ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2007 р.
№ 20-10/036
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П. -головуючий, судді Бенедисюк I.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу державного комунального
підприємства "Севміськводоканал", м. Севастополь,
на постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 20.09.2005
зі справи № 20-10/036
за позовом прокурора міста Севастополя в інтересах держави в
особі Севастопольського міського відділення Фонду соціального
захисту інвалідів (далі -Відділення), м. Севастополь,
до державного комунального підприємства "Севміськводоканал"
(далі -Підприємство)
про стягнення 130 000 грн.,
за участю представників:
позивача - не з'явився,
відповідача -не з'явився,
Генеральної прокуратури України -Савицької О.В.,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2005 року прокурор міста Севастополя в інтересах
держави в особі Відділення звернувся до господарського суду міста
Севастополя з позовом про стягнення з Підприємства 130 000 грн.
штрафних санкцій за нестворення робочих місць для працевлаштування
інвалідів на підставі статей 19, 20 Закону України від 21.03.1991
№ 875-XII ( 875-12 ) (875-12)
"Про основи соціальної захищеності інвалідів
в Україні" (далі -Закон № 875).
Рішенням названого суду від 09.06.2005 (суддя Бакумова Л.Є.)
у позові відмовлено. Прийняте рішення мотивовано відсутністю
правових підстав для застосування до Підприємства штрафних санкцій
відповідно до Закону № 875 ( 875-12 ) (875-12)
.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 20.09.2005 (колегія суддів у складі: Лисенко В.А. -головуючий
суддя, судді Видашенко Т.С., Дугаренко О.В.) рішення
господарського суду міста Севастополя від 09.06.2005 скасовано та
позов задоволено. Постанову апеляційного суду мотивовано наявністю
правових підстав для застосування до Підприємства штрафних санкцій
відповідно до Закону № 875 ( 875-12 ) (875-12)
.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
Підприємство просить постанову апеляційного господарського суду зі
справи скасувати через неправильне застосування ним норм
матеріального права та залишити в силі рішення суду першої
інстанції.
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) належним чином повідомлено про час і
місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, заслухавши представника
прокуратури, Вищий господарський суд України дійшов висновку про
необхідність часткового задоволення касаційної скарги з
урахуванням такого.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо
правомірності стягнення з відповідача штрафних санкцій,
передбачених статтею 20 Закону № 875 ( 875-12 ) (875-12)
.
У зв'язку з набранням чинності Кодексом адміністративного
судочинства України (далі -КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
) з 01.09.2005
до компетенції адміністративних судів віднесено усі
публічно-правові спори, позивачами в яких є особи, на захист прав,
свобод та інтересів яких подано адміністративний позов до суб'єкта
владних повноважень (статті 2, 3, 17, 50 і 104 названого Кодексу).
Відповідно до приписів статті 4 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
правосуддя в адміністративних справах здійснюється
адміністративними судами. Юрисдикція адміністративних судів
поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких
законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Пункт 4 статті 17 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
визначає, що до
компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням
суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Визначення суб'єкта владних повноважень наведено в пункті 7
статті 3 КАС України: ( 2747-15 ) (2747-15)
це - орган державної влади,
орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа,
інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на
основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих
повноважень.
Згідно з статтею 8 Закону № 875 ( 875-12 ) (875-12)
державне
управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів
здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці
та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та
органами місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту
інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від
26.09.2002 № 1434 ( 1434-2002-п ) (1434-2002-п)
, Фонд соціального захисту
інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у
складі Мінпраці та підпорядковується йому.
Згідно з пунктом 9 цього ж Положення для реалізації
покладених на Фонд завдань за погодженням з Мінпраці утворюються
територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його
працівників.
За змістом статті 20 Закону № 875 ( 875-12 ) (875-12)
саме Фонду
соціального захисту інвалідів надано право стягнення
адміністративно-господарських санкцій за недодержання законодавчо
встановленого нормативу робочих місць для забезпечення
працевлаштування інвалідів.
Отже, даний спір є публічно-правовим та на нього поширюється
юрисдикція адміністративних судів. Відповідну правову позицію
викладено в постановах Верховного Суду України від 17.01.2006 зі
справи № 13/189, від 24.01.2006 зі справи № 11/268 та інших.
Пунктами 6 і 7 розділу VII "Прикінцеві та перехідні
положення" (в редакції, що діяла на час прийняття апеляційним
господарським судом постанови зі справи) КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
передбачалося, що:
- до початку діяльності окружного адміністративного суду
адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно
до ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, вирішуються відповідним
господарським судом за правилами КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
;
- після набрання чинності КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
заяви і
скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових
відносин, а також апеляційні, касаційні скарги (подання), заяви
(подання) про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими
та винятковими обставинами у таких справах, подані і не розглянуті
до набрання чинності КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, розглядаються в
порядку, встановленому цим Кодексом.
Проте даний спір, який має публічно-правовий характер,
апеляційним господарським судом у порушення вимог статей 1, 12 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
після набрання чинності КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
розглянуто в порядку господарського судочинства.
Водночас Вищий господарський суд України не має повноважень з
касаційного перегляду публічно-правових спорів по суті, що знайшло
відображення й у постановах Верховного Суду України від 17.01.2006
зі справи № 13/189, від 24.01.2006 зі справи № 11/268 та інших.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.02.2006
касаційну скаргу Підприємства на постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 20.09.2005 разом з
матеріалами справи № 20-10/036 передано для вирішення до Вищого
адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.06.2007
відмовлено у відкритті касаційного провадження за зазначеною
касаційною скаргою Підприємства та справу повернуто до Вищого
господарського суду України, що мотивовано відсутністю у Вищого
адміністративного суду України повноважень з перегляду судових
рішень, постановлених не за правилами КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Таким чином, розгляд господарським судом апеляційної
інстанції публічно-правового спору в порядку господарського
судочинства унеможливив здійснення касаційної перевірки прийнятого
ним рішення зі справи в порядку адміністративного судочинства,
внаслідок чого зазначене судове рішення підлягає безумовному
скасуванню згідно з статтею 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного
Суду України від 14.11.2006 зі справи № 10/153, від 13.02.2007 зі
справ № 2-27/1828.1-2006 та № 25/162-06-4457.
Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу державного комунального підприємства
"Севміськводоканал" задовольнити частково.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 20.09.2005 зі справи № 20-10/036 скасувати.
Справу передати до Севастопольського апеляційного
господарського суду для розгляду за правилами адміністративного
судочинства.
Суддя В. Селіваненко
Суддя I.Бенедисюк
Суддя Б.Львов