15/921-б Про визнання банкрутом - Текст документа

Акціонерний комерційний банк "Мрія", ТОВ "Продцентр", ЗАТ КБ "Приватбанк", Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві, ДПI у Солом'янському районі м. Києва, ЗАТ "Пологівський олійноекстракційний завод", ТОВ Фірма "ОНИСС", ВАТ "Волинь Холдинг", ВАТ "Луцьк Фудз",

за участю представників сторін:

ЗАТ "Торговий дім "Продмайстер" -Пилипенко А.О. (дов. від 17.04.2007 р.),

АКБ "Мрія" -Оберемко Р.А. (дов. від 22.03.2006 р.),

ТОВ "Продцентр" -Молчанова Н.В. -директор,

ЗАТ КБ "Приватбанк" - Вінник А.М. (дов. від 12.10.2006 р.),

ЗАТ "Пологівський олійноекстракційний завод" -Титич В.М. (дов. від 26.12.2006),

ДПI у Солом'янському районі м. Києва -Стасюк Н.М. (дов. від 02.07.2007 р.).

арбітражний керуючий ОСОБА_1;

У грудні 2005 року ЗАТ "Торговий дім "Продмайстер" звернулося до господарського суду із заявою про визнання банкрутом у зв'язку з його неплатоспроможністю.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.12.2005 р. порушено провадження у справі, призначено підготовче засідання, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою підготовчого засідання господарського суду м. Києва від 17.01.2006 зобов'язано кредитора подати до офіційного друкованого органу оголошення про порушення справи про банкрутство, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого ОСОБА_1, якого зобов'язано скласти та подати суду на затвердження реєстр вимог кредиторів боржника.

Ухвалою попереднього засідання господарського суду м. Києва від 03.08.2006 (суддя Хоменко М.Г.) визнані кредитори боржника із відповідними сумами та затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 4 334 607,73 грн.; зобов'язано розпорядника майна провести збори кредиторів.

Ухвала мотивована тим, що вимог кредиторів щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів немає.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2006 (колегія суддів у складі: Коваленко В.М. -головуючий, Вербицька О.В., Дзюбко П.О.) ухвала господарського суду м. Києва скасована в частині визнання кредиторами до ЗАТ "Торговий дім "Продмайстер": ЗАТ КБ "ПриватБанк", ЗАТ "Пологівський олійноекстрактний завод", ВАТ "Волинь холдінг", ВАТ "Луцьк Фудз". Справу передано до господарського суду м. Києва для розгляду кредиторських вимог вищезазначених кредиторів. В іншій частині ухвалу залишено без змін.

Постанова мотивована тим, що господарський суд, визнав всі вимоги кредиторів, що були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, при цьому не здійснивши розгляд вимог кредиторі по суті, не обгрунтувавши підстав для визнання вимог кредиторів щодо яких були заперечення боржника.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.03.2007 р. постанову Київського апеляційного господарського суду скасовано, справу направлено на новий апеляційний перегляд.

Підставою для скасування стало неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки встановивши, що судом першої інстанції неповно з'ясовані фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, суд апеляційної інстанції може скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення (ст. 103 ГПК України (1798-12) ).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2007р. (колегія суддів у складі: Пантелієнко В.О. -головуючий, Дикунська С.Я., Сотніков С.В.) ухвалу господарського суду м. Києва від 03.08.2006 р. залишено без змін.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернувся ЗАТ "Торговий дім "Продмайстер", яке просить постанову апеляційного господарського суду та ухвалу господарського суду першої інстанції скасувати в частині визнання кредиторами ЗАТ "Комерційний банк "ПриватБанк", ЗАТ "Пологівський олійноекстрактний завод", ВАТ "Волинь холдінг", ВАТ "Луцьк Фудз". В обгрунтування посилається на те, що оскаржувані судові рішення були прийняті з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, що привело до неправомірного завищення вимог деяких конкурсних кредиторів.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції ухвалою суду 23.12.200 5 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Торговий дім "Продмайстер" за заявою останнього в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Матеріалами справи підтверджується, що оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Торговий дім "Продмайстер" опубліковано у газеті "Голос України"№ 15 від 26.01.2006.

Судами встановлено, що в межах визначеного чинним законодавством строку для подання грошових вимог з грошовими вимогами до боржника звернулися:

ЗАТ Комерційний банк "ПриватБанк", який просить визнати його кредитором до Боржника на суму вимог в розмірі 772 130 грн. 84 коп., обгрунтовуючи свої вимоги невиконанням Боржником своїх зобов'язань за договором отримання овердрафтового кредиту та нездійснення своєчасного та повного погашення по кредиту (т. 1 л.с. 133-134).

ЗАТ "Пологівський олійно-екстракційний завод", який просить визнати його кредитором до боржника на суму вимог в розмірі 354 055 грн. 81 коп., обгрунтовуючи свої вимоги невиконанням Боржником своїх зобов'язань за дистриб'юторським договором № 1239/02 від 27.12.2004 року щодо оплати в повному обсязі поставленої Товариству продукції (т. 2 л.с. 210-215).

