ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2007 р.
№ 37/54-07
Колегія суддів Вищого господарського суду України у
складі:
головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака I.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу суб'єкта підприємницької
діяльності ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 14.05.2007р.
у справі №37/54-07 господарського суду Харківської області
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності
ОСОБА_1
до відповідача Акціонерного товариства "Харківобленерго"
про визнання недійсними актів та додаткової угоди
за участю представників:
СПД ОСОБА_1 -не з'явилися;
АТ "Харківобленерго" -Солдатенко А.М.
в с т а н о в и л а :
суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до
господарського суду Харківської області з позовом та просив суд
визнати недійсними:
- акти порушення ПКЕЕ від 05.10.2006р. №№НОМЕР_1, №НОМЕР_2;
-додаткову угоду НОМЕР_3, укладено між ним та відповідачем у
справі -Акціонерним товариством "Харківобленерго" до договору
постачання електричної енергії НОМЕР_4 від 03.08.2004р.
В обгрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те,
що викладені в спірних актах відомості щодо порушення ПКЕЕ не
відповідають дійсності. Оспорюючи дійсність зазначеної додаткової
угоди, позивач посилається на те, що така угода суперечить чинному
законодавству та укладена проти його волі, під примусом
представників відповідача (а.с.2-3).
Відповідач у справі - АК "Харківобленерго" у відзиві на
позов заявлені вимоги в частині визнання недійсною спірної
додаткової угоди відхиляє, посилаючись на те, що позивач не надав
доказів в обгрунтування заявлених вимог у цій частині. Крім того,
позивач, як стверджує відповідач, сам визнав заборгованість та не
оспорював рішення комісії з розгляду актів порушень ПКЕЕ,
відповідно до яких прийняті рішення про донарахування, а також
звернувся з пропозицією укласти угоду про реструктуризацію
заборгованості.
Також відповідач вважає, що провадження у справі в частині
визнання недійсними спірних актів порушень ПКЕЕ підлягає
припиненню на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
(а.с.23-24).
Рішенням господарського суду Харківської області від
06.03.2007р.:
- визнано недійсною додаткову угоду НОМЕР_3 до договору
постачання електричної енергії НОМЕР_4 від 03.08.2004р.;
- провадження у справі в частині визнання недійсними актів
про порушення ПКЕЕ споживачем №НОМЕР_1,№НОМЕР_2 від 05.10.2006р.
припинено (а.с.50-53).
Задовольняючи заявлені вимоги в частині визнання недійсною
додаткової угоди, суд першої інстанції виходив з того, що:
- рішення комісії з розгляду актів порушень ПКЕЕ є такими, що
не відповідають вимогам законодавства, оскільки вони прийняті з
урахуванням не підтверджених порушень з боку позивача;
- спірна додаткова угода укладена на підставі зазначених
рішень комісії, які є незаконними;
- позивач помилявся щодо обставин, які мають істотне значення
для укладення такої угоди.
Провадження у справі в частині визнання недійсними актів
припинено на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
14.05.2007р. рішення господарського суду Харківської області від
06.03.2007р. в частині визнання недійсною додаткової угоди НОМЕР_3
до договору постачання електричної енергії НОМЕР_4 від
03.08.2004р. скасовано та прийнято нове рішення про відмову у
задоволенні таких вимог; в іншій частині рішення господарського
суду Харківської області від 06.03.2007р. залишено без змін
(а.с.76-79).
Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції в частині
відмови у задоволенні вимог щодо визнання недійсною спірної
додаткової угоди, СПД ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського
суду України з касаційною скаргою та просить її скасувати,
залишивши в силі рішення господарського суду Харківської області
від 06.03.2007р.
Вимоги касаційної скарги мотивовані неправильним
застосуванням норм матеріального права, порушенням норм
процесуального права.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну
скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що
18.12.2006р. між сторонами у справі -АК "Харківобленерго" та СПД
ОСОБА_1 укладено додаткову угоду НОМЕР_3 до договору про
постачання електричної енергії НОМЕР_4 від 03.08.2004р., предметом
якої є реструктуризація заборгованості за договором НОМЕР_4 від
03.08.2004р. на суму 16 331,39грн., яка виникла у період з
01.11.2006р. по 01.12.2006р., на шість місяців.
Дійсність зазначеної угоди є одним із предметів спорів у
даній справі.
В силу ст.215 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, підставою недійсності
правочину є недодержання в момент його вчинення стороною
(сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою,
п'ятою та шостою ст.203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Зокрема, відповідно до ч. 3 ст.203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати
його внутрішній волі.
Оспорюючи дійсність вказаної угоди, позивач посилається на
те, що зазначена угода укладена проти його волі, під примусом
представників відповідача.
Однак, як встановлено судами, спірна додаткова угода укладена
за ініціативою позивача, який звернувся з заявою про надання йому
розстрочки сплати заборгованості, яка нарахована за результатами
виявлених порушень ПКЕЕ у розмірі 16 331,39коп.
