ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
                            ПОСТАНОВА
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     24 липня 2007 р.
 
     № 20-4/110
 
     Вищий господарський суд України у складі:  суддя  Селіваненко
В.П. -головуючий, судді Бенедисюк I.М. і Львов Б.Ю.,
     розглянувши   касаційну   скаргу   приватного    підприємства
"Оргстрой", м. Севастополь,
     на  рішення  господарського  суду   міста   Севастополя   від
16.01.2006
     та постанову  Севастопольського  апеляційного  господарського
суду від 27.02.2006
     зі справи № 20-4/110
     за  позовом  Севастопольського  міського   відділення   Фонду
соціального захисту інвалідів (далі -Відділення), м. Севастополь,
     до приватного підприємства "Оргстрой" (далі -Підприємство)
     про стягнення 4 195 грн.,
                            ВСТАНОВИВ:
     У серпні 2005 року Відділення  звернулося  до  господарського
суду міста Севастополя з позовом про стягнення  з  Підприємства  4
195  грн.  штрафних  санкцій  за  нестворення  робочих  місць  для
працевлаштування  інвалідів  на  підставі  статей  19,  20  Закону
України від 21.03.1991 № 875-XII ( 875-12 ) (875-12)
         "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон № 875).
     Рішенням названого суду від 16.01.2006 (суддя Остапова К.А.),
залишеним  без  змін  постановою  Севастопольського   апеляційного
господарського суду  від  27.02.2006  (колегія  суддів  у  складі:
Котлярова О.Л. -головуючий  суддя,  судді  Маслова  З.Д.,  Лисенко
В.А.),  позов  задоволено.  Прийняті  судові  рішення   мотивовано
невиконанням Підприємством обов'язку зі  створення  робочих  місць
для працевлаштування інвалідів, покладеного на  нього  Законом   №
875 ( 875-12 ) (875-12)
          .
     У касаційній скарзі до  Вищого  господарського  суду  України
Підприємство просить рішення місцевого та  постанову  апеляційного
господарських судів скасувати через неправильне застосування  ними
норм процесуального права та припинити провадження у справі.
     Відзив на касаційну скаргу не надходив.
     Учасників  судового  процесу  відповідно  до   статті   111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
         (далі  -
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ) належним  чином  повідомлено  про  час  і
місце розгляду касаційної скарги.
     Представники сторін у судове засідання не з'явилися.
     Перевіривши   повноту   встановлення   попередніми   судовими
інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм
матеріального і  процесуального  права,  Вищий  господарський  суд
України дійшов висновку про  необхідність  часткового  задоволення
касаційної скарги з урахуванням такого.
     Причиною  виникнення  спору  зі  справи  стало  питання  щодо
правомірності   стягнення   з   відповідача   штрафних    санкцій,
передбачених статтею 20 Закону  № 875 ( 875-12 ) (875-12)
          .
     У зв'язку з  набранням  чинності  Кодексом  адміністративного
судочинства України (далі -КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
        )  з  01.09.2005
до    компетенції    адміністративних    судів    віднесено    усі
публічно-правові спори, позивачами в яких є особи, на захист прав,
свобод та інтересів яких подано адміністративний позов до суб'єкта
владних повноважень (статті 2, 3, 17, 50 і 104 названого Кодексу).
     Відповідно до  приписів  статті  4  КАС  України  ( 2747-15 ) (2747-15)
        
