35/467 Про зобов'язання Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" включати природний газ, видобутий в рамках договору про спільну інвестиційну і виробничу діяльність з геологічного вивчення та дослідно-промислової розробки Ретичинської площі від 04.01.2001 року, до місячних балансів надходження та розподілу природного газу і дозволяти його продаж (реалізацію) промисловим споживачам - Текст документа

Рішенням господарського суду м. Києва від 27.12.2006 року у справі №35/467 позовні вимоги Закритого акціонерного товариства "Iнтернафтогазбуд" до Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії задоволено в повному обсязі -визнано дії НАК "Нафтогаз України" щодо відмови позивачу у включенні видобутого природного газу по договору про спільну інвестиційну і виробничу діяльність з геологічного вивчення та дослідно-промислової розробки Ретичинської площі від 04.01.2001 року, укладеного між ДГП "Західукргеологія" та ЗАТ "Iнтернафтогазбуд" до планового місячного балансу надходження та розподілу газу по Україні між промисловими споживачами незаконними. Зобов'язано Національну акціонерну компанія "Нафтогаз України" включати природний газ, видобути й в рамках зазначеного договору про спільну інвестиційну і виробничу діяльність з геологічного вивчення та дослідно-промислової розробки Ретичинської площі від 04.01.2001 року до місячних балансів надходження та розподілу природного газу і дозволяти його продаж (реалізацію) промисловим споживачам.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2007 року у справі №35/467 зазначене рішення господарського суду м. Києва від 27.12.2006 року залишено без змін, а апеляційну скаргу НАК "Нафтогаз України" без задоволення.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанції Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - скаржник) звернулася з касаційною скаргою на прийняті у справі судові рішення, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення з мотивів неправильного застосування та порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти у справі нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Розглянувши доводи скаржника викладені в касаційній скарзі, переглянувши оскаржувані судові рішення по справі на предмет дотримання судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи по суті, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з наступних підстав.

Згідно ст. 111-7 ГПК України (1798-12) , касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Встановлення фактичних обставин справи, перевірка та оцінка доказів, надання переваги одним доказам над іншими є виключною прерогативою судів першої та апеляційної інстанції.

Вирішуючи справу по суті суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що між Державним геологічним підприємством "Західукргеологія" та Закритим акціонерним товариством "Iнтернафтогазбуд" діє договір про спільну інвестиційну і виробничу діяльність з геологічного вивчення та дослідно-промислової розробки Ретичинської площі від 04.01.2001 року (далі - Договір). Відповідно до п. 14.1. Договору та Додаткової угоди №3 від 17.10.2006 року та Ліцензії №2337 від 12.08.2003 року термін дії Договору визначений до 12.08.2008 року. Згідно умов Договору внеском ДГП "Західукргеологія" є підготовка проектних робіт на буріння пошукових, розвідувальних та експлуатаційних свердловин, досягнень "ноу-хау", технічного обладнання, споруд. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що внесок ЗАТ "Iнтернафтогазбуд" є 100% інвестування проведення передбаченого пошукового та розвідувального буріння, облаштування та дослідно-промислової експлуатації родовища. Згідно п. 8.4. Договору та у відповідності до ст.ст. 1133,1139 ЦК України (435-15) вклади учасників і одержаний прибуток розподіляється у відповідному співвідношенні - ДГП "Західукргеологія" -30%, ЗАТ "Iнтернафтогазбуд" -70%. Судами першої та апеляційної інстанції також встановлено, що відповідно до п.п. 1, 9 Договору ЗАТ "Iнтернафтогазбуд" є оператором, який здійснює керівництво і ведення спільних справ по спільній діяльності, в тому числі і проведення реалізації видобутого газу. Правоздатність ЗАТ "Iнтернафтогазбуд" як випливає із встановлених судами першої та апеляційної інстанції фактичних обставин підтверджується ліцензією на постачання природного газу за нерегульованим тарифом виданої НКРЕ України від 25.08.2005 року серія АБ №107606.

На виконання покладених обов'язків щодо реалізації природного газу ЗАТ "Iнтернафтогазбуд" подавало заявки НАК "Нафтогаз України" про включення видобутого природного газу на умовах Договору про спільну діяльність до планового місячного балансу надходження та розподілу газу по Україні. Однак, в оскаржуваних судових актах встановлено, що на чергове звернення ЗАТ "Iнтернафтогазбуд" до НАК "Нафтогаз України" з заявкою №52/06 від 15.06.2006 року, відповідач по справі відмовив у задоволенні прохання про включення заявлених обсягів природного газу до планового балансу надходжень та розподілу газу по Україні на липень 2006 року, мотивуючи свою відмову тим, що відповідно до ст. 4 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) підприємства, частка держави у статутному фонді яких перевищує 50% здійснюють продаж природного газу власного видобутку для потреб населення у порядку, встановленим постановою Кабінету Міністрів України, зокрема постановою від 27.12.2001 року (із змінами від 09.06.2006 року) "Про забезпечення споживачів природним газом", згідно якої природний газ видобутий підприємствами НАК "Нафтогаз України", НАК "Надра України", ВАТ "Укрнафта" у тому числі за результатами спільної діяльності повинен спрямовуватися для забезпечення потреб населення.

Постановляючи оскаржувані судові рішення, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що відповідно до ст.ст. 1130, 1132 ЦК України (435-15) , сторони Договору отримують і розподіляють прибуток на умовах Договору у співвідношенні 30% та 70 % відповідно набуваючи право спільної часткової власності на видобутий природний газ, у зв'язку з чим, дії відповідача порушують права позивача на розпорядження своєю власністю.

Відповідно до встановлених судами першої та апеляційної інстанції фактичних обставин, перевіривши правильність застосування відповідними судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно, ст. 4 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) підприємства, частка держави у статутному фонді яких перевищує 50% здійснюють продаж природного газу власного видобутку для потреб населення у порядку, встановленим Кабінету Міністрів України. Відповідно до п. 4 Порядку забезпечення споживачів природним газом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1729 (1729-2001-п) газодобувні підприємства НАК "Нафтогаз України", НАК "Надра України", ВАТ "Укрнафта" та інші господарські товариства, частка держави у статутному фонді яких перевищує 50 відсотків, а також господарські товариства, понад 50 відсотків акцій (часток, паїв) яких перебуває у статутних фондах інших господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій реалізують природний газ власного видобутку (у тому числі видобутий у процесі виконання договорів про спільну діяльність) виключно НАК "Нафтогаз України", що здійснює реалізацію зазначених обсягів природного газу суб'єктам господарювання, які мають ліцензію на постачання природного газу за регульованим тарифом, для потреб населення.

Однак, відповідно до п. 2 Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1729 (1729-2001-п) "Про забезпечення споживачів природним газом" з ресурсу природного газу, який формується за рахунок продажу підприємствами, частка держави у статутному фонді яких перевищує 50 відсотків, господарськими товариствами, більш як 50 відсотків акцій (часток, паїв) яких перебуває у статутних фондах інших господарських товариств, контрольним пакетом акцій (часток, паїв) яких володіє держава, а також дочірніми підприємствами, представництвами та філіями таких підприємств і товариств, учасниками договорів про спільну діяльність, укладених за участю зазначених підприємств і товариств, та/або уповноваженими ними особами Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" всього обсягу природного газу (в тому числі нафтового (попутного) газу) власного видобутку, який здійснюється на підставі спеціальних дозволів на користування надрами, за винятком обсягів газу, що використовується видобувними підприємствами для виробничо-технологічних витрат, задоволення власних потреб і виробництва скрапленого газу, та з інших ресурсів Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" -задовольняються потреби населення в природному газі.

Згідно ч. 5 п.п 2 п.2. зазначеної постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1729 (1729-2001-п) "Про забезпечення споживачів природним газом" потребі у природному газі усіх категорій споживачів, зокрема установ і організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, крім визначених у підпунктах 1 і 2 пункту 2 цієї постанови можуть задовольнятися, - з ресурсів газу: суб'єктів господарювання, що здійснюють видобуток природного газу, крім обсягів газу, які згідно з абзацом першим підпункту 1 пункту 2 цієї постанови підлягають продажу Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України.

Відповідно до встановлених судами першої та апеляційної інстанції фактичних обставин, ЗАТ "Iнтернафтогазбуд" подавало заявки на реалізацію видобутого природного газу промисловим споживачам, а отже на думку колегії суддів касаційної інстанції суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку, що дія відповідних положень постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1729 (1729-2001-п) щодо обов'язкового продажу обсягів природного газу відповідачу, не поширюється на операції продажу ЗАТ "Iнтернафтогазбуд" природного газу промисловим споживачам, оскільки відповідний порядок стосується газовидобувних підприємств частка держави в статутному фонді яких становить більше 50 % при відчуженні природного газу для задоволення потреб населення.

Поряд з тим колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що положення ст. 4 розділу II Закону України "Про державний бюджет на 2006 рік" (3235-15) не містять імперативної вказівки щодо відчуження всього природного газу видобутого за договорами про спільну діяльність відповідачу.

Відповідно до ст. 1139 ЦК України (435-15) , прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників. Таким чином, зважаючи на встановлені судами першої та апеляційної інстанції фактичні обставини, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що обмеження щодо відчуження видобутого природного газу стосуються лише підприємств частка держави у статутному фонді яких перевищує 50 відсотків, господарськими товариствами, більш як 50 відсотків акцій (часток, паїв) яких перебуває у статутних фондах інших господарських товариств, контрольним пакетом акцій (часток, паїв) яких володіє держава, а також дочірніх підприємств, представництв та філій таких підприємств і товариств, учасників договорів про спільну діяльність, укладених за участю зазначених підприємств і товариств, та/або уповноважених ними осіб, які здійснюють реалізацію природного газу для потреб населення.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку що відповідно до п. 4 зазначеного Порядку забезпечення споживачів природним газом, згідно якого НАК "Нафтогаз України" на основі прогнозного річного балансу надходження та розподілу природного газу розробляє на кожний наступний місяць планові баланси поставок природного газу, не передбачено підстав відмови включення обсягів видобутого природного газу до планових балансів поставок природного газу.

Зважаючи на інші доводи скаржника викладені в касаційній скарзі, колегії суддів приходить до висновку про залишення їх без розгляду, оскільки оцінка останніх призведе до порушення меж касаційного перегляду судових рішень, які визначені в ст. 111-7 ГПК України (1798-12) .

Згідно роз'яснень пленуму Верховного Суду України викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 року №11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, дотримавшись всіх вимог процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Перевіривши оскаржувані судові рішення на предмет дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції прийшла до висновку про достатність встановлених судами першої та апеляційної інстанції фактичних обставин, необхідних для вирішення справи по суті та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим приходить до висновку про залишення оскаржуваних судових рішень в силі.