Так, відповідно до акта порушень ПКЕЕ споживачем від
05.10.2006р. №НОМЕР_1 при перевірці СПД ОСОБА_1 виявлено приховане
відпаювання від введення розрізом 6мм-2 (алюміній).
Також, згідно акта №НОМЕР_2 від 05.10.2006р. порушень ПКЕЕ
споживачем, виявлено порушення п.6.40 ПКЕЕ, а саме зачищення
проводу з ввідного автомату до приладу обліку за фазою "С" та
порушення ізоляції проводу після приладу обліку за фазою "С" біля
клемної кришки лічильника з метою зменшення показників приладів
обліку.
За результатами розгляду актів порушень, на засіданні комісії
по розгляду актів порушень ПКЕЕ (протоколи №НОМЕР_5, НОМЕР_6 від
03.11.2006р.) визначений обсяг недоврахованої електроенергії та
вирішено здійснити перерахунок вартості спожитої електроенергії.
Рішення, прийняті на засіданні комісії з розгляду актів
порушень ПКЕЕ, не оскаржені позивачем в установленому порядку і не
визнані недійсними.
Так, в силу п.6.42 Правил користування електричною енергією,
затверджених постановою Національної комісії з регулювання
електроенергетики України від 31.07.96р. №28 (зареєс тровано в
Міністерстві юстиції України 02.08.96р. №417/1442), споживач має
право оскаржити до суду рішення комісії з розгляду актів порушень
протягом десяти днів з моменту вручення протоколу.
Відповідно до ст.33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, кожна сторона
повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, згідно ст.34 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
докази, які надаються сторонами, мають
відповідати вимогам щодо їх допустимості та належності.
Разом з тим, позивачем не надано належних та допустимих
доказів існування обставин, на які він посилається в обгрунтування
заявлених вимог.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції, з урахуванням
положень вищенаведених норм, дійшов правильного висновку про
необгрунтованість заявлених вимог та відмовив у позові у цій
частині, скасувавши рішення суду першої інстанції щодо таких
вимог.
При цьому, касаційна інстанція погоджується з правильністю
висновків судів щодо припинення провадження у справі в частині
визнання недійсними спірних актів порушень ПКЕЕ на підставі п.1
ч.1 ст.80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, з наступних підстав.
В силу ст.124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, юрисдикція
судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
При цьому, судочинство здійснюється Конституційним Судом України
та судами загальної юрисдикції.
Розмежування компетенції між судами загальної юрисдикції щодо
розгляду справ визначається, зокрема, нормами процесуального
права.
Відповідно до ст.1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, підприємства,
установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі
іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без
створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу
суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до
господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних
прав і охоронюваних законом інтересів.
Актами, які позивач просить визнати недійсними, зафіксовано
встановлені під час перевірки факти і такі акти не є рішенням
певних органів, які самостійно породжують певні правові наслідки,
не спрямовані на регулювання тих чи інших відносин.
Вимога щодо встановлення або спростування певного факту не
може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді,
оскільки до повноважень останнього не належать повноваження щодо
встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди
порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова
вимога -спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.
Так, відповідно до ст.12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
господарським судам підвідомчі:
- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні,
розірванні і виконанні господарських договорів, у т.ч. щодо
приватизації майна, та з інших підстав, а також у спорах про
визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві,
крім спорів, визначених у цій нормі;
- справи про банкрутство;
- справи за заявами органів Антимонопольного комітету
України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими
актами до їх компетенції.;
- справи що виникають з корпоративних відносин.
Iз змісту вказаної норми вбачається, що господарському суду
підвідомчі справи у спорах, за виключенням справ, визначених у
пп.2,3 ч.1 ст.12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Отже, господарський суд
розглядає: справи у позовному провадженні, для якого характерно
наявність спору про право між сторонами; справи про банкрутство;
справи за заявами органів Антимонопольного комітету України,
Рахункової палати.
Разом з тим, господарські суди можуть встановлювати наявність
чи відсутність певних фактів, здійснюючи розгляд спорів про право.
Наявність чи відсутність фактів, які викладені в спірних
актах, може досліджуватись, зокрема, під час розгляду спору про
визнання недійсними рішень комісії з розгляду таких актів тощо.
Враховуючи зазначене, провадження у справі в частині
зазначених вимог обгрунтовано припинено на підставі ч.1 п.1 ст.80
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
За таких обставин, підстав для зміни чи скасування постанови
Харківського апеляційного господарського суду від 14.05.2007р. не
має.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9- 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
постанову Харківського апеляційного господарського суду від
14.05.2007р. у справі №37/54-07 господарського суду Харківської
області залишити без змін, а касаційну скаргу суб'єкта
підприємницької діяльності ОСОБА_1 -без задоволення.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак I.М.
Палій В.М.