ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2007 р.
№ 11/376
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
судді Васищака I.М.,
судді Палій В.М.,
розглянувши касаційне подання першого заступника прокурора
Полтавської області в
інтересах Відділу Державної виконавчої служби Зіньківського
районного
управління юстиції
на рішення господарського суду Полтавської області від
25.09.2001р. та
ухвали господарського суду Полтавської області від
24.12.2002р. та від
20.02.2006р.
у справі №11/376
за позовом Закритого акціонерного товариства "Аграрник"
до 1) Відділу Державної виконавчої служби Зіньківського
районного
управління юстиції;
2) Зіньківського районного управління юстиції
про стягнення 313 158,90 грн.,
за участю представників:
від ЗАТ "Аграрник": не з'явився,
від ВДВС Зіньківського районного управління юстиції: Острянин
С.М.(довір.№02-14/3909 від 27.07.07),
від Зіньківського районного управління юстиції: не з'явився,
від Генеральної прокуратури України: не з'явився,
ВСТАНОВИВ:
Закрите акціонерне товариство "Аграрник" звернулося до
господарського суду Полтавської області і просило суд стягнути з
Відділу Державної виконавчої служби Зіньківського районного
управління юстиції та Зіньківського районного управління юстиції
313 158,90 грн. збитків за невиконання ухвали та наказу
арбітражного суду Полтавської області у справі №11/569 від
29.03.2001р.
Позовні вимоги обгрунтовані бездіяльністю ВДВС Зіньківського
районного управління юстиції під час виконання наказу арбітражного
суду Полтавської області №11/569 від 29.03.2001. про звернення
стягнення на майно Сільськогосподарського багатофункціонального
кооперативу "Степ" вартістю 313 158,90 грн. на користь ЗАТ
"Аграрник". Зокрема, нездійсненням державною виконавчою службою
дій щодо арешту, вилучення та реалізації основних засобів
(автотранспорту, тракторів та інших самохідних машин і
механізмів), незавершеного виробництва (посіви пшениці, ячменю,
соняшнику та інших культур) боржника -СБК "Степ".
При цьому, позивач посилається на ст.ст.440, 441 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
відповідно до яких, шкода, заподіяна організації,
підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному
обсязі; організація повинна відшкодувати шкоду, заподіяну з вини
її працівників під час виконання ними своїх трудових (службових)
обов'язків.
Одночасно позивач зазначає, що позов заявлено до двох
відповідачів, оскільки розпорядником коштів на реєстраційному
рахунку ВДВС Зіньківського районного управління юстиції є не
відділ, а саме Зіньківське районне управління юстиції.
До ухвалення рішення у даній справі по суті, позивач
звернувся до суду з клопотанням, в якому просить у разі ухвалення
рішення про стягнення з відповідачів грошових коштів у сумі 313
158,90 грн., ухвалити рішення про стягнення боргу (збитків) на
користь Приватного підприємця ОСОБА_1 (нового кредитора). При
цьому, позивач додав до клопотання угоду НОМЕР_1 про поступку
права на вимогу від 07.08.2001р., укладену між ним та ПП ОСОБА_1.,
відповідно до якої позивач передав, а ПП ОСОБА_1. прийняла на себе
право вимоги і стала кредитором за рішенням арбітражного суду
Полтавської області №11/569 від 29.03.2001р. щодо стягнення з СБК
"Степ" 313 158,90 грн. за рахунок майна останнього, а також
кредитором стосовно ВДВС Зіньківського районного управління
юстиції і Зіньківського районного управління юстиції стосовно
обов'язків останніх виконати рішення арбітражного суду Полтавської
області №11/569 від 29.03.2001р.
Рішенням господарського суду Полтавської області від
25.09.2001р. (суддя Штофель Т.В.) позовні вимоги задоволено:
присуджено до стягнення з Відділу державної виконавчої служби
Зіньківського районного управління юстиції на користь приватного
підприємця ОСОБА_1 313 158,90 грн. заподіяної шкоди.
Рішення мотивовано обгрунтованістю позовних вимог, які
підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню у
повному обсязі з урахуванням заявленого позивачем клопотання.
Також, ухвалою господарського суду Полтавської області від
24.12.2002р. задоволено клопотання ПП ОСОБА_1. про зміну
реквізитів у наказі суду від 25.09.2001р. та присуджено до
стягнення з Державного бюджету України на користь ПП ОСОБА_1. 313
158,90 грн. шкоди, заподіяної неправомірними діями посадових осіб
відділу ДВС Зіньківського районного управління юстиції Полтавської
області.
У листопаді 2005 року ЗАТ "Аграрник" звернувся до
господарського суду Полтавської області із заявою про заміну
стягувача в наказі суду №11/376 від 25.09.2001, і просив суд
видати новий наказ про стягнення з Державного бюджету України 313
158,90 грн. шкоди на користь ЗАТ "Аграрник", оскільки укладену між
ЗАТ "Аграрник" та ПП ОСОБА_1. угоду НОМЕР_1 від 07.08.2001 про
поступку права на вимогу визнано недійсною з моменту укладення.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від
20.02.2006р. заяву ЗАТ "Аграрник" задоволено та змінено у рішенні
суду у справі №11/376 від 25.09.2001 стягувача -ПП ОСОБА_1. на
стягувача -ЗАТ "Аграрник" з видачею нового наказу.
Не погоджуючись з вказаними рішенням та ухвалами, перший
заступник прокурора Полтавської області вніс до Вищого
господарського суду України касаційне подання, в якому просить суд
їх скасувати, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального
та процесуального права, та направити справу на новий розгляд.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційного подання,
проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування
судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні
оскаржуваних судових актів, знаходить касаційне подання таким, що
підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.13 Закону України "Про державну виконавчу
службу" ( 202/98-ВР ) (202/98-ВР)
та ст.7 Закону України "Про виконавче
провадження" ( 606-14 ) (606-14)
дії (бездіяльність) державного виконавця з
питань виконавчого провадження можуть бути оскаржені у
встановленому порядку згідно з вимогами закону.
Право на таке оскарження може бути реалізовано з дотриманням
вимог, зокрема, статей 24, 26, 27, 32, 36, 37, 39 та ін. Закону
України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
та в порядку,
визначеному ст.85 цього Закону (у редакції, що діяв на момент
ухвалення оскаржуваного рішення).
Порядок оскарження дій державного виконавця щодо виконання
рішень, ухвал, постанов господарських судів встановлений ст.121-2
Господарського процесуального кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
(ГПК) України
( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно до якої зазначені дії не можуть
оскаржуватися в порядку позовного провадження.
Оскільки скарга подається на дії (бездіяльність) державного
виконавця у виконавчому провадженні щодо виконання судового
рішення у конкретній справі, скарга розглядається в межах цієї
справи. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала. (ч.3
ст.121-2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
Згідно ч.2 ст.86 Закону України "Про виконавче провадження"
( 606-14 ) (606-14)
збитки, заподіяні державним виконавцем при здійсненні
виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку,
передбаченому законом.
Порядок відшкодування майнової та моральної шкоди
передбачений ст.ст.4 40, 440-1, 441, 452, 453 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,
чинному на моменту ухвалення рішення, якими реалізується принцип
особистої відповідальності та передбачається вина, як умова
відповідальності.
В силу встановленої законом презумпції вини особи, що
заподіяла збитки, на неї покладається обов'язок доведення своєї
невинуватості (ст.209 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
).
Відповідальність за ст.441-1 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
настає,
якщо збитки причинно пов'язані з протиправною поведінкою.
Питання ж протиправності поведінки вирішується, як
зазначалося вище, з дотриманням вимог ст. 121-2 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Проте, вирішуючи даний спір по суті заявлених вимог, суд
першої інстанції наведених правових норм не врахував та
безпідставно розглянув заявлені вимоги у позовному провадженні
при фактичному оскарженні позивачем дій державної виконавчої
служби, для чого встановлено інший порядок, передбачений статтею
121-2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Окрім того, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача
збитків на користь іншої особи, яка не є позивачем у справі, суд
першої інстанції не врахував, що Господарський процесуальний
кодекс України ( 1798-12 ) (1798-12)
не допускає здійснення такої
процесуальної дії, як заміна позивача у справі.
Оскаржувані рішення та ухвали стосується прав та обов'язків
особи - ПП ОСОБА_1., яка не була залучена до участі у справі, що в
силу п. 3 ч.1 ст.110-9, п.3 ч.1 ст.111-10 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, є в будь-якому випадку підставою для скасування
рішення та ухвал та направлення справи на новий розгляд в іншому
складі суду.
Враховуючи викладене оскаржувані рішення та ухвали підлягають
скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції на новий
розгляд.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційне подання першого заступника прокурора Полтавської
області задовольнити.
2. Рішення господарського суду Полтавської області від
25.09.2001р. та ухвали господарського суду Полтавської області від
24.12.2002р. та від 20.02.2006р. у справі №11/376 скасувати.
3. Справу направити до господарського суду Полтавської
області на новий розгляд в іншому складі суду.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя I.М.Васищак
Суддя В.М.Палій