ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2007 р.
№ 10/198-пд
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого судді
Овечкіна В.Е.,
суддів
Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув касаційну скаргу
ТзОВ "Оріль"
на постанову
від 17.04.07 Донецького апеляційного господарського суду
у справі
№ 10/198 пд господарського суду Донецької області
за позовом
Прокурора Орджонікідзевського району м. Маріуполя в інт.
держави в особі Управлення міського майна Маріупольської міської
ради м. Маріуполь Донецької області
до
1.РВ ФДМУ по Донецької області 2.ТзОВ "Оріль"
3-ті особи:
1.СПД ОСОБА_1 2.СПД ОСОБА_2 3.СПД ОСОБА_3
про
визнання недійсним договору купівлі-продажу НОМЕР_1 від
21.12.1995 в частині площі приміщення
у справі взяли участь представники
від Генеральної Прокуратури України Iвченко посв. 218 від
04.10.04
позивача: не з'явилися
відповідачів:
1.РВ ФДМУ по Донецької області -не з'явилися
2.ТзОВ "Орель -директор Шкиря Л.М."
3-ої особи: ОСОБА_4 довір. НОМЕР_2 від 02.04.07та НОМЕР_3 від
02.04.07
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Донецької області від 12.02.2007
р. (суддя О.Марченко), залишеним без змін постановою Донецького
апеляційного господарського суду від 17.04.2007 р., позовні вимоги
задоволено: визнано частково недійсним договір купівлі-продажу
НОМЕР_1 від 21.12.95 р. в частині 74,10 кв.м. від загальної площі
388,27 кв.м. приміщення, розташованого по АДРЕСА_1. Судові акти
мотивовані тим, що факт збільшення предмету договору НОМЕР_1 від
21.12.95 р. в частині площі підвалу 9,89 кв.м. внаслідок допущення
арифметичної помилки є безспірним і доведеним матеріалами справи.
У поданій касаційній скарзі ТОВ "Оріль" просить скасувати
прийняті у справі рішення від 12.02.2007 р. та постанову від
17.04.2007 р. і в позові прокурору відмовити.
Скарга мотивована тим, що в порушення ст.2 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
прокурор не вказав в чому відбулося порушення
інтересів держави і не обгрунтував необхідність їх захисту.
Судами не додержані вимоги ст. 4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо
рівності всіх учасників перед Законом і судом. В порушення ст.34
цього ж кодексу суд не витребував документи, що мають суттєве
значення, а саме: передаточний баланс, акт інвентаризації, звіт
про експертну вартість приміщень магазину, акт оцінки вартості
інвентарного об'єкта, тобто докази по фактах приватизації
конкретних об'єктів, які не можуть бути підтверджені іншими
засобами доказування.
Суди не прийняли до уваги факти, встановлені при розгляді
справ № 12/671пд та № 1/221пд, що є порушенням ст.35 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідно Правилам державної реєстрації об'єктів нерухомого
майна допоміжні будівлі та споруди реєструються у складі основного
об'єкта. Тобто, ніякої окремої реєстрації підвальних приміщень не
вимагається взагалі. Довідки і пояснення БТI, видача яких не
входить до компетенції БТI, з протилежним змістом -це спроба
уникнути відповідальності за незаконне оформлення 30.09.99 р.
свідоцтва НОМЕР_4 на будівлю літ. 16 за Управлінням міського майна
на підставі листа останнього.
Лише свідоцтво про право власності на об'єкт не є
правовстановлюючим документом. Суд проігнорував п.7 ст.92
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
де зазначено, що правовий режим
власності встановлюється виключно законом. Суд же послався на
рішення міської ради НОМЕР_5 від 19.11.1997 р., яким жилий будинок
по АДРЕСА_1, у тому числі і літ 16, були передані до складу
комунального майна.
Суд відніс підвальне приміщення під літ 16 до жилого фонду як
приміщення, яке начебто для обслуговування жилого будинку НОМЕР_6
в порушення ст.4 ЖК України і застосував Закон України "Про
передачу об'єктів права державної власності" ( 147/98-ВР ) (147/98-ВР)
до
подій 1997 р., незважаючи на те, що закон не має зворотної сили.
Судом не надано оцінки тому факту, що акт передачі літ. 16 та
акт передачі підвальних приміщень будинку АДРЕСА_1, передбачений
Порядком передачі в комунальну власність загальнодержавного
житлового фонду, затв. постановою КМУ № 891 від 1995 р., взагалі
відсутній.
Судом так і не встановлено, що передавалось в комунальну
власність -лит. 16 або бомбосховище. Але незважаючи на це, суд
дійшов висновку, що бомбосховище не могло бути об'єктом
приватизації, але могло бути здано в оренду.
Висновки суду про те, що ТОВ "Оріль" є правонаступником
ліквідованого підприємства "Магазин Ноктюрн" не відповідають
матеріалам справи, оскільки ліквідація відбулася до того, як було
створено ТОВ "Оріль".
В порушення ст.62 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
суд прийняв до
провадження спір між тими ж сторонами, про той же предмет, по
якому вже відбулося рішення суду (справи № 2/4-25пд від 13.08.97
р., № 12/671пд від 14.Х1.2002 р., № 1/221пд від 13.05.2002 р.; №
35/469пд від 01.06.2006 р.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст.111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з
наступних підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій
норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Оріль" (далі -
Товариство) зареєстровано розпорядженням виконавчого комітету
Маріупольської міської ради № 673 р від 10.08.1995р. Вказане
Товариство створено на базі викупленого товариством покупців майна
ліквідованого державного підприємства "Магазин "Ноктюрн" на
підставі договору купівлі-продажу № 233 від 21.07.1995р. і є
правонаступником державного підприємства "Магазину "Ноктюрн".
Згідно договору № 233 від 21.07.1995р. товариство покупців
придбало у Представництва Фонду державного майна України у м.
Маріуполі (далі - Фонд) майно ліквідованого державного
підприємства "Магазин "Ноктюрн", що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 (без приміщення).
27.10.1995р. Товариство, керуючись п. 5 Указу Президента
України "Про заходи щодо прискорення процесів малої приватизації в
Україні" від 30.12.1994р. № 827/94 ( 827/94 ) (827/94)
, згідно якого
власник приватизованого об'єкта малої приватизації має право на
приватизацію приміщення, в якому це підприємство знаходилося до
приватизації, та п. 4 ст. 6 Закону України "Про приватизацію
невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" ( 2171-12 ) (2171-12)
,
відповідно до якого покупці подають до органу приватизації заяву
про включення до переліків об'єктів, що підлягають приватизації,
звернулося до Регіонального відділення Фонду державного майна
України у Донецькій області із заявою про приватизацію нежитлового
приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с. 25).
На підставі наказу 10.11.1995р. Регіональне відділення Фонду
Державного майна України у Донецькій області, м. Донецьк
відповідно до наказу НОМЕР_7 прийняло рішення про приватизацію
приміщення, орендованого Товариством, розташованого по АДРЕСА_1
Відповідно до наказу Фонду НОМЕР_8 від 27.11.1995р. для
оцінки вартості приміщення по АДРЕСА_1 було створено комісію з
оцінки вартості об'єкта (т.1 а.с. 43) та зобов'язано Товариство
надати необхідні документи.
Оцінка технічного стану об'єкта здійснювалася приватною
фірмою "Веда-консалтінг". До акта оцінки увійшли приміщення:
перший поверх магазину площею 177,04 кв. м. та підвальні
приміщення загальною площею 211,23 кв.м. без уточнення приміщень
(т.2 а. с. 26).
Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна
України від 18.12.1995р. НОМЕР_9 затверджено акт оцінки вартості
інвентарного об'єкта по АДРЕСА_1 та визначено вартість об'єкта в
розмірі 1260510 тис. крб. з посиланням на акт оцінки вартості
приміщення від 18.12.1995р.
Разом з тим, вказаний акт не містить площі спірного об'єкта
(т.1, а.с28-30).
Наказом Фонду від 19.12.1995р. НОМЕР_10 зобов'язано укласти
договір купівлі-продажу з Товариством на спірне приміщення, яке
ним орендується, в якому також не вказано площу приміщення, яке
підлягає продажу.
21.12.1995р. між Регіональним відділенням Фонду Державного
майна України по Донецькій області та Товариством з обмеженою
відповідальністю "Оріль", м. Маріуполь укладено договір
купівлі-продажу приміщення НОМЕР_1 (далі - Договір), згідно якого
Продавець (відповідач 1) передав у власність Покупця (відповідача
2) приміщення загальною площею 388,27 кв. м., що знаходяться на
першому поверсі та у підвальному приміщенні триповерхового
житлового будинку АДРЕСА_1. Предмет угоди не конкретизовано.
Проте, у п.1.2 Договору сторони дійшли згоди про те, що право
власності на приміщення переходить до покупця з моменту підписання
акта приймання-передачі. При цьому сторони також визначили, що
характеристика приміщення надається у технічному паспорті, який
видається Бюро технічної інвентаризації.
БТI ніяких документів, пов'язаних з укладанням договору
купівлі-продажу приміщення НОМЕР_1 від 21.12.1995р., не готувало
та не видавало.
Товариством був наданий Фонду технічний паспорт, виданий МКП
"Маріупольське бюро технічної інвентаризації" м. Маріуполя
23.11.1992р. Згідно цього паспорту експертом А.С. Поляковим,
директором приватної фірми "Веда-консалтінг", була проведена
експертна оцінка об'єкта. У відповідності з експлуатацією були
оцінені експертом, а Товариством придбані підвальні приміщення
загальною площею 211,23 кв. м. (з урахуванням технічної помилки).
В наказах Фонду не зазначалася площа приміщення, яка
підлягала продажу. Надані сторонами матеріали щодо розміру площі
містять суперечливі дані.
З висновків будівельно-технічної експертизи від 18.10.2004 р.
встановлено, що державне підприємство "Магазин Ноктюрн" площею
177,04 кв. м. могло використовувати підвал загальної площі 137,13
кв.м. (спір по площі магазину на 1 поверсі 177,04 кв.м у сторін
відсутній).
Відповідно до того ж висновку експертизи, загальна площа
підвалу з урахуванням помилки, припущеної у підрахуванні площі
підвального приміщення, складає 201,34 кв.м. Тобто, крім
центральної частини підвалу площею 137,13 кв., що розташована під
першим поверхом магазину та має з нього окремий вхід, на час
приватизації об'єкта помилково було інвентаризовано лівий блок
підвалу площею 15,59 кв.м. - частина бомбосховища (літ.16-1, 16-2
литі 11), які не могли бути включені до об'єктів приватизації та
правий блок площею 48,62 кв.м. - сараї мешканців будинку (літ.
№13).
При цьому Регіональним відділенням Фонду Державного майна
України по Донецькій області, м. Донецьк суду не доведено, що за
договором купівлі-продажу НОМЕР_1 від 21.12.1995р. Фонд брав на
себе обов'язок продати та передати Товариству саме сараї мешканців
будинку.
Як зазначено вище, Товариством придбана ще одна частина
спірного приміщення, яка була вільна, та сходова клітка за
інвентаризаційною справою НОМЕР_11 спірного будинку (т.8, а.с.10)
площею 48,62 кв.м за (літ 13), яка в подальшому була включена до
спірного договору.
На дату укладення договору НОМЕР_1 від 21.12.1995р. в предмет
угоди також увійшла частина підвалу лит. 16 площею 15,59 кв.м, яка
не могла бути предметом договору, оскільки ТОВ "Оріль" у цьому
приміщенні ніколи не знаходилося.
Крім того, приміщення НОМЕР_12 Товариству з обмеженою
відповідальністю "Оріль" за актом приймання-передачі відповідно до
п. 3.2. договору не передавалося, що свідчить про те, що право
власності на дане приміщення у відповідача-2 ніколи не виникало.
Той факт, що предметом договору НОМЕР_1 від 21.12.1995р. було
приміщення НОМЕР_12 площею 15,59 кв.м., а не будь-якої іншої
площі, свідчать:
- матеріали приватизаційної справи, представленої РВ ФДМУ,
згідно якої за планом підвалу та експлікації до нього, приміщення
НОМЕР_12 складалось зі сходової клітки, приміщень НОМЕР_12-1,
НОМЕР_12-2 загальною площею 15,59 кв.м;
- реєстрація МКП "Маріупольське бюро технічної
інвентаризації"за договором НОМЕР_1 від 21.12.1995р. приміщення
НОМЕР_12 площею 15,59 кв.м. у складі зазначених вище приміщень;
- рішення господарського суду у справі № 1/221пд, яким
визнано частково недійсним договір купівлі-продажу приміщення
НОМЕР_12 площею 85,90 кв.м, укладений між Управлінням міського
майна та Єфремовою (Лафазан) Т.В., в частині продажу їй приміщення
НОМЕР_12 площею 15,59 кв.м.
Необгрунтованість включення до предмету договору НОМЕР_1 від
21.12.1995р. приміщення НОМЕР_12 площею 15,59 кв.м., окрім
зазначеного вище, підтверджується листами відділу з питань
Надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення
Орджонікідзевського району м. Маріуполя.
Згідно до експлікації внутрішніх площ до плану будівлі
"А-підвал" по АДРЕСА_1, сума площ, вказаних у літ 13, літ 14, лит
15, лит 16, складає 201,34 кв.м. (за інвентаризаційною справою
НОМЕР_11 спірного будинку (т. 8, а.с. 10)).
Відповідно до даних БТI від 23.11.1992р., представлених у
матеріалах справи, та інвентарної справи НОМЕР_11 від 17.03.1959р.
на житловий будинок АДРЕСА_2, що зберігається у МКП "Маріупольське
бюро технічної інвентаризації", зміни до поверхових планів підвалу
будинку та плану першого поверху будинку до січня 1998 року не
вносилися.
