п)
, у разі скасування
рішення суду про конфіскацію майна або рішення іншого органу про
перехід його у власність держави орган, у розпорядження якого воно
надійшло, повертає майно або його вартість відшкодовується
власникові в порядку, встановленому законодавством, у тому числі
органами Державного казначейства.
Між тим, суди двох інстанцій положення названого пункту не
врахували.
Як зазначалось вище, суди двох інстанцій дійшли висновку про
те, що у результаті незаконних дій першого відповідача позивачу
завдано збитків у вигляді неотриманого доходу, які виражаються у
невиконанні позивачем своїх зобов'язань за укладеним між ним та ПП
"Коттон-Клуб-Луганськ" договором поставки від 25.04.2005р.
Згідно з ст. 22 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
збитками є: 1) втрати,
яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а
також витрати, які особа зробила або мусить зробити для
відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи,
які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її
право не було порушене (упущена вигода).
Важливим елементом доказування наявності упущеної вигоди є
встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою
боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що
протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки,
які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної
поведінки.
Між тим, судами двох інстанцій не з'ясовано, чи було
розірвано укладений між позивачем та ПП "Коттон-Клуб-Луганськ"
договір поставки від 25.04.2005р., що могло б свідчити про не
можливість виконання цього договору і що отримання позивачем
прибутку дійсно втрачена.
Допущені порушення норм процесуального права не можуть бути
усунуті судом касаційної інстанції з огляду на вимоги ст.111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Враховуючи викладене, судові акти у даній справі підлягають
скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Відповідно до ст.111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, вказівки, що
містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для
суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Луганська
обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та
вуглепереробних підприємств" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Луганської області від
30.05.2006р. та постанову Луганського апеляційного господарського
суду від 12.09.2006р. у справі №9/322 - скасувати.
3. Справу направити до господарського суду Луганської області
на новий розгляд.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя I.М.Васищак
Суддя В.М.Палій