правосуддя     в     адміністративних     справах     здійснюється
адміністративними  судами.   Юрисдикція   адміністративних   судів
поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів,  для  яких
законом встановлений інший порядок судового вирішення.
     Пункт 4 статті 17 КАС України  ( 2747-15 ) (2747-15)
          визначає,  що  до
компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням
суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
     Визначення суб'єкта владних повноважень наведено в  пункті  7
статті 3 КАС України: ( 2747-15 ) (2747-15)
          це  -  орган  державної  влади,
орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи  службова  особа,
інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на
основі  законодавства,  в  тому  числі  на  виконання  делегованих
повноважень.
     Згідно  з  статтею  8  Закону  №  875   ( 875-12 ) (875-12)
           державне
управління в галузі забезпечення соціальної захищеності  інвалідів
здійснюється центральним органом виконавчої влади з  питань  праці
та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України  та
органами місцевого самоврядування.
     Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту
інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від
26.09.2002  №  1434  ( 1434-2002-п ) (1434-2002-п)
        ,  Фонд  соціального   захисту
інвалідів є урядовим органом державного  управління,  який  діє  у
складі Мінпраці та підпорядковується йому.
     Згідно  з  пунктом  9  цього  ж  Положення   для   реалізації
покладених на Фонд завдань за погодженням з  Мінпраці  утворюються
територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності  його
працівників.
     За змістом статті 20  Закону  №  875  ( 875-12 ) (875-12)
          саме  Фонду
соціального   захисту    інвалідів    надано    право    стягнення
адміністративно-господарських санкцій за недодержання  законодавчо
встановленого   нормативу   робочих   місць    для    забезпечення
працевлаштування інвалідів.
     Отже, даний спір є публічно-правовим та на нього  поширюється
юрисдикція  адміністративних  судів.  Відповідну  правову  позицію
викладено в постановах Верховного Суду України від  17.01.2006  зі
справи № 13/189, від 24.01.2006 зі справи № 11/268 та інших.
     Абзацами першим та другим пункту 6 розділу VII "Прикінцеві та
перехідні положення" (в редакції Закону України від  06.10.2005  №
2953-IV ( 2953-15 ) (2953-15)
         ) КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
         передбачено,  що  до
початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних  судів
адміністративні справи, підвідомчі господарським судам  відповідно
до Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
          1991
року, вирішують у  першій  та  апеляційній  інстанціях  відповідні
місцеві та апеляційні господарські суди за правилами  КАС  України
( 2747-15 ) (2747-15)
        .  Касаційний  перегляд  рішень  за   такими   справами
здійснює Вищий  адміністративний  суд  України  за  правилами  КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
        .
     Проте  даний  спір,  який  має  публічно-правовий   характер,
місцевим та апеляційним господарськими судами  у  порушення  вимог
статей 1, 12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         після набрання  чинності  КАС
України   ( 2747-15 ) (2747-15)
           розглянуто   в   порядку    господарського
судочинства.
     Водночас Вищий господарський суд України не має повноважень з
касаційного перегляду публічно-правових спорів по суті, що знайшло
відображення й у постановах Верховного Суду України від 17.01.2006
зі справи № 13/189, від 24.01.2006 зі справи № 11/268 та інших.
     Ухвалою Вищого господарського  суду  України  від  04.05.2006
касаційну скаргу Підприємства на рішення господарського суду міста
Севастополя  від   16.01.2006   та   постанову   Севастопольського
апеляційного  господарського   суду   від   27.02.2006   разом   з
матеріалами справи № 20-4/110 передано  для  вирішення  до  Вищого
адміністративного суду України.
     Ухвалою Вищого адміністративного суду України від  11.06.2007
відмовлено  у  відкритті  касаційного  провадження  за  зазначеною
касаційною скаргою Підприємства  та  справу  повернуто  до  Вищого
господарського суду України, що мотивовано  відсутністю  у  Вищого
адміністративного суду України  повноважень  з  перегляду  судових
рішень, постановлених не за правилами КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
        .
     Таким  чином,  розгляд  господарськими   судами   першої   та
апеляційної   інстанцій   публічно-правового   спору   в   порядку
господарського  судочинства  унеможливив   здійснення   касаційної
перевірки   прийнятих   ними   рішень   зі   справи   в    порядку
адміністративного судочинства,  внаслідок  чого  зазначені  судові
рішення підлягають безумовному скасуванню згідно з статтею  111-10
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         з  передачею  справи  місцевому  суду  для
розгляду за правилами КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
        .
     Відповідну правову позицію викладено в постановах  Верховного
Суду України від 14.11.2006 зі справи № 10/153, від 13.02.2007  зі
справ № 2-27/1828.1-2006 та № 25/162-06-4457.
     Керуючись  статтями  111-7,  111-9  -  111-12   ГПК   України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України
                           ПОСТАНОВИВ:
     1.  Касаційну  скаргу  приватного   підприємства   "Оргстрой"
задовольнити частково.
     2.  Рішення  господарського  суду   міста   Севастополя   від
16.01.2006    та    постанову    Севастопольського    апеляційного
господарського суду від 27.02.2006 зі справи № 20-4/110 скасувати.
     Справу передати до господарського суду міста Севастополя  для
розгляду за правилами адміністративного судочинства.
     Суддя В. Селіваненко
     Суддя I.Бенедисюк
     Суддя Б.Львов