ВАТ "Волинь-Холдінг", яке просить визнати його кредитором до боржника на суму вимог в розмірі 933 345 грн. 22 коп., обгрунтовуючи свої вимоги невиконанням Боржником своїх зобов'язань по укладеним договорам у зв'язку з оплатою вартості постановленої Товариству продукції емітованими простими векселями, на які приватним нотаріусом був здійснений протест про неоплату на відповідну суму (т. 3 л.с. 1-2);

ВАТ "Луцьк-Фудз", яке просить визнати його кредитором до боржника на суму вимог в розмірі 21 900 грн. 00 коп., обгрунтовуючи свої вимоги поставкою по договору харчової продукції на європіддонах, які підлягають поверненню, у зв'язку з чим у Товариства утворилась заборгованість на визначену суму (т. 3 л.с. 37-38).

Заявами від 20.04.2006 та від 18.07.2008 ЗАТ КБ "Приват Банк" збільшило свої кредиторські вимоги до Товариства: в розмірі 813 901 грн. 53 коп. (т. 3 л.с. 108-109), в розмірі 881 463 грн. 97 коп. (т. 6 л.с. 84-85).

ВАТ "Волинь-Холдінг" уточнило свої кредиторські вимоги та поросить визнати кредиторські вимоги в сумі 588 478 грн. 92 коп., а в заяві № 77 від 12.07.2006 року -на суму 566 514 грн. 68 коп. (т. 6 л.с. 1-2, 81-82).

Ухвалою попереднього засідання господарського суду м. Києва від 03.08.2006 р. визнані кредитори до боржника із відповідними сумами вимог та затверджений реєстр вимог кредиторів Товариства на загальну суму 4 334 607 грн. 73 коп., а розпорядника майна боржника зобов'язано повідомити кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів. При цьому суд виходив з того, що вимог, щодо яких є заперечення боржника та які не включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, немає.

Апеляційний господарський суд, залишаючи без змін ухвалу попереднього засідання господарського суду першої інстанції, виходив з того, що клопотання боржника обгрунтовано відхилено судом, оскільки із його змісту неможливо встановити, які саме суми кредиторських вимог не визнаються боржником.

Однак з даними висновками в повній мірі погодитися не можна.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) попереднє засідання господарського суду проводиться не пізніше трьох місяців після проведення підготовчого засідання суду. Про попереднє засідання суду повідомляються сторони, а також інші учасники провадження у справі про банкрутство, визнані такими відповідно до цього Закону.

У попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів. Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів.

Тобто, у справі про банкрутство завдання господарського суду у попередньому засіданні полягає в перевірці заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів на предмет їх відповідності чинному законодавству.

За приписами ст. 14 Закону боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обгрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна письмово повідомляє всіх кредиторів.

Отже, господарський суд не зв'язаний висновками боржника і розпорядника майна за результатами розгляду кредиторських вимог та вправі перевіряти законність та обгрунтованість заявлених до боржника вимоги в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, в ухвалі попереднього засіданні не наведено підстав та обгрунтувань для визнання вимог всіх визначених розпорядником майна кредиторів до боржника. При цьому, твердження суду про відсутність заперечень боржника, які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, зроблено без з'ясування підстав та обгрунтованості включення відповідних вимог до визначеного реєстру.

Місцевим судом в порушення вимог п. 2 ст. 15 Закону не був здійснений розгляд кредиторських вимог по суті у встановленому ст.ст. 14, 15 Закону порядку, щодо яких Товариством були подані заперечення із доданням відповідних доказів у справі, не враховані відповідні заперечення та докази у справі.

Суд апеляційної інстанції, залишивши ухвалу попереднього засідання без змін, вказаних недоліків суду першої інстанції не усунув, зазначивши, що зі змісту апеляційної скарги неможливо встановити, як і на яку суму суд має змінювати ухвалу місцевого суду. Однак, дане твердженням зроблено за неправильного застосування норм процесуального права, якими закріплено, що апеляційний суд переглядає справу за наявними у справі і додатково поданими доказами. При цьому він не обмежений у праві збирати докази, зокрема, витребувати їх у сторін та інших учасників провадження. Відповідно до ст. 101 ГПК України (1798-12) апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В матеріалах справи містяться заяви та клопотання боржника, в яких він заперечує проти визнання відповідних кредиторів із вимогами до нього, в яких вказує причини, підстави та посилається на певні докази, як на підтвердження своїх заперечень проти визнання вказаних кредиторських вимог (т. 4 а.с. 63-64, т. 6 а.с. 72-74, 75-76, 112-113, 114-116). Дані заяви та клопотання не були предметом дослідження ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанцій рішення прийняті без достатнього дослідження обставин справи та встановлення фактів, покладених в основу оскаржуваних судових рішень, чим порушено вимоги ст. 43 ГПК України (1798-12) щодо всебічного, повного й об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до вимог ст. 111-7 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваних постанови від 16.05.2007 р. та ухвали від 03.08.2006р. та направлення справи на розгляд суду першої інстанції на стадію попереднього засідання.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, повно та всебічно дослідити всі суттєві обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, перевірити ствердження та заперечення сторін, всім зібраним доказам надати належну оцінку в їх сукупності та вирішити спір відповідно до вимог закону.