460/858/20 Про визнання неправомірними дій об`єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови у призначені особі пенсії як особі, яка постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи, зобов`язання ОПФУ призначити та перерахувати особі пенсію як особі, яка постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи - 21.10.2021 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 13.04.2021р. (суддя - Зозуля Д.П.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2021р. (судді - Нос С.П., Кухтей Р.В., Шевчук С.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинення певних дій, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови нарахувати за періоди з 22.05.2008 по 22.07.2011 та з 01.01.2014 по 02.08.2014 та виплатити згідно з статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" основну державну щомісячну пенсію в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком;

зобов`язати нарахувати за періоди: з 22.05.2008 по 22.07.2011 та з 01.01.2014 по 02.08.2014 та виплатити згідно з статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням виплачених сум, основну державну щомісячну пенсію в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, розраховуючи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на рівні прожиткового мінімуму.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 13.04.2021р., залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2021р. позовну заяву залишено без розгляду.

Залишаючи позов без розгляду суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права з пропуском шестимісячного строку, встановленого статтею 122 КАС України. Виплати за періоди з 22.05.2008 по 22.07.2011 та з 01.01.2014 по 02.08.2014 пенсійним органом йому не нараховувалися та не виплачувались, позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, оскільки пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно.

Позивач не погодився з рішенням судів попередніх інстанцій про залишення позову без розгляду, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив їх скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що початок перебігу строку звернення до суду слід пов`язувати з датою коли позивач дізнався про порушення свої прав. Оскільки, він дізнався про порушення своїх прав з листа відповідача від 14.01.2020р., звернувся до суду 13.02.2020р., а отже строк, встановлений статтею 122 КАС України, не пропустив.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Верховний Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду розглянувши справу №240/12017/19 у постанові від 31.03.2021р. дійшов наступного висновку:

"Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Однак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву."

Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом оскарження у цій справі є протиправні на думку позивача дії відповідача щодо виплат протягом 22.05.2008 - 22.07.2011 та 01.01.2014 - 02.08.2014 пенсії у меншому розмірі ніж передбачено законом.

При цьому з позовом до суду позивач звернувся лише - 13.02.2020 року.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду і поважних причин такого пропуску не наведено.

Покликання позивача, в обґрунтування касаційної скарги на те, що про порушення своїх прав він дізнався лише отримавши лист-відповідь відповідача від 14.01.2020 є безпідставним, оскільки у справі №240/12017/19 Верховний Суд відступив від такого підходу Верховного Суду щодо обчислення строку звернення до суду і враховуючи характер спірних правовідносин дійшов висновку, що про порушення своїх прав позивач повинен був дізнатись отримавши пенсію за відповідні періоди.

Покликання позивача на висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №510/1286/16-а також є безпідставним, оскільки спірні у цій справі правовідносини виникли у зв`язку з невиконанням пенсійними органами рішення Конституційного Суду України, а відтак є відмінними від правовідносин у справі яка розглядається.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень судів попередніх інстанції - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 13.04.2021р. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2021р. - без змін.