ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2007 р.
№ 3/14-07(9/90) ( rs598133 ) (rs598133)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. -головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали
касаційної скарги
Відкритого акціонерного товариства "Міттал Стіл Кривий Ріг",
м. Кривий Ріг
на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
25.04.2007р.
у справі
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом
Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м.
Дніпропетровськ
до
Відкритого акціонерного товариства "Міттал Стіл Кривий Ріг",
м. Кривий Ріг
про
стягнення 30 111 грн. 84 коп.
за участю представників:
позивача: Овчинніков Б.С. дов. від 01.01.2007р. №311,
Левченко Д.А. дов. від 01.01.2007р. №83,
відповідача: Забазнова А.О. дов. від 20.06.2007р. №85-160юр
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство "Придніпровська залізниця", м.
Дніпропетровськ звернулось з позовною заявою до господарського
суду Дніпропетровської області про стягнення з відкритого
акціонерного товариства "Міттал Стіл Кривий Ріг" 30 111, 84 грн.
плати за користування вагонами за період з травня по червень 2006
року.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
10.01.07р. по справі № 3/14-07(9/90) ( rs598133 ) (rs598133)
позовні вимоги
задоволені частково в сумі 15 096, 72 грн. У задоволенні решти
позовних вимог відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 25.04.2007р. у справі №3/14-07(9/90) ( rs598133 ) (rs598133)
рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2007р. з
даної справи скасовано частково. Позовні вимоги задоволено в
повному обсязі.
Вказана постанова мотивована тим, що позивач безпідставно
відмовився від отримання вантажу та плати за користування
вагонами, нарахованої відповідно до відомостей користування
вагонами, з посиланням на ст. 24, 25, 46, 47, 119 Статуту
залізниць України, п.2 Правил оформлення перевізних документів,
затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.00
№644 ( z0863-00 ) (z0863-00)
, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України
24.11.00 за №863/5084 (далі Правила).
Не погоджуючись із вказаною постановою у даній справі, ВАТ
"Міттал Стіл Кривий Ріг" звернулось з касаційною скаргою до Вищого
господарського суду України, в якій просить постанову апеляційного
господарського суду скасувати та залишити в силі рішення місцевого
господарського суду, мотивуючи скаргу тим, що судом неправильно
застосовані норми матеріального та процесуально права, зокрема ст.
25, 119, 120 Статуту залізниць України, глава 3 параграфу 96
Технічних умов завантаження та кріплення вантажів, ст. 4-7, 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального та процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи
наступне.
Як встановлено судом, між ДП "Придніпровська залізниця" та
ВАТ "Криворізький гірничо-металургійний комбінат "Криворіжсталь",
правонаступником якого з 12.01.06 є ВАТ "Міттал Стіл Кривий Ріг",
був укладений договір від 30.04.04р. № ПР/ДН-2-04-128/НЮ-899п/2366
"Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за
перевезення та надані залізницею послуг" із додатковою угодою № 11
від 31.01.06, предметом якого є надання позивачем послуг,
пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведення відповідачем
розрахунків за ці послуги.
У травні-червні 2006 року на адресу ВАТ "Міттал Стіл Кривий
Ріг" надійшли вагони з металевим брухтом, які він своєчасно на
свою під'їзну колію під вивантаження у позивача не прийняв, у
зв'язку із відсутністю оформлених належним чином документів на
вантаж, а саме у наданих документах були виправлення.
Внаслідок очікування внесення виправлень у документи на
вантаж вагони простоювали на коліях залізниці, про що позивачем
були складені акти загальної форми та нарахована плата за
користування вагонами у сумі 30 111, 84 грн.
Відповідно до ст. 46 Статуту залізниць України, одержувач
зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на
його адресу. Термін вивезення і порядок зберігання вантажів
встановлюється Правилами.
Згідно ст. 47 Статуту залізниць України, у разі прибуття
вантажу на адресу одержувача, поставка якого йому не передбачена
планом (договором, контрактом, замовленням, нарядом та іншим),
останній зобов'язаний прийняти такий вантаж від станції на
відповідальне зберігання.
