ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2007 р.
№ 5/1611-15/261 (5/450-23/63)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді
Шаргала В.I.,
суддів :
Мачульського Г.М.,
Швеця В.О.
за участю представників сторін:
позивача
не з'явився
відповідачів
не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Франківському районі м.
Львова
на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.2006
р.
у справі
№5/1611-15/261(5/450-23/63) господарського суду Львівської
області
за позовом
Державної податкової інспекції у Франківському районі м.
Львова
до
1. Корпорації "Укрнерудпром"
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Екстра-Лагуна"
про
визнання недійсною угоди
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Львівської області від
15.11.2005 року (суддя Т. Костів) задоволено позов Державної
податкової інспекції у Франківському районі м. Львова (надалі ДПI
У Франківському районі) до Корпорації "Укрнерудпром" та Товариства
з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ) "Екстра-Лагуна",
укладена між відповідачами угода (в усній формі) на суму 312 000
грн. визнана недійсною на підставі ст. 49 Цивільного кодексу
України (в редакції 1963 року) із застосуванням передбачених
названою статтею наслідків.
За апеляційною скаргою Корпорації "Укрнерудпром" судове
рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою
Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.2006р.
(судді: Орищин Г.В., Бобеляк О.М., Дубник О.П.) скасоване, в
позові відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, ДПI у
Франківському районі звернулась до Вищого господарського суду
України з
Доповідач: Шаргало В.I.
касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами
попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права
просить її скасувати, а рішення господарського суду Львівської
області від 15.11.2005 року залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та
доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування
судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права,
судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну податкову
службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
завданнями органів державної
податкової служби є, зокрема, здійснення контролю за додержанням
податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і
своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів
податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових
доходів, установлених законодавством (далі -податки, інші
платежі).
З матеріалів справи вбачається, що ДПI У Франківському
районі, звернулась з позовною заявою до господарського суду
Дніпропетровської області, зокрема, і на підставі ст. 10 Закону
України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
.
Згідно з вказаною нормою державні податкові інспекції в
районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні
та об'єднані державні податкові інспекції виконують, зокрема, таку
функцію: подають до судів позови до підприємств, установ,
організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в
доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших
випадках -коштів, одержаних без установлених законом підстав, а
також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними
цільовими фондами за рахунок їх майна.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського
суду України зазначає, що при зверненні з позовною заявою до
господарського суду Львівської області інспекція виступала не як
суб'єкт господарювання, а як орган виконавчої влади, який діє на
підставі Закону України "Про державну податкову службу в Україні"
( 509-12 ) (509-12)
, виконуючі при цьому завдання та функції органів
державної податкової служби.
На момент розгляду справи як місцевим господарським судом
(15.11.2205 р.) так і судом апеляційної інстанції (23.01.2006 р.)
набрав чинності (з 01.09.2005 р.) Кодекс адміністративного
судочинства України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
справа
адміністративної юрисдикції це переданий на вирішення
адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б
однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого
самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт,
який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства,
в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 17 зазначеного
Кодексу компетенція адміністративних судів поширюється на спори за
зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених
законом.
Виходячи з наведених норм матеріального та процесуального
права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає,
що дана справа є справою адміністративної юрисдикції
(адміністративною справою), оскільки стороною (позивачем) у ній є
орган виконавчої влади -ДПI у Франківському районі м. Львова, яка
здійснює владні управлінські функції на основі законодавства про
оподаткування.
Частина перша пункту 6 розділу VII "Прикінцеві та перехідні
положення" Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
встановлює, що до початку діяльності окружних та
апеляційних адміністративних судів адміністративні справи,
підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
1991 року, вирішують у
першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні
господарські суди за правилами Кодексу адміністративного
судочинства України.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що дана справа мала вирішуватись
судами попередніх інстанцій за правилами Кодексу адміністративного
судочинства України.
Проте, ні місцевий господарський суд, ні суд апеляційної
інстанції наведеного не врахували, розглянули дану справу та
ухвалили оскаржувані судові акти за правилами Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у зв'язку з чим
прийняті у справі рішення підлягаю скасуванню, а справа
направленню на новий розгляд до суду першої інстанції за правилами
Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11,
111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Франківському районі м. Львова задовольнити частково.
Рішення господарського суду Львівської області від 15.11.2005
р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
23.01.2006 р. у справі №5/1611-15/261(5/450-23/63) скасувати, а
справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий суддя
Шаргало В.I.
Суддя
Мачульський Г.М.
Суддя
Швець В.О.