ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2007 р.
№ 17-6-26/01-8454 ( rs630066 ) (rs630066)
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П. -головуючий, судді Бенедисюк I.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу управління Пенсійного фонду
України в Iзмаїльському районі Одеської області, м. Iзмаїл
Одеської області,
на ухвалу господарського суду Одеської області від 05.02.2007
та постанову Одеського апеляційного господарського суду від
10.04.2007
зі справи № 17-6-26/01-8454 ( rs630066 ) (rs630066)
за позовом Iзмаїльського районного відділу Пенсійного фонду
України у Одеській області, м. Iзмаїл Одеської області,
до Iзмаїльської автобази "Дунайводбуд", м. Iзмаїл Одеської
області,
про стягнення 2 472,63 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Одеської області від 23.11.2001
позов задоволено. 03.12.2001 на виконання цього рішення суду
видано наказ зі строком пред'явлення до виконання -до 03.03.2002.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.02.2007
(суддя Никифорчук М.I.), залишеною без змін постановою Одеського
апеляційного господарського суду від 10.04.2007 (колегія суддів у
складі: Гладишева Т.Я. - головуючий суддя, судді Лавренюк О.Т.,
Савицький Я.Ф.), позивачеві відмовлено в задоволенні заяви про
поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до
виконання. Прийняте місцевим судом рішення мотивовано
незазначенням заявником причин пропуску строку, що унеможливлює їх
оцінку, тоді як постанову апеляційного суду мотивовано
своєчасністю пред'явлення наказу до виконання в грудні 2001 року.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
скаржник просить ухвалу місцевого суду від 05.02.2007 та постанову
суду апеляційної інстанції від 10.04.2007 скасувати внаслідок їх
прийняття з порушенням норм процесуального права та, виправивши
наявну в наказі господарського суду Одеської області від
03.12.2001 помилку щодо назви відповідача, поновити строк для
пред'явлення наказу до виконання.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) належним чином повідомлено про час і
місце розгляду касаційної скарги.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування
ними норм матеріального і процесуального права, Вищий
господарський суд України дійшов висновку про необхідність
часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:
- наказ від 03.12.2001 позивачем пред'явлено до виконання в
грудні 2001 року;
- постановою державного виконавця від 28.09.2006 виконавче
провадження з примусового виконання зазначеного наказу завершено,
а виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 2
частини першої статті 40 Закону України "Про виконавче
провадження" ( 606-14 ) (606-14)
внаслідок відсутності у боржника майна, на
яке може бути звернено стягнення;
- 20.10.2006 зазначений наказ вдруге направлено до державної
виконавчої служби для примусового виконання, але постановою
державного виконавця від 31.10.2006 у відкритті виконавчого
провадження відмовлено з огляду на те, що "у супроводжувальному
листі невірно вказано назву боржника відносно наданого наказу";
- ухвалою господарського суду Одеської області від 11.12.2006
за заявою управління Пенсійного фонду України в Iзмаїльському
районі Одеської області виправлено описку в резолютивній частині
рішення місцевого господарського суду від 23.11.2001 щодо назви
відповідача (наявне "Дунайводшлях" виправлено на "Дунайводбуд");
- 18.01.2007 позивач звернувся до суду першої інстанції з
заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу
до виконання, де зазначив про: своєчасне пред'явлення наказу до
виконання; завершення виконавчого провадження 28.09.2006 у зв'язку
з відсутністю майна боржника; повторне 20.10.2006 направлення
наказу до виконавчої служби та повернення його з відмовою у
відкритті виконавчого провадження (а.с. 39).
Причиною касаційного оскарження стало питання щодо наявності
правових підстав для задоволення заяви про поновлення строку для
пред'явлення наказу до виконання.
Відповідно до частини першої статті 116 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
виконання рішення господарського суду провадиться на
підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.
Згідно з статтею 118 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
виданий
стягувачеві наказ може бути пред'явлено до виконання не пізніше
трьох років з дня прийняття рішення, ухвали, постанови або
закінчення строку, встановленого у разі відстрочки виконання
судового рішення або після винесення ухвали про поновлення
пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання. У цей
строк не зараховується час, на який виконання судового рішення
було зупинено.
Частиною першою статті 119 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у разі
пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин,
визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути
відновлено.
Відповідно до частини п'ятої статті 40 Закону України "Про
виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
повернення виконавчого документа
стягувачеві з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої цієї
статті, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий
документ до виконання в межах строків, встановлених статтею 21
цього Закону (виконавчі листи та інші судові документи - протягом
трьох років).
Беручи до уваги перелік підстав для звернення, зазначених у
заяві скаржника від 19.12.2006 № 2572/07 (зареєстрована місцевим
судом 18.01.2007, а.с. 32), касаційна інстанція вважає, що суд
першої інстанції на порушення приписів статті 119 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
ухилився від оцінки доводів заявника стосовно причин
пропуску строку пред'явлення наказу (який, зокрема, було видано з
помилкою у назві боржника та зі строком пред'явлення до
виконання - протягом трьох місяців), тоді як суд апеляційної
інстанції помилково не застосував приписи частини п'ятої статті 40
Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
щодо права
стягувача на повторне пред'явлення виконавчого документу до
виконання, що є підставою для скасування прийнятих ними судових
рішень на підставі частини першої статті 111-10 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Водночас касаційна інстанція з огляду на визначені статтею
111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
межі її повноважень позбавлена
можливості самостійно оцінювати по суті доводи скаржника щодо
поважності причин пропуску ним строку для пред'явлення наказу
господарського суду до виконання.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-7, 111-9 -
111-13, 119 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в
Iзмаїльському районі Одеської області задовольнити частково.
2. Ухвалу господарського суду Одеської області від 05.02.2007
та постанову Одеського апеляційного господарського суду від
10.04.2007 зі справи № 17-6-26/01-8454 ( rs630066 ) (rs630066)
скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Одеської області.
Суддя В.Селіваненко
Суддя I.Бенедисюк
Суддя Б.Львов