2-а-22/11 Про зобов`язання призначити виплату пенсії на пільгових умовах - 20.10.2021 Прийняття

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ20 жовтня 2021 року м. Київсправа №2-а-22/11адміністративне провадження № К/9901/33339/18, К/9901/33338/18Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Стрелець Т.Г.,суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу № 2-а-22/11(2-а/213/4/16)

за позовом ОСОБА_1 до Криворізького південного об`єднаного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа - Управління державної казначейської служби України в Інгулецькому районі м.Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційними скаргами ОСОБА_1 постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2017 року (суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Прокопчук Т.С., суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.) та Криворізького південного об`єднаного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на постанову Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу від 04 жовтня 2016 року (суд у складі головуючого судді - Мазуренко В.В.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2017 року (суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Прокопчук Т.С., суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (далі - УПФУ в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу), в якому, з урахуванням уточнень, просив:

1.1. визнати протиправними дії та рішення відповідача щодо призначення йому пенсії відповідно до приписів ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 року (далі - Закон №1788-XII (1788-12) ) з 14.08.2009 року із розрахунку пільгового стажу роботи 25 років 01 день;

1.2. зобов`язати відповідача призначити йому пенсію з дати первісного подання ним заяви, а саме - з 27.01.2009 року, з виплатою недоотриманих ним за період з 27.01.2009 року по 14.08.2009 року пенсійних виплат;

1.3. зобов`язати відповідача при призначенні пенсії зарахувати до стажу роботи на шахті "Центральна" ВАТ "ІГЗК" період проходження військової служби;

1.4. стягнути із відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 25 000 грн.

2. Постановою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 21.02.2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2014 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

3. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.06.2015 року ці судові рішення скасовані, справа направлена до суду першої інстанції на новий розгляд.

4. При новому розгляді судом першої інстанції справи позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати протиправними дії УПФУ в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу щодо винесення рішення від 03.02.2009 року, яким відповідач відмовив йому в призначенні пенсії на пільгових умовах, та зобов`язати зарахувати до пільгового стажу для призначення пенсії згідно ст. 14 Закону №1788-XII наступні періоди:

- з 01.09.1979 року по 20.07.1981 року навчання в ПТУ №36 за спеціальністю машиніст кранів (кранівник) по управлінню баштовими кранами;

- з 31.08.1981 року по 31.03.1982 року роботу на посаді слюсаря чергового і по ремонту устаткування на рудозбагачувальній фабриці № 1 ВАТ "ІГЗК";

- з 10.04.1982 року по 06.05.1984 року проходження строкової військової служби, який зарахувати до пільгового стажу роботи у шахті "Центральна" ВАТ "ІГЗК" починаючи з 23.07.1984 року;

- з 23.07.1984 року по 01.04.1988 року підземного учня машиніста скреперної лебідки з індивідуальним навчанням та підземний машиніст скреперної лебідки у складі комплексної бригади в підземних умовах на очисній дільниці шахта "Центральна" ВАТ "ІГЗК" із розрахунку 3 місяці додатково за кожний повний рік роботи;

- з 01.04.1988 року по 03.10.1994 року роботу на посаді підземного гірничого очисного забою в підземних умовах ВАТ "ІГЗК" із розрахунку 3 місяці додаткового за кожний повний рік роботи;

- з 04.10.1994 року по 17.03.2008 року роботу на посаді дробильника основної виробничої дільниці дробильної фабрики, занятого на дробленні, помелі і збагаченні рудних і нерудних копалин, що містять у пилу 2% і більше кристалічного (вільного) двоокису кремнію ВАТ "ІГЗК";

- з 10.04.2008 року по 15.09.2011 року роботу на посаді прохідника в підземних умовах з повним робочим днем на підземній дільниці гірничо капітальних робіт шахти "ПівдГЗК" ЗАТ тресту "Кривбасшахтопроходка";

- зобов`язати відповідача призначити йому пенсію згідно ст. 14 Закону №1788-XII з 27.01.2009 року, з виплатою недотриманих пенсійних виплат за період з 27.01.2009 року по 14.08.2009 року відповідно до ст. 87 Закону №1788-XII, та стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.

5. Ухвалою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 28.07.2016 року здійснена заміна відповідача УПФУ в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу на його правонаступника Криворізьке південне об`єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області (далі - Криворізьке ОУ ПФУ Дніпропетровської області).

6. Постановою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 04.10.2016 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправними дії УПФУ в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу в частині винесення рішення від 28.02.2009 року, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах незалежно від віку згідно ст. 14, 56 Закону №1788-XII та п.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) з урахуванням пільгового стажу за період з 01.09.1979 року по 20.07.1981 року; з 31.08.1981 року по 31.03.1982 року; з 10.04.1982 року по 06.05.1984 року; з 23.07.1984 року по 01.04.1988 року; з 01.04.1988 року по 03.10.1994 року; з 04.10.1994 року по 17.03.2008 року; з 10.04.2008 року по 15.09.2011 року.

Зобов`язано Криворізьке ОУ ПФУ Дніпропетровської області зарахувати позивачу період проходження строкової військової служби з 10.04.1982 року по 06.05.1984 року для призначення пенсії на пільгових умовах згідно зі ст. 14 Закону №1788-XII; до пільгового стажу роботи в шахті Центральна ВАТ "ІнГЗК" з 23.07.1984 року, зарахувати 2 роки 6 місяців з розрахунку 3 місяці до пільгового стажу за кожний повний рік роботи на провідних гірничих професіях в період з 23.07.1984 року по 01.04.1988 року і з 01.04.1988 року по 03.10.1994 року.

Зобов`язано відповідача призначити позивачу пенсію з 27.01.2009 року із виплатою згідно ст. 87 Закону №1788-XII не отриманих в період з 27.01.2009 року по 14.08.2009 року пенсійних виплат.

Стягнуто з відповідача на користь позивача відшкодування моральної шкоди суму 20 000 грн.

7. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2017 року апеляційну скаргу Криворізького південного об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області задоволено частково.

Постанову Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 04 жовтня 2016 року змінено.

Резолютивну частину постанови в частині другого - шостого абзаців викладено в наступній редакції.

Визнано протиправними дії та зобов`язано Криворізьке південне об`єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, що є правонаступником Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу, здійснити ОСОБА_1 перерахунок призначеної пенсії відповідно до приписів ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням до його пільгового стажу періоду навчання в Професійно - технічному училищі №36 за спеціальністю машиніст кранів (кранівник) по управлінню баштовими кранами з 01 вересня 1979 року по 20 липня 1981 року; періоду проходження строкової військової служби з 10 квітня1982 року по 06 травня 1984 року; періоду роботи з 31 серпня 1981 року по 31 березня 1982 року на посаді слюсар черговий і по ремонту устаткування на рудозбагачувальній фабриці № 1 Відкритого акціонерного товариства "Інгулецький гірничо - збагачувальний комбінат".

У задоволенні позовної вимоги про стягнення з Криворізького південного об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 моральної шкоди відмовлено.

В іншій частині постанову Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 04 жовтня 2016 року залишено без змін.

8. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено причинний зв`язок наявних в нього захворювань виходячи саме з неправомірних дій відповідача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

10. Касаційна скарга обґрунтована незгодою позивача із висновками суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення із відповідача моральної шкоди.

11. Криворізьке південне об`єднане Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області також звернулося до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

12. Касаційна скарга мотивована тим, що спірні періоди роботи і навчання позивача, які він просить зарахувати йому при призначенні пенсії, не підтверджені належними доказами, а тому підстави для їх зарахування - відсутні.

13. Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2017 року та 04 квітня 2017 року відкриті провадження за вказаними касаційними скаргами.

14. 05 березня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України (2747-15) ) передано до Верховного Суду.

15. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2018 року для розгляду даної справи визначено склад колегії суддів: cудді-доповідача - Анцупової Т. О., суддів - Кравчука В. М., Стародуб О.П.

16. У зв`язку із обранням до складу Великої Палати Верховного Суду судді-доповідача Анцупової Т. О. (відповідно до рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду призначено повторний автоматизований розподіл касаційних скарг, зокрема, касаційної скарги у справі № 2-а-22/11.

17. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2020 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стрелець Т.Г., судді: Бучик А.Ю., Тацій Л.В., справу передано головуючому судді.

18. Криворізьке південне об`єднане Управління Пенсійного фонду України надало заперечення на касаційну скаргу позивача, в якому просило залишити її без задоволення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

19. 27.01.2009 року до УПФУ в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу адміністрацією ЗАТ тресту "Кривбасшахтопроходка" подані документи для призначення позивачу пенсії незалежно від віку відповідно до приписів ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII (1788-12) ).

20. Протоколами №5 від 03.02.2009 року, № 6 від 13.03.2009 року, № 7 від 25.03.2009 року УПФУ в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу у призначенні пільгової пенсії відмовлено Із посиланням на недостатність у позивача пільгового стажу.

21. 14.08.2009 року позивач особисто звернувся до відповідача Із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, яку відповідач задовольнив.

22. Протоколом №446 від 18.08.2009 року позивачу призначено пенсію, відповідно до приписів ст. 14 Закону №1788-XII із зарахуванням до пільгового стажу періодів роботи позивача з 23.07.1984 року по 01.04.1988 року; з 02.04.1988 року по 03.10.1994 року; з 04.10.1994 року по 17.03.2008 року; з 10.04.2008 року по 14.08.2009 року в розмірі 25 років 1 місяців 1 день.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

24. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України (2747-15) ) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

25. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України (2747-15) , внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) .

26. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

27. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України (2747-15) в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX (394-20) .

