ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2007 р.
№ 20/399/06 ( rs651324 ) (rs651324)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. - головуючого,
Костенко Т. Ф.,
Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали
касаційної скарги
ПП "Запоріжінтерстрой"
на постанову
Запорізького апеляційного господарського суду від 16.03.2007
у справі
господарського суду Запорізької області
за позовом
ПП "Запоріжінтерстрой"
до
АБ "Металург"
про
стягнення збитків,
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: не з'явились,
відповідача: Гурин А.О. (дов. від 08.02.07 № 10/007-28),
ВСТАНОВИВ :
Рішенням від 27.12.06 господарського суду Запорізької області
в задоволенні позову ПП "Запоріжінтерстрой" про стягнення 13333
грн. збитків відмовлено.
Постановою від 16.03.07 Запорізького апеляційного
господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ПП "Запоріжінтерстрой"
звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою і просить їх скасувати з огляду на порушення судами норм
матеріального та процесуального права, а також невірною оцінкою
обставин справи, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального та процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить
необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.
Як встановлено судовими інстанціями, які приймали рішення у
даній справі, відповідно до умов договору на розрахунково-касове
обслуговування № 511 від 14.10.03, укладеного між ПП
"Запоріжінтерстрой" та АБ "Металург", останній взяв на себе
зобов'язання відкрити позивачу поточні рахунки у національній та
іноземній валюті та здійснювати його розрахунково-касове
обслуговування, а ПП "Запоріжінтерстой" - зберігати свої кошти на
рахунках, розпоряджатися ними відповідно до законодавства України
та оплачувати банку надані ним послуги.
На виконання вказаного договору позивач платіжним дорученням
№ 67 від 29.04.2005р. доручив банку провести платіж за товар в
сумі 25700 грн., яке в порушення умов п. 2.1.4 вказаного вище
договору було виконано банком лише 04.05.2005р.
Платіжним дорученням № 1 від 19.05.05 АБ "Металург" cплатив
ПП "Запоріжінтерстой" пеню за порушення умов договору у розмірі
51,40 грн.
10.06.05 позивачем направлено банку претензію, в якій,
зокрема, вказано, що внаслідок порушення банком пункту 2.1.4
договору і здійснення платежу 04.05.05, тобто, в інший звітний
період, позивачу спричинено збитки у вигляді непередбаченого
додаткового оподаткування (ПДВ) на суму - 4283, 33 грн. Згідно з
чинним законодавством підприємство зобов'язане погасити податкові
зобов'язання в десятиденний строк після здачі звіту, тобто, в
даному випадку, до 30.05.2005р., а тому ПП "Запоріжінтерстой"
сплатило ПДВ в сумі 4430 грн., яка виникла внаслідок винних дії АБ
"Металург". При цьому також зазначено, що у зв'язку з необхідністю
оплати податкових зобов'язань, позивач звернувся до іншої
банківської установи для отримання кредиту, що в свою чергу
потягло сплату банківських відсотків за користування кредитом.
Судами з'ясовано, що 28.09.06 позивач направив банку лист, в
якому містився розрахунок збитків, які виникли, на думку позивача,
внаслідок необхідності отримання кредиту на ім'я засновника
підприємства-позивача - Біляєвої Н.Ю. на суму 1333 грн.
Вказані обставини стали підставою для звернення до суду ПП
"Запоріжінтерстой" з позовом про стягнення 1333 грн. збитків.
Згідно зі ст. 1092 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
у разі невиконання
або неналежного виконання платіжного доручення клієнта банк несе
відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.
Статтею 1073 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що у разі
несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли
клієнтові, їх безпідставне списання банком з рахунка клієнта або
порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових
коштів з його рахунку, банк повинен негайно після виявлення
порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнт або
належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані
збитки, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 22 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
збитками є:
втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням
речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для
відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які
особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її
право не було порушено (упущена вигода).
Порядок відшкодування збитків встановлений також главою 25
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
. Так, відповідно до ст.
224 цього Кодексу учасник господарських відносин, який порушив
господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення
господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки
суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками
розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або
пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які
управнена сторона одержала б у разі належного виконання
зобов'язання або додержання правил здійснення господарської
діяльності другою стороною.
Судами попередніх інстанцій правомірно враховано, що із
змісту вказаних вище норм, а також ст.ст. 610, 611 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
вбачається, що відшкодування збитків є одним із
правових наслідків порушення зобов'язання, мірою відповідальності.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з
порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне
виконання). Притягнення до відповідальності можливо лише при
наявності передбачених законом умов, їх сукупність утворює склад
правопорушення, який є підставою правової відповідальності. Склад
правопорушення, визначний законом для настання відповідальності у
формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт,
об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Відсутність хоча б
одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад
правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за
невиконання чи неналежне виконання взятих на себе зобов'язань,
оскільки, в даному випадку його поведінка не може бути
кваліфікована як правопорушення.
Відповідно до ст.ст. 614, 623 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
на
кредитора покладений обов'язок доведення факту невиконання або
неналежного виконання зобов'язання, прямого причинного зв'язку між
порушенням зобов'язання і завданими збитками і їх розмір, на
боржника - відсутність вини.
Судами враховано, що факт порушення АБ "Металург"
зобов'язання, визначеного договором на розрахунково-касове
обслуговування № 511 від 14.10.2003р., визнаний останнім сплатою
пені в розмірі 51,40 грн. за платіжним дорученням № 1 від
19.05.2005р.,
Колегія суддів Вищого господарського суду України
погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивачем
не доведено наявності збитків, їх розмір та прямий причинний
зв'язок між противоправною поведінкою відповідача щодо неналежного
виконання договірних зобов'язань і збитками у вигляді сплати суми
1333 грн. за оформлення документів щодо отримання кредиту на ім'я
громадянки Біляєвої Н.Ю. та сплати банківського відсотка.
До того ж, судами з'ясовано, що фактично кредит у іншому
банку було отримано гр. Біляєвою Н.Ю. як фізичною особою, що
підтверджується випискою ЗАТ "Агробанк", яка виступає засновником
підприємства "Запоріжінтерстой".
З врахуванням приписів ст.ст. 62, 219 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
,
а також того факту, що жодних доказів наявності будь-яких підстав
для отримання кредитних коштів фізичною особою Біляєвою Н.Ю. на
користь юридичної особи - позивача та доказів на підтвердження
цільового використання отриманих засновником коштів на погашення
заборгованості з оподаткування позивача як юридичної особи, а
також те, що ПДВ сплачено позивачем-юридичною особою 31.05.2005р.
платіжним дорученням № 68, а отримання громадянкою Біляєвою Н.Ю.
грошових коштів з рахунка ЗАТ "Агробанк" відбулося лише
07.06.2005р., тобто, вже після оплати податкового боргу, суди
попередніх інстанцій обгрунтовано прийняли рішення про відмову в
позові.
Крім того, позивачем не доведено наявності причинного зв'язку
між фактом прострочки виконання договірних зобов'язань відповідача
та фактом укладення фізичною особою Біляєвою Н.Ю. кредитного
договору з іншою банківською установою і сплатою заявленої до
стягнення суми 1333 грн. у вигляді оформлення документів щодо
отримання кредиту та сплатою банківського відсотка.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що судові рішення прийнято при правильному
застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави
для їх скасування відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову від 16.03.2007 Запорізького апеляційного
господарського суду у справі № 20/399/06 ( rs651324 ) (rs651324)
залишити без
змін.
Головуючий Божок В.С.
Судді Костенко Т.Ф.
Коробенко Г.П.