ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
                            ПОСТАНОВА
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     24 липня 2007 р.
 
     № 20-3/196
 
     Вищий господарський суд України у  складі:  суддя  Москаленко
В.С. -головуючий, судді Бенедисюк I.М. і Селіваненко В.П.
     розглянув   касаційну   скаргу   Севастопольського   міського
відділення Фонду соціального  захисту  інвалідів,  м.  Севастополь
(далі -відділення Фонду)
     на постанову  Севастопольського  апеляційного  господарського
суду від 16.03.2006
     зі справи № 20-3/196
     за позовом прокурора Нахімовського району міста Севастополя в
інтересах держави в особі відділення Фонду
     до   закритого   акціонерного   товариства    "Спеціалізоване
ремонтно-будівельне  управління",  м.  Севастополь  (далі  -   ЗАТ
"Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління")
     про стягнення штрафних санкцій у сумі 8 608,50 грн.
     За   результатами   розгляду    касаційної    скарги    Вищий
господарський суд України
                            ВСТАНОВИВ:
     У  травні  2005  року  прокурор  Нахімовського  району  міста
Севастополя в інтересах держави в особі відділення Фонду звернувся
до господарського суду міста Севастополя з позовом про стягнення з
ЗАТ "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління" 8 608,50  грн.
штрафних санкцій за нестворення у  2003  році  робочих  місць  для
працевлаштування  інвалідів  на  підставі  статей  19,  20  Закону
України від 21.03.1991 № 875-XII ( 875-12 ) (875-12)
         "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" (далі -Закон).
     Рішенням господарського суду міста Севастополя від 09.02.2006
(суддя   Гоголь   Ю.М.),    залишеним    без    змін    постановою
Севастопольського апеляційного господарського суду від  16.03.2006
(колегія суддів у складі: суддя Маслова  З.Д.  -головуючий,  судді
Котлярова О.Л., Лисенко В.А.), у  задоволенні  позову  відмовлено.
Судові рішення мотивовано  тим,  що  відділенням  Фонду  пропущено
строк позовної давності, встановлений статтею  250  Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
        .
     Відділення Фонду звернулося  до  Вищого  господарського  суду
України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану
постанову  апеляційного  господарського  суду  та  прийняти   нове
рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Скаргу мотивовано  тим,
що  судом  апеляційної  інстанції  у   розгляді   справи   невірно
застосовано  норми  матеріального  права,  зокрема,   статті   250
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
        .
     Ухвалою Вищого господарського  суду  України  від  17.04.2006
касаційну скаргу відділення Фонду разом з матеріалами даної справи
передано для розгляду до Вищого адміністративного суду України.
     Ухвалою Вищого адміністративного суду України від  22.05.2007
касаційне  провадження  у  справі  закрито,  а  касаційну   скаргу
передано до  Вищого  господарського  суду  України  для  вирішення
питання про її прийняття з  посиланням  на  відсутність  у  Вищого
адміністративного  суду  України   повноважень   з   перегляду   в
касаційному   порядку   рішень,   прийнятих   не    за    Кодексом
адміністративного   судочинства   України   (далі   -КАС   України
( 2747-15 ) (2747-15)
        ).
     Відзив на касаційну скаргу не надходив.
     Учасників  судового  процесу  відповідно  до   статті   111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
         (далі  -
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ) належним  чином  повідомлено  про  час  і
місце розгляду касаційної скарги.  Представники  сторін  у  судове
засідання не з'явилися.
     Перевіривши правильність  застосування  попередніми  судовими
інстанціями норм процесуального  права,  Вищий  господарський  суд
України дійшов висновку про  необхідність  часткового  задоволення
касаційної скарги з урахуванням такого.
     Згідно зі статтею  8  Закону  державне  управління  в  галузі
забезпечення   соціальної   захищеності   інвалідів   здійснюється
центральним органом виконавчої влади з питань праці та  соціальної
політики,  Міністерством  охорони  здоров'я  України  та  органами
місцевого самоврядування.
     Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту
інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
26.09.2002  №  1434  ( 1434-2002-п ) (1434-2002-п)
           (далі   -Положення),   Фонд
соціального  захисту  інвалідів  є  урядовим  органом   державного
управління, який діє у складі  Міністерства  праці  та  соціальної
політики України (далі -Мінпраці) та підпорядковується йому.
     Згідно з пунктом 9 Положення  для  реалізації  покладених  на
Фонд  соціального  захисту  інвалідів  завдань  за  погодженням  з
Мінпраці  утворюються  територіальні  відділення  Фонду  в   межах
граничної чисельності його працівників.
