ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2007 р.
№ 10/024-07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Кривди Д.С.,
суддів:
Жаботиної Г.В.,
Уліцького А.М.
розглянувши касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої
фірми "Укрспецсервіс"
на постанову
від 03.05.07 Київського міжобласного апеляційного
господарського суду
та на рішення
від 26.03.07
у справі
№10/024-07
господарського суду
Київської області
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої
фірми "Укрспецсервіс"
до
Сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю агрокомбінату "Хотівський"
про
визнання недійсним договору, стягнення коштів та
відшкодування збитків
за участю представників сторін
від позивача:
Короєд С.О., дов.
від відповідача:
Нагинайло В.В., дов.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича
фірма "Укрспецсервіс" звернулось до господарського суду Київської
області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю агрокомбінату "Хотівський" про визнання недійсним
укладеного між сторонами у справі договору №1210/Х від 12.10.01, а
також стягнення вартості отриманих за цим договором нафтопродуктів
в розмірі 112908,65 грн.; 40000 грн., перерахованих в рахунок
відшкодування витрат по земельній ділянці, та 307774,75 грн.
збитків.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем виконано у
повному обсязі зобов'язання за спірним договором щодо поставки
відповідачу 15 тон бензину марки А-76 і 15 тон дизельного палива;
відповідачем порушено зобов'язання за цим договором щодо виділення
для потреб позивача земельної ділянки у м. Києві по вул.
Заболотного площею 0,4 га, а також відхилено вимогу позивача про
припинення права користування земельною ділянкою на користь
позивача та надання листа-згоди на виділення земельної ділянки і
її ситуаційного плану. З моменту укладення спірного договору
позивач проводив роботи по оформленню документів для користування
вказаною земельною ділянкою та будівництва на ній АЗС, внаслідок
чого поніс витрати на суму 307774,75 грн. При укладенні спірного
договору відповідач умисно замовчував той факт, що земельна
ділянка була виділена йому для ведення господарської діяльності,
від якої він не мав намір відмовлятися, а тому вказаний договір
укладений внаслідок обману.
Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що
позивач не надав йому проект відведення з планом-схемою ділянки
для погодження їх в порядку ст. 19 Земельного кодексу України
(1990 ( 561-12 ) (561-12)
р.); зборами учасників відповідача 02.08.01
надана згода на виділення земельної ділянки. Також відповідач
зазначив, що позивачу було відомо про статус земельної ділянки, що
підтверджується листом від 28.04.04 №143; а в діях відповідача
відсутній склад господарського правопорушення, в тому числі
причинно-наслідковий зв'язок з витратами, понесеними позивачем по
розробці містобудівної документації, проекту землеустрою щодо
відведення земельної ділянки. Крім того, позивачем не надано
доказів поставки нафтопродуктів відповідачу на виконання саме
спірного у справі договору, а зазначені у накладних асортимент та
кількість продукції не співпадають з визначеними у договорі. До
того ж відповідач послався на пропуск позивачем строку позовної
давності, перебіг якого слід обчислювати згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
з дня укладення договору №1210/Х від 12.10.01.
Рішенням від 26.03.07 господарського суду Київської області
(суддя Тищенко О.В.), яке залишено без змін постановою від
03.05.07 Київського міжобласного апеляційного господарського суду
(колегія суддів у складі: Фаловської I.М. -головуючого, Жук Г.А.,
Рудченко С.Г.) у задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що в діях відповідача відсутні
ознаки складу правопорушення -умисного введення позивача в оману
щодо істотних умов договору №1210/Х від 12.10.01; відмова
відповідача в погодженні вилучення земельної ділянки в судовому
порядку не визнана недійсною; відсутні підстави для стягнення з
відповідача на користь позивача збитків.
Ухвалою від 12.07.07 Вищий господарський суд України порушив
касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій
заявлено вимоги про скасування рішення і постанови та задоволення
позову новим рішенням. Касаційна скарга мотивована невідповідністю
висновків судових інстанцій обставинам справи та неправильністю
застосування ними норм законодавства до спірних правовідносин.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій,
12.10.01 між ЗАТ "Науково-виробнича фірма "Укрспецсервіс"
(правонаступником якого є позивач) та відповідачем укладено
договір №1210/Х, згідно з яким ЗАТ "Науково-виробнича фірма
"Укрспецсервіс" зобов'язалось поставити 15 т бензину А-76 та 15 т
дизпалива у вигляді компенсації за земельну ділянку по вул.