28. Аналізуючи доводи, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Стосовно позовних вимог в частині не зарахування позивачу до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до приписів ст. 14 Закону № 1788-XII періоду навчання в ПТУ №36 за спеціальністю машиніст кранів (кранівник) по управлінню баштовими кранами з 01.09.1979 року по 20.07.1981 року; періоду проходження строкової військової служби з 10.04.1982 року по 06.05.1984 року до стажу роботи в шахті Центральна ВАТ "ІнГЗК" починаючи з 23.07.1984 року; стажу роботи з 23.07.1984 року по 01.04.1988 року та з 01.04.1988 року по 03.10.1994 року на шахті "Центральна" ВАТ "ІГЗК" та ВАТ "ІГЗК" із розрахунку 3 місяці додатково за кожний повний рік роботи; стажу роботи з 31.08.1981 року по 31.03.1982 року на посаді слюсар черговий і по ремонту устаткування на рудозбагачувальній фабриці № 1 ВАТ "ІГЗК"; стажу роботи з 14.08.2009 року по 15.09.2011 року на посаді прохідника в підземних умовах з повним робочим днем на підземній дільниці гірничо капітальних робіт шахти "ПівдГЗК" ЗАТ тресту "Кривбасшахтопроходка" колегія суддів зазначає наступне.

29. Приписами ч. 1 ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII (1788-12) ) визначено, що працівники безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років.

Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.

Частиною 6 ст. 56 Закону № 1788-XII встановлено, що при призначенні пенсій на пільгових умовах відповідно до ст. 13,14 та пенсій за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цими статтями, за умови, що зазначені роботи дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

Відповідно до приписів пп. "з" "і" "к" ч. 1, ч.3 п. 109 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР № 590 від 03.08.1972 року (далі - Положення №590) крім роботи в якості робочого або службовця, в загальний стаж роботи зараховується період навчання та служба в складі Збройних сил СРСР.

При призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій за віком та по інвалідності робочим та службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці та в гарячих цехах та на інших роботах зі шкідливими умовами праці (пп. "а" та "б" п. 16), та пенсії у зв`язку з втратою годувальника їх сім`ям, а також пенсії за віком робітницям підприємств текстильної промисловості (пп. "в" п. 16) періоди, зазначені в підпунктах "к" та "л", прирівнюються за вибором особи, яка звернулась за призначенням пенсії до роботи, що передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала по закінченню цього періоду. Період вказаний в пп. "з" прирівнюється до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.

Враховуючи зазначене вище правове регулювання, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок призначеної позивачу пенсії відповідно до приписів ст. 14 Закону № 1788-XII шляхом включення до його пільгового стажу періоду роботи з 31.08.1981 року по 31.03.1982 року на посаді слюсар черговий і по ремонту устаткування на рудозбагачувальній фабриці № 1 ВАТ "ІГЗК, а також прирівняний до нього період навчання з 01.09.1979 року по 20.07.1981 року; та період проходження строкової військової служби з 10.04.1982 року по 06.05.1984 року як такий, що прирівнюється до стажу роботи позивача в шахті Центральна ВАТ "ІнГЗК", починаючи з 23.07.1984 року.

30. Відповідно до роз`яснення Міністра соціального забезпечення №8 від 20.01.1992 року працівникам, зайнятим на підземних роботах, які мають не менше 10 років стажу роботи, що дає право на пенсію незалежно від віку згідно зі ст. 14 Закону № 1788-XII, але не відпрацювали повного стажу, передбаченого цією статтею, пенсія незалежно від віку може призначатися за наявності не менше ніж 25 років стажу підземної роботи із зарахуванням до стажу: кожного повного року роботи гірником очисного вибою, прохідником, забійником на відбійних молотках із розрахунку 3 місяці за 1 рік.

Оскільки вищезазначене роз`яснення передбачає зарахування стажу роботи особам, зайнятим на підземних роботах із розрахунку 3 місяці за 1 рік у випадку не достатності пільгового стажу для призначення пенсії відповідно до ст. 14 Закону № 1788-XII, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність вимог позивача в частині зарахування до пільгового стажу його роботу з 23.07.1984 року по 01.04.1988 року та з 01.04.1988 року по 03.10.1994 року на шахті "Центральна" ВАТ "ІГЗК" та ВАТ "ІГЗК" оскільки пенсія на пільгових умовах позивачу уже призначена.

Суди також вказали, що вимоги позивача щодо визнання неправомірними дій відповідача в частині не зарахування позивачу до пільгового стажу періоду роботу з 14.08.2009 року по 15.09.2011 року на посаді прохідника в підземних умовах з повним робочим днем на підземній дільниці гірничо капітальних робіт шахти "ПівдГЗК" ЗАТ тресту "Кривбасшахтопроходка" є передчасними, оскільки зазначений період наступив після призначення пенсії відповідачем.

Судами встановлено та не заперечується сторонами, що із відповідною заявою про зарахування до пільгового стажу цього періоду роботи позивач до відповідача не звертався.

31. Стосовно позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) , під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Аналізуючи доводи позивача в частині наявності підстав для відшкодування моральної шкоди колегія суддів Верховного Суду виходить з того, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між наявними у нього захворюваннями та неправомірними діями відповідача щодо неврахування відповідного стажу при призначенні пенсії.

32. Відтак, рішення суду апеляційної інстанції в цій частині є правомірним та не підлягає скасуванню.

33. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

34. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

35. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.