2-29/18913-2006 Про розірвання договору оренди службових приміщень - Текст документа

Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Кримська електроенергетична система "Національної енергетичної компанії "Укренерго"

Відкритого акціонерного товариства "Крименерго"

третя особа

Фонд майна Автономної Республіки Крим

розірвання договору оренди

за участю представників:

позивача: Букін М.М. дов. від 13.11.2006р. №272,

відповідача: Сіроткіна О.М. дов. від 01.06.2007р. №220-Д,

третьої особи: Яппарова I.А. дов. від 26.12.2006р. №01/3617

Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Кримська електроенергетична система "Національної енергетичної компанії "Укренерго" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Крименерго" про розірвання договору оренди.

Позовні вимоги мотивовані порушенням орендарем умов своєчасності внесення орендних платежів, здійснення перепланування і перебудови об'єкта оренди без письмової згоди орендодавця та несвоєчасне страхування об'єкта оренди.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.02.2007 року у справі № 2-29/18913-2006 в позові відмовлено.

Рішення суду мотивовано відсутністю з боку відповідача порушень умов спірного договору, які за законом є підставами для його розірвання.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.03.2007р. у справі № 2-29/18913-2006 рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.02.2007р. з даної справи скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову.

Постанова мотивована обгрунтованістю позовних вимог з посиланням на ст. 526, 651 ЦК України (435-15) , ст. 18, 26, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) та докази наявні в матеріалах справи.

Не погоджуючись з вказаною постановою у даній справі, ВАТ "Крименерго" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення місцевого господарського суду, мотивуючи скаргу тим, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, а саме ст. 651, 782 ЦК України (435-15) , ст. 188 ГК України (436-15) , ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , ст. 32, 33, 34, 38, 43 ГПК України (1798-12) .

У відзиві ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Кримська електроенергетична система "Національної енергетичної компанії "Укренерго" на касаційну скаргу, останнє просить залишити постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.03.2007р. без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.1998 між Державною національною енергетичною компанією "Укренерго" (Орендодавець) та Державною акціонерною енергопостачальною компанією "Крименерго" (Орендатор) укладено договір оренди службових приміщень № 1/77, згідно умов якого орендодавець передає, а орендатор приймає у тимчасове платне користування державне майно ДНЕК "Укренерго" - службові приміщення 1-го, 2-го та 50% 3-го поверхів у будинку центрального диспетчерського пункту в місті Сімферополі по вул. Київській, 74/6, загальною площею 1514,67 м-2.

Враховуючи реорганізацію ДАЕК "Крименерго" і правонаступництво ВАТ "Кримененрго" всіх прав і обов'язків, з метою приведення тексту договору оренди № 1/77 від 01.09.1998 у відповідність з типовим договором оренди, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.2000, а також необхідність врахування змін, що відбились в приміщеннях будівлі Центрального диспетчерського пункту, сторонами у справі до договору оренди № 1/77 від 01.09.1998 були укладені дві додаткові угоди від 01.03.2000 і від 01.05.2002.

Згідно пункту 3.1 додаткової угоди від 01.05.2002 орендна плата визначається на підставі Методики розрахунків і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Базова ставка для розрахунку орендної плати на травень 2002 року склала 26551,62 грн.

Пунктом 3.1.1 додаткової угоди від 01.05.2002 встановлено, що орендна плата за кожний місяць визначається шляхом корегування орендної плати попереднього місяця на індекс інфляції за звітний місяць. Сплата орендних платежів здійснюється щомісяця, до 5 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно пункту 3.3 вказаної угоди, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь орендодавця відповідно до чинного законодавства з врахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення (включаючи день сплати).

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України (435-15) та ст. 193 ГК України (436-15) , договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Як встановлено апеляційним господарським судом, на протязі 2006 року відповідач мав заборгованість по орендній платі в сумі 156742,82 грн., що підтверджується актами звірки взаємних розрахунків, складених сторонами та відомостями про оплату ВАТ "Крименерго".

На день звернення позивача до суду з позовною заявою заборгованість відповідача по орендним платежам склала 171934, 22 грн.

Пунктом 10.4 додаткової угоди від 01.05.2002 встановлено, що договір може бути розірвано за вимогою однієї із сторін в судовому порядку, у випадках, передбачених чинним законодавством.

Згідно ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Iстотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

За таких обставин, висновок апеляційного господарського суду про розірвання спірного договору оренди та повернення об'єкту оренди позивачу, у зв'язку з невиконанням орендарем обов'язку по своєчасному внесенню орендної плати, колегія суддів визнає правильним, як і висновок про те, що факт погашення відповідачем заборгованості по орендній платі після порушення провадження у даній справі за відсутності відмови позивача від позову не може бути підставою для звільнення відповідача від правових наслідків порушення зобов'язання.

Iнші підстави, наведені позивачем в обгрунтування позовних вимог, як то: здійснення перепланування і перебудови об'єкта оренди без письмової згоди орендодавця та несвоєчасне страхування об'єкта оренди, апеляційним господарським судом визнані недоведеними.

Таким чином, апеляційним господарським судом встановлені обставини справи, що підтверджуються певними доказами, яким попередній суд дав належну оцінку, правом переоцінки яких касаційна інстанція не наділена.

Судом апеляційної інстанції з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини сторін, з огляду на що колегія вважає постанову такою, що відповідає положенням ст. 105 ГПК України (1798-12) та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. "Про судове рішення", підстави для скасування якого відсутні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.03.2007р. у справі № 2-29/18913-2006 залишити без змін.