Заболотного в розмірі 0,4 га, а відповідач зобов'язався виділити
для потреб позивача вказану земельну ділянку. Пунктом 4 цього
договору встановлено, що зобов'язання сторін вважаються повністю
виконаними після підписання акту прийому-передачі нафтопродуктів
та листа-згоди землекористувача.
Позивачем поставлено відповідачу нафтопродукти: 11,4 т
бензину А-80 вартістю 15276 грн. та 10,451 т дизельного палива
вартістю 12628,29 грн. (накладна №НН00000005 від 19.10.01,
довіреність від 19.10.01 сері ЯГГ№406248), дизельне паливо -5,646
т вартістю 6749,32 грн. (накладна №НН00000006 від 23.10.01,
довіреність серії ЯГГ №406247 від 22.10.01), бензин А-76 -2,693 т
вартістю 3434,78 грн. (накладні №НН00000007 від 25.10.01,
№НН00000008 від 30.10.01, довіреність серії ЯГГ №406103).
На підставі рахунку-фактури №44 від 05.10.01 позивачем на
відшкодування витрат по земельній ділянці сплачено відповідачу
40000 грн., що підтверджується банківськими виписками від
05.10.01, 08.10.01, 09.10.01, 10.10.01.
Також судами встановлено, що рішенням зборів учасників
відповідача від 02.08.01, оформленим протоколом №4 від 02.08.01
вирішено передати позивачу земельну ділянку у розмірі 0,4 га по
вул. Заболотного в Московському районі для розміщення АЗС.
Листом №143 від 28.04.04 позивач звернувся до відповідача з
вимогою надати на виконання оспорюваного договору лист-згоду на
припинення права користування частиною земельної ділянки площею
0,4 га на користь позивача по вул. Академіка Заболотного в
Голосіївському районі м. Києва, яка належить відповідачу згідно з
актом на право постійного користування, а також надати ситуаційний
план з точно вказаним місцем розташування земельної ділянки,
враховуючі межі земельної ділянки фірми "Ресайл".
Листом №24 від 10.05.04 відповідач повідомив позивача про
неможливість надання згоди на вилучення земельної ділянки,
оскільки вона відноситься до земель сільськогосподарського
призначення та використовується відповідачем в його господарській
діяльності.
Крім того, позивачем 09.08.02 укладено з Головним управлінням
містобудування та архітектури договір №1072 на розробку
містобудівного обгрунтування та підготовку його до погодження для
розміщення АЗС на вул. Заболотного в Голосіївському районі м.
Києва. Відповідно до банківської виписки за 16.08.02 позивач
сплатив 50428,26 грн. попередньої оплати за вказаним договором.
28.11.02 між позивачем та ТОВ "Топос" укладено договір №1/54,
згідно з яким ТОВ "Топос" зобов'язувалось виконати комплекс
проектно-вишукувальних робіт по розробці матеріалів погодження
місця розташування автозаправного комплексу на вул. Академіка
Заболотного у Голосіївському районі м. Києва. Відповідно до
банківських виписок за 10.12.02, 18.12.02 позивач сплатив ТОВ
"Топос" за виконання вказаних робіт 12600 грн.
За створення проектних пропозицій на рахунок ТОВ
"Формат-Iнжиніринг" позивач перерахував 1944 грн., що
підтверджується випискою з особового рахунку від 27.03.02.
На виконання угоди №107 від 03.04.03 позивач сплатив
242802,49 грн. (платіжні доручення №4861 від 04.04.03, №4888 від
09.04.03) у вигляді авансу за земельну ділянку 0,4 га, розташовану
за адресою: вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м.
Києва. Згідно з п. 3 цієї угоди кошти, сплачені авансом, підлягали
зарахуванню до суми договору купівлі-продажу земельної ділянки і
не повертаються платнику, крім випадків відмови Київської міської
ради у продажу земельної ділянки.
Таким чином, за вказаними договорами, позивач сплатив на
користь Головного управління містобудування та архітектури, ТОВ
"Топос", ТОВ "Формат-Iнжиніринг", Головного управління земельних
ресурсів 307774,75 грн., які вважає збитками, нанесеними йому
позивачем та просить стягнути їх з останнього.
Позивач 26.12.06 звернувся з позовом до відповідача про
визнання недійсним укладеного між сторонами у справі договору
№1210/Х на підставі ст.ст. 48, 57 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, а також
стягнення вартості отриманих за цим договором нафтопродуктів в
розмірі 112908,65 грн.; 40000 грн., перерахованих в рахунок
відшкодування витрат по земельній ділянці, та 307774,75 грн.
збитків.
Посилаючись на положення ст. 76 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та лист
відповідача від 10.05.04, яким відповідач повідомив про відмову
від свого зобов'язання, позивач доводить відсутність пропуску ним
строку позовної давності, оскільки про порушення свого права
дізнався лише з цього листа.
Відмовляючи у задоволені позову суди першої та апеляційної
інстанцій виходили з недоведеності позивачем обставин,
передбачених ст. 57 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Згідно зі ст. 41 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
угодами визнаються дії
громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або
припинення цивільних прав або обов'язків.
На момент укладання договору №1210/Х від 12.10.01 кожна зі
сторін вчиняла дії, які не суперечать набутим сторонами за їх
статутними повноваженнями цивільним правам і обов'язкам, оскільки
ці обставини при розгляді справи сторонами не спростовані.
Позивач посилається на положення ст. 57 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,
що передбачає визнання угоди недійсною внаслідок обману та була
чинною до введення в дію з 01.01.04 Цивільного кодексу України.
Моментом, коли позивачу стало відомо про відмову позивача від
свого зобов'язання з листа відповідача №24 від 10.05.04, тобто не
при укладанні договору, а підчас його виконання.
Наявність у відповідача при укладанні угоди наміру щодо
обману позивача ним не доведено, а відмова від виконання своїх
зобов'язань стороною угоди не є підставою для застосування
правових наслідків, визначених у ст. 57 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та ст.
230 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Суди також врахували, що сторони у п. 4 спірної угоди
визначили, що її припиненням шляхом виконання вважаються такі
обставини: акт приймання-передачі нафтопродуктів та лист-згода
землекористувача. А як встановлено судами, рішенням зборів
учасників відповідача від 02.08.01, оформленим протоколом №4 від
02.08.01, вирішено передати позивачу земельну ділянку у розмірі
0,4 га по вул. Заболотного в Московському районі для розміщення
АЗС.
Оскільки сторони домовилися, що акт приймання-передачі
нафтопродуктів та лист-згода землекористувача є доказами виконання
угоди сторонами, сторони вчинили дії на виконання ними угоди, а
відмову однієї з сторін оформити один з цих документів не можна
вважати обманом у розумінні обману, визначеного цивільним
законодавством, якщо не доведено навмисні дії цієї сторони при
укладанні угоди щодо невиконання своїх зобов'язань по угоді.
Позивачем не доведено наявність підстав для застосування до
спірних зобов'язань положень ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та ст. 215
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, оскільки передача нафтопродуктів позивачем в
обмін на лист-відмову від частки землі, що знаходиться у
користуванні відповідача, не є порушенням земельного законодавства
з огляду на те, що така відмова на компенсаційних засадах прямо
законодавством не заборонена. А згідно зі ст.ст. 140-142 ЗК
України є добровільним волевиявленням, небажанням землекористувача
щодо подальшого використання земельної ділянки на користь власника
землі, і набуття прав позивача на спірну земельну ділянку умови
договору не передбачали.
Тобто позивачем не доведено наявність обману з боку
відповідача та підстав для застосування правових наслідків,
визначених у ст.ст.215-216, 230 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
З огляду на таке судова колегія не вбачає підстав для
скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення
касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 03.05.07 у справі №10/024-07 залишити без змін, а
касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький