24/116 про визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди нежитлового приміщення - Текст документа

ТОВ "МаксБет" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ЗАТ "Омега-5" про визнання недійсною угоди від 11.10.2006 про розірвання договору оренди нежитлового приміщення.

В обгрунтування позовних ТОВ "МаксБет", посилаючись на ст. ст. 203, 215 ЦК України (435-15) , зазначає про те, що угода від 11.10.2006 про розірвання договору оренди нежитлового приміщення не спрямована на реальне настання правових наслідків, оскільки ТОВ "МаксБет" сумлінно продовжує виконувати умови договору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.04.2007 у справі №24/116 (rs676172) (суддя Смілянець В.В.) позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2007 у справі № 24/116 (rs676172) (колегія суддів: головуючий - Розваляєва Т.С., судді -Гарник Л.Л., Зубець Л.П.) рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2007 скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено повністю.

Апеляційний господарський суд з посиланням на ст. 209 ЦК України (435-15) та ст.ст. 33, 34 ГПК України (1798-12) зазначає про нотаріальне посвідчення оспорюваної угоди від 11.10.2006 про розірвання договору оренди нежитлового приміщення, а також відсутність доказів недійсності спірної угоди.

У касаційній скарзі ТОВ "МаксБет" просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2007 у справі № 24/116 та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2007.

В касаційній скарзі ТОВ "МаксБет" підтримує доводи позовної заяви та висновки місцевого господарського суду.

Вищим господарським судом України ухвалою від 20.06.2007 у справі №24/116 порушено касаційне провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм процесуального та матеріального права апеляційним господарським судом, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 111-7 ГПК України (1798-12) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.01.2006 між ТОВ "МаксБет" (орендар) та ЗАТ "Омега-5" (орендодавець) укладено договір оренди нежитлового приміщення, що був нотаріально посвідчений 27.01.2006 за №422, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування (оренду) належне орендодавцю на праві приватної власності будівлю (літ. А) загальною площею 205,33 м-2, розташовану за адресою: м. Київ, площа Дружби Народів, буд. 4, на земельній ділянці розміром 0,0683 га на підставі договору оренди, нотаріально посвідченого 20.02.2002.

Відповідно до умов договору оренди нежитлового приміщення термін дії договору складає 96 календарних місяців, починаючи з дати передачі оренди за актом прийому-передачі, а саме з 09.01.2006 по 24.01.2014.

Умовами договору оренди, а саме п.п. 11.1, 11.2.2 передбачено, що договір підлягає розірванню з ініціативи орендодавця у випадку, якщо орендар спеціально псує стан об'єкту.

Відповідно до встановлених обставин та досліджених матеріалів справи господарськими судами попередніх інстанцій 11.10.2006 між ТОВ "МаксБет" та ЗАТ "Омега-5" укладено угоду про розірвання договору оренди нежитлового приміщення, що була нотаріально посвідчена 11.10.2006 за № 4150, відповідно до умов якої договір оренди підлягає розірванню з ініціативи орендодавця згідно п.11.2.2.

Господарський суд першої інстанції, задовольняючи позов ТОВ "МаксБет", посилається на ч.ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України (435-15) .

Господарський суд апеляційної інстанції вказує, що при вирішенні спору про визнання правочину або його окремих положень недійсними з огляду на ч.ч. 1, 5 ст.203 ЦК України (435-15) господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними і настання відповідних наслідків, зокрема, відповідність змісту правочину вимогам закону та спрямованість волі учасників правочину на реальне досягнення обумовленого ними юридичного результату.

Апеляційний господарський суд зазначає про безпідставність висновків місцевого господарського суду, з чим погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України.

За ст. 627, ч. 1 ст. 628 ЦК України (435-15) відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи те, що ТОВ "МаксБет" при зверненні до господарського суду з позовною заявою не було вказано жодного нормативно-правового акту, якому суперечить зміст угоди про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 27.01.2006, визнання недійсною цієї угоди є необгрунтованим.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України (1798-12) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно відповідних норм Цивільного кодексу України господарським апеляційним судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази того, що спірна угода укладалась під впливом обману, насильства чи в результаті зловмисної домовленості представників сторін, а також того, що представники сторін, підписуючи спірну угоду, перебували під впливом тяжкої обставини чи не усвідомлювали значення своїх дій.

Беручи до уваги вищевикладене, зокрема, враховуючи відсутність доказів всупереч ст.33 ГПК України (1798-12) та оскільки спірна угода про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 27.01.2006 була нотаріально посвідчена згідно вимог ст.209 ЦК України (435-15) , колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки апеляційного господарського суду вірними.

Оскільки доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час здійснення касаційного провадження, колегія суддів Вищого господарського суду України залишає оскаржувану постанову апеляційного господарського суду без змін за п. 1 ч. 1 ст. 111-9 ГПК України (1798-12) .

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України