     Відповідно до покладених на нього  завдань  Фонд  соціального
захисту інвалідів здійснює контроль за  своєчасним  перерахуванням
сум штрафних санкцій, що  надходять  від  підприємств,  установ  і
організацій за недодержання  ними  нормативів  робочих  місць  для
забезпечення  працевлаштування  інвалідів  (підпункт  3  пункту  4
Положення).
     Пунктом  11  Порядку  сплати  підприємствами  (об'єднаннями),
установами і організаціями штрафних  санкцій  до  відділень  Фонду
соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та  використання
цих коштів, затвердженого постановою  Кабінету  Міністрів  України
від 28.12.2001 № 1767  ( 1767-2001-п ) (1767-2001-п)
        ,  передбачено,  що  у  разі
несплати  підприємствами,   установами   організаціями,   які   не
забезпечують  нормативу  робочих   місць,   штрафних   санкцій   в
установлений термін відділення  Фонду  вживають  заходів  щодо  їх
стягнення в судовому порядку.
     Таким чином,  Фонд  соціального  захисту  інвалідів  та  його
відділення є органами державної влади,  які  у  правовідносинах  з
підприємствами  (об'єднаннями),   установами   та   організаціями,
зокрема, у зв'язку із застосуванням штрафних санкцій, передбачених
статтею 20 Закону, реалізує владні управлінські функції,  а  право
відділень Фонду на звернення  до  суду  у  відповідних  відносинах
визначено в законодавчому порядку.
     Отже, даний спір є публічно-правовим і  на  нього  згідно  зі
статтями 4, 17  КАС  України  ( 2747-15 ) (2747-15)
          поширюється  юрисдикція
адміністративних судів. Відповідну  правову  позицію  викладено  в
постановах Верховного Суду України  від  17.01.2006  зі  справи  №
13/189, від 24.01.2006 зі справи № 11/268 та інших.
     Абзацами першим та другим пункту 6 розділу VII "Прикінцеві та
перехідні положення" (в редакції Закону України від  06.10.2005  №
2953-IV ( 2953-15 ) (2953-15)
         ) КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
         передбачено,  що  до
початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних  судів
адміністративні справи, підвідомчі господарським судам  відповідно
до Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
          1991
року, вирішують у  першій  та  апеляційній  інстанціях  відповідні
місцеві та апеляційні господарські суди за правилами  КАС  України
( 2747-15 ) (2747-15)
        .  Касаційний  перегляд  рішень  за   такими   справами
здійснює Вищий  адміністративний  суд  України  за  правилами  КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
        .
     Проте  даний  спір,  який  має  публічно-правовий   характер,
місцевим і апеляційним господарськими  судами  в  порушення  вимог
статей 1, 12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         після набрання  чинності  КАС
України   ( 2747-15 ) (2747-15)
           розглянуто   в   порядку    господарського
судочинства.
     Водночас Вищий господарський суд України не має повноважень з
касаційного перегляду публічно-правових спорів по суті, що знайшло
відображення й у постановах Верховного Суду України від 24.01.2006
зі справ №№ 1/5-90,  1/4-89,  1/2-87,  07/296,  від  21.02.2006  №
5/334-18/559 та інших.
     Таким  чином,  розгляд  господарськими   судами   першої   та
апеляційної   інстанцій   публічно-правового   спору   в   порядку
господарського  судочинства  унеможливив   здійснення   касаційної
перевірки   прийнятих   ними   рішень   зі   справи   в    порядку
адміністративного судочинства,  внаслідок  чого  зазначені  судові
рішення підлягають скасуванню згідно зі статтею 111-10 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
         з передачею справи  місцевому  суду  для  розгляду  за
правилами КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
        .
     Відповідну правову позицію викладено в постановах  Верховного
Суду України від 14.11.2006 зі справи № 10/153, від 13.02.2007  зі
справ № 2-27/1828.1-2006 та № 25/162-06-4457.
     Керуючись  статтями  111-7,   111-9   -111-11   ГПК   України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України
                           ПОСТАНОВИВ:
     1. Касаційну  скаргу  Севастопольського  міського  відділення
Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити частково.
     2.  Рішення  господарського  суду   міста   Севастополя   від
09.02.2006    та    постанову    Севастопольського    апеляційного
господарського суду від 16.03.2006 зі справи № 20-3/196 скасувати.
     Справу передати до господарського суду міста Севастополя  для
розгляду за правилами адміністративного судочинства.
     Суддя В. Москаленко
     Суддя I. Бенедисюк
     Суддя В. Селіваненко