ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2007 р.
№ 3/196 ( rs639330 ) (rs639330)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
судді Васищака I.М.,
судді Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Регіонального відділення ФДМУ по
Iвано-
Франківській області
на рішення господарського суду Iвано-Франківської області від
16.11.2006р.
та постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 03.04.2007р.
у справі №3/196 ( rs639330 ) (rs639330)
за позовом Регіонального відділення ФДМУ по
Iвано-Франківській області
до Відкритого акціонерного товариства "Автоливмаш"
про стягнення 5 767,34 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: Чернов Р.М. (довіреність №01/14-04 від
31.01.07),
від відповідача: не з'явився,
ВСТАНОВИВ:
Регіональне відділення Фонду державного майна України по
Iвано-Франківській області звернулося до господарського суду
Iвано-Франківської області з позовом до Відкритого акціонерного
товариства "Автоливмаш" і просило суд стягнути з останнього 5
767,34 грн. збитків.
Позов обгрунтований тим, що відповідно до Положення "Про
управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів
господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на
їх балансі", затвердженого спільним наказом ФДМУ та Мінекономіки
України від 19.05.99р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції
України 24.06.99р. №414/3707 ( z0414-99 ) (z0414-99)
, господарські
товариства, на балансі яких перебуває державне майно, що не
увійшло до їх статутних фондів у процесі приватизації, несуть
відповідальність за збереження такого майна відповідно до
Цивільного кодексу України.
Отже, відповідач несе відповідальність за збереження
державного майна, що не увійшло до його статутного фонду.
Згідно п.1.3 вказаного Положення управління таким державним
майном здійснюють державні органи приватизації.
Актом перевірки використання державного майна, що не увійшло
до статутного фонду відповідача, але перебуває на його балансі від
10.05.2006р., яка проводилася регіональним відділенням,
встановлено, що основні засоби, а саме: майно пожежного депо, що
складається, зокрема, з пункту розподілення, станку 1А616, станоку
2М112, апарату зварювального, радіостанції "Льон-БМ" (4 шт.),
станції СПС 10/20С СПУ, верстату слюсарного (2 шт.),
розкомплектовано внаслідок чого вони не придатні до використання.
Оскільки відповідачем не задоволено вимогу позивача про
відшкодування збитків, завданих державні у розмірі 5 767,34 грн.,
останній звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням господарського суду Iвано-Франківської області від
16.11.2006р. (суддя Фрич М.М.), залишеним без змін постановою
Львівського апеляційного господарського суду від 03.04.2007р.
(головуючий, суддя Кузь В.Л., судді Краєвська М.В., Городечна
М.I.), у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що позивачем
не доведено належними доказами факт знищення (псування) державного
майна.
Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою, позивач
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить суд їх скасувати, як такі, що ухвалені з
порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити
нове рішення про задоволення позову.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування
судами норм матеріального та процесуального права при ухваленні
оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що
не підлягає задоволенню з таких підстав.
В силу ст.ст.4-2, 4-3, 4-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
правосуддя
у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх
учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші
особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і
заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється
суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.
Судами двох інстанцій використано у повному обсязі свої
повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та
всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом
доказування у даній справі.
Так, судами двох інстанцій з'ясовано, що 10 травня 2006 року
позивачем проведено перевірку використання відповідачем державного
майна, що не було включено до його статутного фонду, якою
встановлено розкомплектування та знаходження у неробочому стані 11
одиниць основних засобів.
Враховуючи цей факт та вимоги Порядку визначення розміру
збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних
цінностей", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 22.01.1996р. №116 ( 116-96-п ) (116-96-п)
, позивач просить суд стягнути з
відповідача збитки у розмірі 5 767,34 грн.
Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна
сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як
на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами
та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає
тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи,
які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними
засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами
доказування.
Пунктом 2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання,
нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей" встановлено,
що розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування)
матеріальних цінностей визначається за балансовою вартістю цих
цінностей (з вирахуванням амортизаційних відрахувань), але не
нижче 50 відсотків від балансової вартості на момент встановлення
такого факту з урахуванням індексів інфляції, які щомісячно
визначає Мінстат, відповідного розміру податку на добавлену
вартість та розміру акцизного збору.
Проте, судами двох інстанцій встановлено, що зроблений
позивачем розрахунок, яким він обгрунтовує свій позов, не
відповідає вимогам названого Порядку, оскільки вартість майна, яке
піддано псуванню чи пошкодженню, в розрахунках про відшкодування
збитків не підлягає визначенню за первісною вартістю.
Окрім того, оцінивши наданий позивачем акт перевірки від
10.05.2006р., суди двох інстанцій дійшли висновку про те, що він
не може бути належним доказом знищення (псування) державного
майна, оскільки детально не зазначає характер розукомплектування
окремих одиниць засобів, а також факт того, що розукомплектування
має характер псування або пошкодження, а не є нормальним процесом
по заміни окремих деталей та вузлів внаслідок їх устаріння чи
зношення. Не містить цей акт й даних про те, що вказані в ньому
основні засоби не підлягають використанню за призначенням чи
ремонту або відновленню, тобто повністю знищені чи зіпсовані.
Відмовляючи у задоволенні позову з наведених вище підстав,
суди двох інстанцій врахували також наданий відповідачем акт
приймання-передачі будівлі колишнього пожежного депо, яке не
увійшло до статутного фонду ВАТ "Автоливмаш", до сфери управління
МНС України. Вказаний акт погоджено Начальником РВ ФДМУ по
Iвано-Франківській області М.Присяжнюком 27.11.2006р. та
затверджено 07.12.2006р. Заступником Міністерства України з питань
надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків
Чорнобильської катастрофи Т.Болварі (а.с.68-70).
Відповідно до вказаного акта директор ВАТ "Автоливмаш"
В.К.Блонський здав, а начальник Головного управління МНС в
Iвано-Франківській області В.П. Яремчук прийняв без зауважень
колишнє пожежне депо та майно, у тому числі пункт розподілення,
станок 1А616, станок 2М112, апарат зварювальний, радіостанція
"Льон-БМ" (4 шт.), станція СПС 10/20С СПУ, верстат слюсарний (2
шт.).
Таким чином, доводи скаржника про те, що підставою для
відмови у задоволенні позову стало те, що його подано не до
належного відповідача, спростовуються наведеними вище обставинами
справи, встановленими судами.
Отже, з урахуванням меж перегляду справи у касаційній
інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи
фактичні її обставини були встановлені судами на підставі
всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів,
висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна
юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і
процесуального права, а тому підстав для зміни або скасування
оскаржуваних рішення та постанови немає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного
майна України по Iвано-Франківській області залишити без
задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 03.04.2007р. у справі №3/196 ( rs639330 ) (rs639330)
- без змін.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя I.М.Васищак
Суддя В.М.Палій