2240/3024/18 Про визнання протиправними дій Головного управління Національної поліції області щодо відмови особі у перерахунку одноразової грошової допомоги щодо призначення особі одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням II групи інвалідності, та зобов`язання здійснити перерахунок одноразової грошової допомоги - 23.09.2021 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., провівши у касаційному порядку попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії, за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у складі судді Петричковича А.І. від 19.11.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Кузьменко Л.В., Шидловського В.Б., Іваненко Т.В. від 26.02.2019,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2018 року ОСОБА_1 (далі у тексті цієї постанови також ОСОБА_1, позивач) звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області (далі у тексті цієї постанови також начальник Управління, ГУ НП в Хмельницькій області, відповідач), у якому просив:

- визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням II групи інвалідності;

- визнати неправомірним та скасувати висновок Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області від 21.03.2018 про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції України в Хмельницькій області розглянути заяву про проведення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням II групи інвалідності відповідно до Закону України "Про Національну поліцію", а також Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ №4 від 11.01.2016 "Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського" (z0163-16) (далі також спірна грошова допомога).

2. Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, позивач посилався на те, що відмова відповідача у призначенні йому спірної грошової допомоги є протиправною і порушує його право на соціальне забезпечення, яке виникло у нього відповідно до закону.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.11.2018, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2019, позов задоволено, а саме:

- визнано протиправним та скасовано висновок Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області від 21.03.2018 про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

- зобов`язано Головне управління Національної поліції України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву (рапорт) ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності від 02.03.2018, відповідно до пункту 4 частини першої статті 97 Закону України "Про національну поліцію", з дотриманням Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом МВС України №4 від 11.01.2016.

4. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що позивач набув право на отримання спірної грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому інвалідності, яка настала у результаті захворювання, пов`язаного з проходженням ним служби у поліції, згідно виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №1082301 від 31.10.2017.

5. Суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованими доводи відповідача про те, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з набуттям інвалідності під час проходження служби, оскільки призначення допомоги можливе лише у разі визначення інвалідності протягом шести місяців після звільнення.

6. Оцінюючи такі аргументи відповідача, суди першої та апеляційної інстанцій зазначали, що інвалідність у позивача виникла внаслідок захворювання, яке пов`язано з проходженням служби в поліції, і звільнений з поліції він був саме внаслідок цього захворювання, а тому визначальним є причина звільнення - внаслідок захворювання, яке пов`язано з проходженням служби в поліції, а не факт такого звільнення після визначення інвалідності. Тобто, на переконання судів, у позивача з дати встановлення інвалідності виникло право на отримання одноразової грошової допомоги передбаченої Законом України "Про національну поліцію" та Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

7. Суди звернули увагу й на те, що відповідачем невірно тлумачиться зміст пункту 4 частин першої статті 97 Закону України "Про національну поліцію", оскільки днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що вказана у довідці медико-соціальної експертної комісії.

8. Водночас, за висновками судів попередніх інстанцій, ані Законом України "Про національну поліцію" (580-19) , ані та умовами виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського не встановлені обмеження щодо реалізації поліцейським права на отримання такої допомоги в залежності від дати звільнення зі служби в органах Національної поліції, в тому числі встановлення групи інвалідності до дати звільнення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати, а в позові відмовити.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до свідоцтва про хворобу №307 від 05.10.2017 підтверджено у позивача захворювання, яке пов`язане з проходженням служби в поліції, та зроблено висновок про непридатність до служби в поліції.

11. Згідно виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №1082301 від 31.10.2017 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в поліції.

12. Відповідно до витягу з Наказу від 23.10.2017 №361о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 2 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу).

13. 02.03.2018 позивач звернувся до начальника ГУ НП в Хмельницькій області із заявою (рапортом) про проведення йому виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з одержанням ІІ групи інвалідності від захворювання, пов`язаного із проходженням служби в поліції.

