ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2007 р.
№ 05-5-3/12147-А
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Кривди Д.С.,
суддів:
Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
розглянувши касаційну скаргу
Київської міської ради
на ухвалу
від 09.12.05 Київського апеляційного господарського суду
у справі
№05-5-3/12147-А
господарського суду
м. Києва
за позовом
Київської міської ради
до
СПД ОСОБА_1
про
звільнення земельної ділянки
за участю представників сторін
від позивача:
Авдієнко С.В., дов.
від відповідача:
у засідання не прибули
ВСТАНОВИВ:
Київська міська рада звернулась до господарського суду м.
Києва з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної
особи ОСОБА_1 про звільнення земельної ділянки площею 383 м-2,
розташованої по АДРЕСА_1, та приведення її у придатний для
використання стан.
Ухвалою від 11.11.05 господарський суд м. Києва (суддя
Хілінська В.В.) позовну заяву залишив без руху, керуючись ст. 108
Кодексу адміністративного судочинства України.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач звернувся з
апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського
суду, який (колегія суддів у складі: Моторного О.А. -головуючого,
Кошіля В.В., Нечитайла О.М.) ухвалою від 09.12.05 вказану
апеляційну скаргу повернув заявнику на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Ухвалою від 12.07.07 Вищий господарський суд України порушив
касаційне провадження з перегляду ухвали суду апеляційної
інстанції за касаційною скаргою позивача.
Касаційна скарга мотивована, зокрема, неправомірністю
винесення оскаржуваної ухвали на підставі норм ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, зважаючи на звернення позивача з апеляційною скаргою
до Київського апеляційного господарського суду як до апеляційного
адміністративного суду відповідно до п. 6 Прикінцевих та
перехідних положень КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача,
перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
до початку діяльності окружних та апеляційних
адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі
господарським судам відповідно до Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
1991 року, вирішують у першій та
апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні
господарські суди за правилами КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Згідно з визначенням термінів, що дається у ст. 3 цього
Кодексу: справа адміністративної юрисдикції (далі -
адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного
суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є
орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня
посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні
управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на
виконання делегованих повноважень; суб'єкт владних повноважень -
орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня
посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними
владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому
числі на виконання делегованих повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції
дійшов висновку про те, що даний спір є публічно-правовим та
підлягає розгляду в порядку КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, тому,
застосувавши положення ст. 108 та п. 6 Прикінцевих та перехідних
положень цього Кодексу, залишив позовну заяву Київської міської
ради без руху.
Київський апеляційний господарський суд, повертаючи заявнику
без розгляду апеляційну скаргу позивача, виходив з положень п. 4
ч. 1 ст. 97 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. При цьому суд апеляційної
інстанції по суті правильно визначив, що спірні правовідносини не
є публічно-правовими. Проте при винесенні ухвали про повернення
апеляційної скарги на підставі вимог ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
апеляційної інстанції не прийняв до уваги, що оскаржена в цій
апеляційній скарзі ухвала належить до акту суду адміністративної
юрисдикції, а повноважень щодо перегляду акту суду іншої
юрисдикції господарське процесуальне законодавство не передбачає.
Апеляційна скарга у справі подана на ухвалу господарського
суду м. Києва, прийняту відповідно до норм КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, і підлягає розгляду тільки судом апеляційної
інстанції, який здійснює перегляд справ адміністративної
юрисдикції. Проте дана апеляційна скарга повернута без розгляду
Київським апеляційним господарським судом не відповідно до глави I
розділу IV КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
. За таких обставин судова
колегія дійшла висновку, що ухвала суду апеляційної інстанції
прийнята з порушенням вимог ст.ст. 86, 93, 97 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Зважаючи на викладене, ухвала Київського апеляційного
господарського суду від 09.12.05 підлягає скасуванню, а апеляційну
скаргу Київської міської ради слід передати по процесуальній
підвідомчості до апеляційної інстанції адміністративної юрисдикції
для розгляду її відповідно до вимог Кодексу адміністративного
судочинства України.
Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9-13 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу задовольнити частково.
2. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від
09.12.05 у справі №05-5-3/12147-А скасувати.
3. Справу №05-5-3/12147-А та апеляційну скаргу Київської
міської ради у цій справі передати по процесуальній підвідомчості
до апеляційної інстанції адміністративної юрисдикції -Київського
апеляційного адміністративного суду.
Головуючий Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький