ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2007 р.
№ 7/491 ( rs725546 ) (rs725546)
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Невдашенко Л.П.
суддів Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Дочірнього підприємства "Укрнафтогазкомплект" НАК "Нафтогаз
України", м. Київ
на постанову
від 27.03.2007
Київського апеляційного господарського суду
у справі
господарського суду
№ 7/491 ( rs725546 ) (rs725546)
м. Києва
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровська
енергетична компанія", м. Дніпропетровськ
До
3-я особа
Дочірнього підприємства "Укрнафтогазкомплект" НАК "Нафтогаз
України", м. Київ
Дочірня компанія "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", м.
Київ
про
стягнення 956 819,13 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явилися
від відповідача - Самойленко К.В., Череповський Є.В.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м. Києва від 09.11.2006 р., яке
залишено без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 27.03.2007 р. задоволено частково позов
Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровська
енергетична компанія " до Дочірнього підприємства
"Укрнафтогазкомплект" НАК "Нафтогаз України", 3-я особа Дочірня
компанія "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" про стягнення 956
819,13 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача 43
616,83 -втрат від інфляції, 32 294,11 грн. 3% річних, 9 568,19
грн. витрат по сплаті державного мита, 188,00 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині
стягнення 762 935,32 грн. основного боргу провадження у справі
припинено.
Суд мотивував своє рішення тим, що відповідно до п.1-1 ст. 80
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній
предмет спору.
Відповідач, зазначає суд, після порушення провадження у
справі сплатив суму основного боргу, а тому в цій частині
провадження у справі підлягає припиненню.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, боржник, який прострочив виконання грошового
зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу
з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час
прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми,
якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Оскаржуючи постанову апеляційного суду скаржник просить її
скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних
вимог відмовити посилаючись на те, що при винесенні постанови
апеляційним судом порушено норми матеріального та процесуального
права.
Зокрема, скаржник зазначає, що строк виконання зобов'язання
відповідачем зі сплати вартості продукції за договором визначений
вказівкою на подію, яка має неминуче настати, тобто суд для
встановлення факту настання строку з оплати вартості поставленої
продукції, повинен був встановити чи настала подія з якою було
пов'язано виконання зобов'язання відповідачем, а саме чи
розрахувався з відповідачем кінцевий споживач для якого
проводилася закупівля продукції.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну
оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню
частково з наступних підстав.
Між Дочірнім підприємством "Укрнафтогазкомплект" НАК
"Нафтогаз України" (замовник) та Товариством з обмеженою
відповідальністю "Придніпровська енергетична компанія"
(постачальник) 15.01.2003 р. укладено договір № 6-03 відповідно до
якого постачальник зобов'язується поставити замовнику продукцію
виробничо-технічного призначення, а замовник прийняти і оплатити
продукцію на умовах, викладених у договорі.
Протягом 3-х днів з моменту надання позивачем повного
комплекту документів, зазначених у пунктах 5.6 та 5.7 договору,
між ним і замовником підписується акт прийому-передачі продукції
(п.5.9 договору).
Відповідно до п. 4.2 договору остаточні розрахунки за
поставлену продукцію проводяться відповідачем протягом 3-х
банківських днів після підписання акту-приймання-передачі
продукції та надходження коштів від НАК "Нафтогаз України" або
споживача продукції.
На виконання умов договору позивач -ТОВ "Придніпровська
енергетична компанія" поставив відповідачу -ДП
"Укрнафтогазкомплект" продукцію на загальну суму 1 350 000 грн.,
що підтверджено належними доказами, а саме актами
приймання-передачі за червень-липень 2004 року.
Відповідач частково оплатив отриману продукцію на загальну
суму 587 064,68 грн., заборгованість становить 762 935,32 грн.
В квітні 2006 р. позивач звернувся до відповідача з
претензією, яка останнім отримана.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено
матеріалами справи, що також не заперечується відповідачем, що
після порушення провадження у справі, а саме у жовтні 2006 року
відповідач сплатив суму основного боргу, а тому суди правомірно
припинили провадження у цій частині на підставі п. 1-1 ст. 80-
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на
вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням
встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також
три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір
процентів не встановлений договором або законом.
Скаржник звертає увагу на те, що строк виконання зобов'язання
зі сплати вартості поставленої продукції за договором визначений
вказівкою на подію, яка має неминуче настати, а саме п. 3.5
додаткової угоди до договору передбачено, що остаточні розрахунки
за поставлену продукцію здійснюються покупцем після поставки
продукції та підписання акту приймання-передачі на протязі 3-х
банківських днів з дня надходження коштів від споживача продукції
,
а отже відповідачем не порушено строків виконання зобов'язання з
оплати вартості поставленої продукції.
Дійсно, умовами договору передбачено, що настання строку
виконання зобов'язання відповідачем з остаточної оплати вартості
поставленої продукції настає на протязі 3- х днів з дня отримання
відповідачем грошових коштів від третьої особи.
З матеріалів справи вбачається, що продукцію поставлено
відповідачу в червні-липні 2004 року, що підтверджено актами
приймання-передачі.
Остаточний розрахунок за продукцію здійснено в жовтні 2006
року.
Судами попередніх інстанцій не з'ясовано чи надходили на
протязі двох років відповідачу кошти від споживачів
продукції -третіх осіб та чи здійснював відповідач дії направлені
на витребування коштів за поставлену продукцію від третіх осіб.
Колегія суддів вважає, що попередніми судовими інстанціями не
у повному обсязі застосовані всі передбачені законом заходи для
повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, а
обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для цієї справи, і висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними.
відповідають дійсності, підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими у судовому засіданні.
Зважаючи на те, що господарські суди першої та другої
інстанцій не з'ясували всіх обставин справи, ухвалені ними рішення
не можуть вважатися законними й обгрунтованими, у зв'язку з чим
підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
27.03.2007 р. та рішення господарського суду м. Києва від
09.11.2006 р. скасувати, справу передати на новий розгляд до
господарського суду м. Києва.
Головуючий, суддя Л.Невдашенко
Судді: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська