ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2007 р.
№ 7/4/07 ( rs774436 ) (rs774436)
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П.- головуючий, судді Бенедисюк I.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу державного підприємства
"Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м.
Київ, в особі відокремленого підрозділу Запорізької атомної
електричної станції, м. Енергодар Запорізької області (далі -
Підприємство)
на постанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 29.03.2007
зі справи № 7/4/07 ( rs774436 ) (rs774436)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
"Ренесанс-К", м. Запоріжжя (далі - ТОВ "Ренесанс-К")
до Підприємства
про стягнення 247 326 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача -Веденяпіна В.А., Курінного О.Т.,
відповідача -Лебедєва О.С.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий
господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Позов було подано про стягнення боргу за договорами підряду.
Рішенням господарського суду Запорізької області від
22.01.2007 (суддя Кутіщева Н.С.) у позові відмовлено; з ТОВ
"Ренесанс-К" стягнуто до державного бюджету України 340 грн.
штрафу за невиконання вимог суду. У прийнятті зазначеного рішення
суд виходив з того, що на момент подання позову строк позовної
даності за відповідними вимогами закінчився.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
29.03.2007 (колегія суддів у складі: Коробка Н.Д. - головуючий,
судді Радченко О.П. і Юхименко О.В.): апеляційну скаргу ТОВ
"Ренесанс-К" на зазначене рішення задоволено частково; рішення
місцевого господарського суду скасовано частково; резолютивну
частину цього рішення викладено в редакції, згідно з якою: позов
задоволено; з Підприємства стягнуто на користь ТОВ "Ренесанс-К"
247 326 грн. боргу та суму судових витрат; з названого товариства
стягнуто до державного бюджету України 340 грн. штрафу за
невиконання вимог суду; на Підприємство віднесено державне мито з
апеляційної скарги. У прийнятті зазначеної постанови суд виходив з
обгрунтованості позовних вимог і того, що строк позовної давності
ТОВ "Ренесанс-К" не пропущено.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
Підприємство просить оскаржувану постанову апеляційної інстанції
скасувати, а рішення місцевого господарського суду з даної справи
залишити в силі. Скаргу мотивовано неправильним застосуванням
апеляційним господарським судом у розгляді справи норми
матеріального права -статті 264 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
(далі - ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
) та порушенням ним норми
процесуального права, а саме статті 101 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
).
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку про необхідність скасування судових
рішень, прийнятих по суті даної справи, та передачі останньої на
новий розгляд до суду першої інстанції з урахуванням такого.
Судом першої інстанції у справі встановлено, що:
- ухвалами господарського суду розгляд даної справи
неодноразово відкладався у зв'язку з неявкою представників
позивача; проте в судові засідання вони не з'являлися, витребувані
судом матеріали позивачем не надано. Тому щодо позивача підлягає
застосуванню штраф у сумі 340 грн. на підставі пункту 5 статті 83
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
;
- ТОВ "Ренесанс-К" і Підприємством укладено договори підряду
від 15.05.2003 № 69/268-03 і від 16.07.2003 № 69/410-03 (далі -
Договори підряду);
- підрядні роботи було виконано ТОВ "Ренесанс-К" належним
чином, у встановлені строки та з належною якістю, про що складено
й підписано сторонами два акти приймання виконаних робіт від
12.10.2003 на суми 190 714, 80 грн. та 116 611, 20 грн.; загальна
сума виконаних робіт становить 307 326 грн., що підтверджується
відповідною довідкою;
- згідно з пунктами 2.2 Договорів підряду строк розрахунку
становить 30 банківських днів з дня підписання актів
приймання-здачі виконаних робіт;
- Підприємство зобов'язання з оплати робіт виконало частково;
його заборгованість перед ТОВ "Ренесанс-К" становить 247 326 грн.;
- Підприємством відповідно до частини третьої статті 267 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
заявлено клопотання про застосування позовної
давності. ТОВ "Ренесанс-К" клопотання про відновлення строку
позовної давності не заявляло.
Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що:
- наявність заборгованості у зазначеній сумі підтверджується
двостороннім актом звірки взаємних розрахунків сторін № 169 станом
на 01.08.2006, витягом № 286 з регістрів аналітичного обліку між
сторонами за станом на 01.05.2005. Підприємством не подано доказів
погашення своєї заборгованості перед ТОВ "Ренесанс-К";
- акти приймання виконаних робіт сторонами підписано
12.10.2003, відтак останній день розрахунків за виконані роботи (з
урахуванням умов пунктів 2.2. Договорів підряду) -21.11.2003;
- судові не подано доказів опублікування в офіційному
друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі
про банкрутство Підприємства.
З установлених попередніми судовими інстанціями обставин
справи та зі змісту касаційної скарги вбачається, що Підприємство
не заперечує фактів, пов'язаних з належним виконанням ТОВ
"Ренесанс-К" своїх зобов'язань перед Підприємством за Договорами
підряду та з наявністю у Підприємства заборгованості за цими
договорами, але наполягає на застосуванні позовної давності і
вважає, що переривання перебігу такої давності, про що
зазначається в оскаржуваній постанові, не мало місця.
Згідно з пунктами 1 і 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК
України: ( 435-15 ) (435-15)
- цей Кодекс набирає чинності з 01.01.2004;
- правила ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
про позовну давність
застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений
законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим
Кодексом.
Відтак апеляційний господарський суд дійшов правильного
висновку про застосування у спірних правовідносинах правил ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
про позовну давність.
Місцевий господарський суд наведеного не врахував і
неправильно послався у своєму рішенні на норми раніше чинного
Цивільного кодексу Української РСР, в тому числі статтю 71 цього
Кодексу.
Відповідно до частин першої і третьої статті 264 ЦК України:
( 435-15 ) (435-15)
- перебіг позовної давності переривається вчиненням особою
дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого
обов'язку;
- після переривання перебіг позовної давності починається
заново.
Суд апеляційної інстанції у застосуванні відповідних приписів
до спірних правовідносин сторін у справі виходив з двох обставин:
- часткової оплати Підприємством своєї заборгованості ТОВ
"Ренесанс-К" в сумі 60 000 грн. (із загальної суми такої
заборгованості 307 326 грн.);
- підписання сторонами акта звірка взаєморозрахунків за
станом на 01.08.2006.
Першу з цих обставин було з'ясовано й місцевим господарським
судом. Проте ні він, ані апеляційний господарський суд не
з'ясували й не відобразили в судових рішеннях, коли саме було
здійснено згадану часткову оплату (коли кошти в сумі 60 000 грн.
одержано ТОВ "Ренесанс-К"). Тим часом відповідна дата має значення
для вирішення питань щодо перебігу позовної давності, оскільки
часткове виконання зобов'язання може свідчити про визнання боргу в
розумінні частини першої статті 264 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, а отже
про переривання такого перебігу.
Що ж до другої із зазначених обставин, то суд апеляційної
інстанції, прийнявши як додатково поданий доказ акт звірки
взаєморозрахунків, повинен був з урахуванням приписів статті 34
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо належності і допустимості доказів
перевірити цей документ на предмет наявності у особи, яка
підписала його від імені Підприємства, відповідних повноважень
згідно з нормативно-правовими актами, чи довіреністю, чи посадовою
інструкцією тощо; проте цього судом здійснено не було.
Таким чином, попередні судові інстанції, не встановивши
усього кола обставин, які входять до предмету доказування в даній
справі, припустилися неправильного застосування приписів частини
першої статті 4-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо прийняття судового
рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та
частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного,
повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин
справи в їх сукупності.
У зв'язку з цим у Вищого господарського суду України немає
підстав для висновку про правильність застосування названими
судовими інстанціями норм матеріального права, в тому числі ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
.
Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 111-7
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
У новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно
встановити обставини, зазначені в цій постанові, належним чином
оцінити зібрані у справі докази та з урахуванням відповідних
обставин, доказів і доводів сторін вирішити спір відповідно до
закону.
Керуючись статтями 111-7 - 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу державного підприємства "Національна
атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі
відокремленого підрозділу Запорізької атомної електричної станції
задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Запорізької області від
22.01.2007 та постанову Запорізького апеляційного господарського
суду від 29.03.2007 зі справи № 7/4/07 ( rs774436 ) (rs774436)
скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Запорізької області.
Суддя В. Селіваненко
Суддя I. Бенедисюк
Суддя Б. Львов