Станом на 1995р. площа приміщень підвалу житлового будинку
складала:
№ I - сходова клітка - 4,5 кв. м ;
№ 13-1 - сараї та коридор - 44,12 кв.м;
№ II - сходова клітка -3,58 кв.м;
№14-1 - склад - 20,09 кв.м;
№ 14-2-склад-22,13 кв.м;
№ 14-3 - коридор - 17,4 кв.м;
№ 14-4-склад- 13,76 кв. м;
№14-5 склад 15.12кв.м;
№ 14-6 - коридор 4.32 кв.м;
№ 14-7 - склад - 17.0 кв.м;
№ 14-8 - склад - 13.84 кв. м;
№ 15-1 - сарай -9,89 кв.м.;
№ III - сходова клітка -3,16 кв.м.
№ 16-1 - сарай -7,45 кв.м.
№ 16-2 - сарай -4,98 кв.м.
Разом по всьому підвалу -201,34 кв.м., а за відомостями МКП
"Маріупольське бюро технічної інвентаризації" - 211,23 кв.м. А
тому предметом даного спору є також збільшення предмету угоди
стосовно площі розміром 9,89 кв.м. внаслідок арифметичної помилки,
допущеної в експлікації по підвалу будинку, яка спричинила
завищення внутрішньої загальної площі підвалу, та, відповідно,
необгрунтоване включення до звіту про експертну оцінку вартості
приміщення та акта оцінки вартості інвентарного об'єкта від
18.12.1995р., і, як наслідок, до предмету спірного договору.
Відповідач 1 - Регіональне відділення Фонду державного майна
України у Донецькій області, м. Донецьк у своїх письмових
поясненнях підтвердив факт визначення предмету договору
купівлі-продажу НОМЕР_1 від 21.12.1995р. за технічним паспортом,
який містив результати інвентаризації станом на 1992р., в
експлікації якого з підвалом була арифметична помилка в сторону
збільшення загальної площі підвалу на 9,89 кв.м.
Суди дійшли висновку про те, що факт збільшення предмету
договору НОМЕР_1 від 21.12.95 р. в частині площі підвалу на 9,89
кв.м. мав місце внаслідок допущення арифметичної помилки.
Доводи ТОВ "Оріль" про те, що прокурор не вказав, в чому
відбулося порушення інтересів держави, спростовуються змістом
уточнення позовної заяви. Відповідно до ст.31 Закону України "Про
власність" ( 697-12 ) (697-12)
до державної власності належить
загальнодержавна власність і власність
адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність). У
даному випадку позов спрямований на захист інтересів належного
власника частки підвалу в будинку АДРЕСА_2 -територіальної громади
м.Маріуполя. Судом було досліджено, що управління міського майна є
виконавчим органом і виконує від імені та в інтересах
територіальних громад повноваження по володінню, користуванню та
розпорядженню об'єктами комунальної власності. Порушення даної
справи судом відбулося з дотримання вимог ст.2 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Матеріалами справи спростовуються доводи ТОВ "Оріль" про
порушення судом вимог ст.34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. В судових
засіданнях досліджувалися матеріали інвентаризаційної справи БТI
НОМЕР_11, матеріали передачі житлового фонду ВАТ "Азовсталь"
міській раді, матеріали приватизаційної справи НОМЕР_13 ТОВ
"Оріль" (т.1, а.с. 69,71-92,97,144-158, т.8 повністю).
Заслуговують на увагу доводи скаржника про те, що суди у
даній справі встановлювали факти, які вже були встановлені в інших
справах, де приймали участь ті самі сторони. До касаційної скарги
додані копії рішень судів з чотирьох справ. Касаційна інстанція не
має повноважень дослідити чи підпадають ці рішення судів під
вимоги ст.35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
стосовно обставин даної
справи, чи вступили ці рішення судів в законну силу. Зокрема,
рішення господарського суду Донецької області від 14.11.2002р. у
справі № 12/671пд, яким було зобов'язано РВ Фонду державного майна
України виконати умову договору НОМЕР_1 від 21.12.1995р. та
передати ТОВ "Оріль" нежитлові приміщення за ліст 16...
Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів дійшла висновку
про недодержання судами вимог ст.43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо
всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ці
порушення процесуального права позбавляють касаційну інстанцію
можливості здійснити перевірку правильності застосування судами
норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим справа
підлягає направленню на новий розгляд для усунення зазначених
недоліків.
Під час нового розгляду справі суду необхідно повно дослідити
обставини справи, надати їм правильну юридичну оцінку, вказати з
яких підстав відхиляються доводи позивача або відповідача, винести
обгрунтоване та законне рішення.
Таким чином, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7-111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ "Оріль" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Донецької області від
12.02.2007р. та постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 17.04.2007р. скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Донецької області.
Головуючий суддя В.Овечкін
Судді Є.Чернов
В.Цвігун