ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2007 р.
№ Б26/29/209/04
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого - Ткаченко Н.Г.
Суддів - Заріцької А.О.
Панової I.Ю.
За участю представників : ТОВ "Iндосамент-Центр" - Новикової
Л.О.; кредитора ОСОБА_1 -ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу кредитора - ОСОБА_1
на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від
07.02.2006 р. по справі № Б26/29/209/04 за заявою Приватного
підприємства "Обрій -Компані" до Відкритого акціонерного
товариства "Южнерудпром" про банкрутство, -
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від
25.11.2004 р. було порушено провадження по справі № Б29/209/04 про
банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Южнерудпром".
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26
квітня 2005 р. по справі № Б29/209/04 затверджено реєстр вимог
кредиторів боржника.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від
19.05.2005 р. по справі № Б29/209/04 боржника -ВАТ "Южнерудпром"
визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено
ліквідатором боржника арбітражного керуючого ОСОБА_3.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07
лютого 2006 р. /суддя Полєв Д.М./ затверджено ліквідаційний баланс
та звіт ліквідатора ВАТ "Южнерудпром", провадження по справі №
Б29/209/04 припинено.
В касаційній скарзі кредитор -ОСОБА_1 просить скасувати
ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від
07.02.2006 р., посилаючись на те, що вона постановлена з
порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення
представників, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи
касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що
касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ліквідатор боржника ОСОБА_3 20.01.2006 р. подав до суду
першої інстанції звіт та ліквідаційний баланс банкрута, який
свідчить про задоволення вимог першої, другої черг (заробітна
плата) та частково третьої черги. Відповідно до поданого звіту
ліквідатора, за наслідками реалізації ліквідаційної маси та за
рахунок отриманої заборгованості до ліквідаційного рахунку
надійшло 547154,96 грн., які спрямовані на погашення
заборгованості, відповідно до ст.31 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Затверджуючи звіт ліквідатора, ліквідпційний баланс та
припиняючи провадження по справі, суд першої інстанцвї виходив з
того, що матеріали справи свідчать про те, що дії ліквідатора
відповідають вимогам чинного законодавства, реалізація
ліквідаційної маси банкрута підтверджуються договорами та
платіжними банківськими документами;
- ліквідаційний баланс боржника, свідчить про відсутність у
боржника майна, необхідного для задоволення вимог всіх кредиторів.
Відповідно до п.6 ст.31 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
вимоги, не задоволені за недостатністю майна,
вважаються погашеними, а отже, провадження по справі підлягає
припиненню.
Таким чином, господарський суд Дніпропетровської області
дійшов до висновку, що ліквідатором боржника ОСОБА_3 проведено у
встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
порядку
ліквідаційну процедуру банкрута, складено ліквідаційний баланс
підприємства та звіт, які свідчать про те, що на час завершення
ліквідаційної процедури, майно і грошові кошти у банкрута
відсутні, а тому задоволення вимог кредиторів є неможливим.
Але з такими висновками суду погодитись не можна.
Згідно ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд
оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на
всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним
тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства
і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює
подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту
законодавства України.
Оскаржувана ухвала господарського суду Дніпропетровської
області вимогам закону не відповідає.
Так, суд першої інстанції, затверджуючи звіт ліквідатора,
ліквідаційний баланс та припиняючи провадження по справі, належним
чином не з'ясував дійсні обставини справи, не дав належної оцінки
всім зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін та
належним чином законодавчо не обгрунтував свої висновки.
Згідно і ст.4-1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарські суди
розглядають справи про банкрутство у порядку провадження,
передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей,
встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Відповідно до ст. 25 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
ліквідатор з дня свого призначення здійснює
інвентаризацію та оцінку майна банкрута, вживає заходів,
спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута,
подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод
боржника, тощо.
Відповідно до ст. 40 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
підставою для припинення провадження у справі є
затвердження звіту ліквідатора в порядку, передбаченому ст. 32
цього Закону.
Згідно з ч.2 ст.32 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
якщо за результатами ліквідаційного балансу після
задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський
суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.
Ліквідатором боржника ОСОБА_3, незадоволені вимоги кредиторів
третьої, четвертої та шостої черги по справі, у зв'язку із
відсутністю будь-якого майна, що належить банкруту. Як вбачається
із звіту ліквідатора, 10.01.2006 р. на засіданні комітету
кредиторів прийнято рішення про списання дебіторської
заборгованості в сумі 440095,86 грн., у зв'язку із неможливістю її
стягнення. Крім того, ліквідатор боржника ОСОБА_3 у поданому звіті
зазначає про нереалізоване майно ВАТ "Южнерудпром" на суму 5361,85
грн.
Затверджуючи звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс ВАТ
"Южнерудпром" та припиняючи провадження по справі, судом першої
інстанції не було належним чином досліджено звіт ліквідатора, не
було належним чином перевірено фінансовий стан боржника, не
з'ясовано актив і пасив боржника, не було досліджено питання
стосовно повернення дебіторської заборгованості та наявність
нереалізованого майна боржника, не було з'ясовано чи вчинив
ліквідатор боржника всі необхідні заходи з пошуку майна боржника,
що входить до ліквідаційної маси.
Отже, господарський суд першої інстанції, в порушення вимог
закону, постановив судове рішення без всебічного, повного і
об'єктивного розгляду всіх обставин справи та доказів, які мають
суттєве значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, ухвала господарського суду Дніпропетровської
області від 07.02.2006 р. про затвердження ліквідаційного балансу,
ліквідацію та припинення провадження по справі не відповідає
вимогам ст.ст.32,40 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України,
викладених у п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, обгрунтованим визнається рішення, в
якому повно відображені обставини, що мають значення для даної
справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки
є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються
достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
В порушення вимог ст. 84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та Постанови
Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 року N 11 "Про
судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
Iз змінами і доповненнями,
внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 24
квітня 1981 року N 4, від 25 грудня 1992 року N 13, від 25 травня
1998 року N 15, оскаржувана ухвала суду від 07.02.2006 р. належним
чином не мотивована та законодавчо не обгрунтована.
Що стосується доводів касаційної скарги, щодо
обгрунтованності порушення справи про банкрутство і безспірності
вимог ініціюючого кредитора, то колегія суддів зазначає, що
питання щодо розміру грошових вимог кредитора до боржника та
обгрунтованості порушення провадження по справі про банкрутство,
відповідно до ст.11 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
розглядаються в підготовчому засіданні господарського
суду, про що виноситься відповідна ухвала, яка може бути оскаржена
в апеляційному та касаційному порядку.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до
висновку, що ухвалу господарського суду Дніпропетровської області
від 07.02.2006 р. по справі № Б26/29/209/04 не можна визнати як
таку, що відповідає вимогам закону і вона підлягає скасуванню, а
справа направленню до господарського суду першої інстанції на
стадію ліквідаційної процедури.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.111-5,
111-7 -111-13, - Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:-
Касаційну скаргу кредитора - ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від
07.02.2006 р. по справі № Б26/29/209/04 скасувати.
Справу № Б26/29/209/04 направити до господарського суду
Дніпропетровської області на стадію ліквідаційної процедури.
Головуючий - Н.Г. Ткаченко
Судді - I.Ю.Панова
А.О.Заріцька