14. 21.03.2018 начальником ГУ НП в Хмельницькій області відмовлено у затверджені Висновку про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

15. Про відмову у затвердженні висновку про призначення одноразової грошової допомоги позивач повідомлений листом ГУ НП в Хмельницькій області від 21.03.2018 №29/к-155. В цьому листі вказано, що дата одержання групи інвалідності 18.10.2017 передує даті звільнення з поліції - 27.10.2017, що не відповідає вимогам статті 97 Закону України "Про Національну поліцію", а саме, в частині, що група інвалідності має бути одержана протягом шести місяців після звільнення з поліції внаслідок причин, зазначених пунктах статті.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

16. У касаційній скарзі відповідач зазначає, що висновок судів попередніх інстанцій про наявність у позивача права на отримання спірної грошової допомоги є необґрунтованим та не відповідає положенням частини першої статті 97 Закону України "Про Національну поліцію", оскільки зміст зазначеної норми вказує на вичерпний перелік випадків, за яких таке право виникає.

17. При цьому, як наполягає скаржник, вищевказана правова норма розширеному тлумаченню не підлягає, а тому, враховуючи факт встановлення інвалідності позивачу раніше його звільнення з органів поліції, ГУ НП в Хмельницькій області вважає, що у спірних правовідносинах не настало жодного з випадків, передбачених пунктами 1-6 частини першої статті 97 Закону України "Про Національну поліцію".

18. Окрім цього, скаржник стверджує, що висновок ГУ НП в Хмельницькій області від 21.03.2018 про відмову у призначенні ОСОБА_1 спірної одноразової грошової допомоги, у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) не є рішенням суб`єкта владних повноважень і сам по собі не порушує прав позивача, оскільки лише фіксує обставини та фінансові розрахунки.

19. Рішення ж за наслідками розгляду заяви стосовно одержання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 97 Закону України "Про Національну поліцію", оформлюється не висновком, а письмовим повідомленням - у разі відмови, або наказом - у разі задоволення заяви.

20. За таких обставин, відповідач наголошує, що суди попередніх інстанцій помилково, з порушенням норм процесуального і неправильним застосуванням норм матеріального права, задовольнили вимогу позовної заяви про скасування вищевказаного висновку, який, як вважає скаржник, не є рішенням суб`єкта владних повноважень і не впливає на права ОСОБА_1

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 97 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію" одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

22. З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97- 101 Закону України "Про Національну поліцію", прийнято Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, які визначають механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

23. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.09.2016 №916 (z1277-16) , який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.09.2016 за №1277/29409, пункт 5 Розділу 1 вищевказаного Порядку доповнено підпунктом 4, яким передбачено призначення поліцейському одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, чи втрати працездатності, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми, каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.

24. Згідно із пунктом 1 Розділу ІІ Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, які визначають механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

25. Заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського (пункт 3 Розділу ІІІ Порядку).

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

26. Верховний Суд уже висловлював висновок щодо застосування вищенаведених норм права у правовідносинах, подібних до тих, які виникли у справі, що розглядається.

27. Зокрема, у постановах, від 19.09.2018 у справі №373/1188/16-а, від 20.09.2018 у справі №296/9456/16-а, від 01.11.2018 у справі №822/3788/17, 22.01.2019 у справі №2340/2663/18, від 15.04.2019 у справі №823/1798/18, від 10.10.2019 у справі №822/1083/18, від 05.02.2020 у справі №810/836/18 та від 23.04.2020 у справі №822/999/18 Верховний Суд висловив позицію, згідно з якою положення пункту 4 частини першої статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" застосовується виключно за обов`язкової одночасної наявності, щонайменше, трьох умов (причина інвалідності, час настання інвалідності та причина звільнення):

1. причиною інвалідності є захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції;

2. інвалідність повинна бути встановлена до моменту звільнення або не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції;

3. причина звільнення такої особи з поліції повинна бути зумовлена захворюванням або пораненням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції.

28. Зазначеним висновкам Верховного Суду оскаржувані у цій справі судові рішення відповідають, оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачу встановлено інвалідність внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в поліції, й така інвалідність встановлена ОСОБА_1 до моменту його звільнення з причин непридатності до служби в поліції саме у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з проходженням служби у поліції.

29. Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги стосовно відсутності у позивача права на призначення йому спірної грошової допомоги з підстав того, що інвалідність була встановлена до моменту його звільнення з поліції, оскільки таке твердження базується на помилковому, довільному та суб`єктивному тлумаченні відповідачем норм пункту 4 частини першої статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" і спростовується висновком щодо застосування цієї статті, викладеним у вищезгаданих постановах Верховного Суду.

30. Поряд із цим, Верховний Суд вважає слушним і обґрунтованим посилання відповідача на те, що висновок ГУ НП в Хмельницькій області від 21.03.2018 про відмову у призначенні ОСОБА_1 спірної одноразової грошової допомоги не є тим рішенням суб`єкта владних повноважень, яким закінчується розгляд заяви про призначення такої допомоги, слугує джерелом інформації та засобом фіксації даних і обставин щодо призначення допомоги, а тому не може порушувати права заявника, у зв`язку з чим у задоволенні цієї частини позову належало відмовити.

31. Оцінюючи такі аргументи касаційної скарги, колегія суддів звертає увагу на приписи статті 55 Конституції України, якою встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

32. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

33. Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

34. Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

35. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 (v018p710-04) поняття "порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

36. Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

37. Такий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2020 у справі 9901/216/19.

38. У справі ж, що розглядається, позивач просив визнати неправомірним та скасувати висновок Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області від 21.03.2018 про призначення йому одноразової грошової допомоги.

39. Однак, як засвідчує зміст пунктів 1-2 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, які визначають механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, оскаржуваний позивачем висновок готується фінансовим підрозділом й містить дані, зокрема, про ідентифікуючу інформацію щодо особи, яка звернулась із заявою про виплату допомоги, відомості про подію, яка зумовила таке звернення, правові підстави для призначення допомоги і розрахунок її розміру тощо.

40. Рішення ж про призначення виплати ОГД приймається керівником органу поліції або навчального закладу, у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п`ятнадцятиденний строк з дня затвердження висновку, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням заявника із зазначенням підстав такої відмови (пункт 3 вищезазначеного Порядку).

41. Тобто, за своїм характером і правовою природою вищевказаний висновок не є тим рішенням суб`єкта владних повноважень, яким закінчується розгляд питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги. Такий документ виступає у якості джерела інформації, у якому зафіксовано дані та інформацію про заявника, причини і підстави призначення такої допомоги, розрахунок її розміру.

42. Оскаржуваний у цій справі висновок не створює юридичні наслідки для позивача, оскільки безпосередньо не зачіпає (не призводить до порушення) його прав, свобод, інтересів, не створює жодних правових наслідків (не позбавляє його можливості реалізувати наявне право, не покладає жодного додаткового обов`язку).

43. Зважаючи на відсутність підстав стверджувати, що внаслідок підготовки оскаржуваного висновку відбулось порушення прав або інтересів позивача, суди попередніх інстанцій мали б відмовити у задоволенні позову в цій частині.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

44. За правилами пункту 3 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

45. Згідно з положеннями частин першої, третьої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

46. Зважаючи на вищезазначене, Верховний Суд, провівши касаційний розгляд справи у межах вимог і доводів касаційної скарги та повноважень, визначених статтями 341, 349, 351 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку про те, що суди попередніх інстанцій, неправильно застосувавши норми матеріального та порушивши норми процесуального права, помилково задовольнили вимоги позовної заяви про визнання неправомірним та скасування висновку ГУ НП в Хмельницькій області про призначення позивачу спірної допомоги.

47. У зв`язку з цим, касаційну скаргу ГУ НП в Хмельницькій області належить задовольнити частково, а оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовної вимоги про визнання неправомірним та скасування спірного висновку скасувати із прийняттям у цій частині нового судового рішення про відмову у позові.

48. Керуючись статтями 340, 341, 344, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15.01.2020 №460-IX (460-20) ,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.11.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2019 в частині задоволення позовних вимог про визнання неправомірним та скасування висновку Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області від 21.03.2018 про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.