Одержувач може відмовитись від прийняття вантажу лише у разі,
коли якість вантажу через псування або пошкодження змінилась
настільки, що виключається можливість повного або часткового його
використання.
Відповідно до ст. 25 Статуту залізниць України, відправники і
одержувачі вибухових, легкозаймистих, радіоактивних, отруйних та
інших небезпечних вантажів повинні виконати всі належні заходи, що
гарантують безпеку перевезень, мати засоби і мобільні підрозділи
для ліквідації аварій та їх наслідків під час перевезення
вантажів.
У відповідності до глави 3 параграфу 96 Технічних умов
завантаження та кріплення вантажів при пред'явленні металобрухту
до перевезення до кожної накладної повинно бути додано посвідчення
про приведення металобрухту у стан безпечний для перевезення,
переробки, переплавки та про знешкодження металобрухту від
вогневибухонебезпечних матеріалів.
Як встановлено апеляційним господарським судом, згідно актів
загальної форми посвідчення на вибухові вантажі були надані
вантажовідправником на всі вагони, в зв'язку з чим висновки суду
апеляційної інстанції щодо відсутності у залізниці підстав відмови
вантажовідправнику у їх прийнятті, колегія визнає правильними.
Погоджується суд касаційної інстанції і з твердженнями
апеляційного господарського суду щодо відсутності у залізниці
обов'язку на перевірку правильності складання накладних
вантажовідправником, який відповідно до ст. 24 Статуту залізниць
України несе відповідальність за всі наслідки неправильності,
неточності або неповноти відомостей зазначених у накладних,
оскільки зазначеною нормою залізниці надано право, а не обов'язок,
перевіряти правильність складання таких накладних.
Відповідно до ст. 119 Статуту залізниць України за
користування вагонами і контейнерами залізниці
вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних
колій, портами, організаціями, установами, громадянами -
суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок
визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та
звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки
забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці,
встановлюється Правилами.
Згідно до п. 4 Правил користування вагонами і контейнерами
(ст.119-126 Статуту залізниць України), затверджених наказом
Мінтрансу України від 25.02.99 №113 ( z0165-99 ) (z0165-99)
, зареєстрованих
в Міністерстві юстиції України 15.03.99 №165/3458, час
користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі
вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від
вантажовласника.
Перелік підстав звільнення вантажоотримувача від сплати за
користування вагонами міститься у ст. 121 Статуту залізниць
України та п. 16 Правил користування вагонами і є вичерпним.
Підстави, за яких відповідач відмовився від сплати за
користування вагонами, до зазначеного переліку не входять, з
огляду на що висновки суду апеляційної інстанції щодо задоволення
позову колегія визнає правильними та обгрунтованими.
Твердження заявника касаційної скарги щодо наявності вини
вантажовідправника у затримці вагонів, який і має нести
відповідальність перед залізницею, колегія вважає безпідставними,
оскільки предметом даного спору є стягнення плати за користування
відповідачем вагонами, що не є мірою відповідальності, яка може
застосовуватись за наявності вини сторони у зобов'язанні. Отже
такі твердження скаржника можуть бути предметом іншого регресного
позову.
Посилання скаржника на інші обставини не приймаються колегією
суддів до уваги з огляду на положення ст. 111-7, ч.2 ст.111-10 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
та з підстав їх суперечності матеріалам
справи.
Наведене спростовує доводи касаційної скарги щодо порушення
апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права, та не заперечує правильність і законність
оскаржуваного судового акту, який відповідає положенням ст. 105
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та вимогам, що викладені в постанові
Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. "Про судове
рішення", а отже підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9-111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 25.04.2007р. у справі № 3/14-07(9/90) ( rs598133 ) (rs598133)
залишити
без змін.
Головуючий суддя В.С. Божок
Судді: Т.Ф. Костенко
Г.П. Коробенко