ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2007 р.
№ 32/361 ( rs470722 ) (rs470722)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого судді
Овечкіна В.Е.,
суддів
Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув касаційну скаргу
Дніпропетровської міської ради
на постанову
від 27.02.07 Дніпропетровського апеляційного господарського
суду
у справі
№ 32/361 ( rs470722 ) (rs470722)
господарського суду Дніпропетровської
області
за позовом
ТзОВ "Лас-Вегас"
до
Дніпропетровської міської ради
про
визнання права власності
У справі взяли участь представники
позивача: не з'явилися
відповідача: не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
07.12.2006 в задоволенні позовних вимог про визнання за позивачем
права власності на об'єкти самочинного будівництва відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що власник землі (міська рада) заперечує
проти надання позивачу земельної ділянки у встановленому порядку
під уже побудовану нерухомість (суддя О. Васильєв).
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 27.02.2007 рішення місцевого суду скасовано, позовні
вимоги задоволено з тих підстав, що суду не надано доказів
направлення міською радою на адресу позивача листа-повідомлення
про свої заперечення щодо продовження орендних відносин. Після
17.08.2003 позивач продовжує користуватися земельною ділянкою, а
відповідач не приймає заходів по її звільненню. Колегія суддів
дійшла висновку, що міська рада визнала факт продовження дії
договору від 01.12.2000 (колегія суддів: А.Логвиненко, О. Чус, П.
Павловський).
Відповідач в поданій касаційній скарзі просить скасувати
постанову апеляційного суду і провадження у справі припинити. В
скарзі зазначено, що між сторонами спору не існує. Позивач не
звертався до ради з заявою про визнання права власності на
нерухомість, а рада право позивача не оспорює. Цій обставині
апеляційний суд оцінки не надав. Постанова винесена з порушенням
вимог ст. ст. 376, 331 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 18 ЗУ "Про
планування та забудову територій".
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст.111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій
норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Лас-Вегас" на
праві власності належить частина приміщень підвалу, загальною
площею 180 кв.м. за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Гопнер А-3.
17.08.2000 Дніпропетровська міська рада прийняла рішення №
2052 "Про надання земельних ділянок по вул. Гопнер 2, 2-а у
спільну оренду та оренду ТОВ "Лас-Вегас" по фактичному розміщенню
кафе".
Між виконкомом міської ради та ТОВ "Лас-Вегас" 01.12.2000
було укладено два договори:
1) оренди земельної ділянки площею 0,0174 га (вул. Гопнер,
2а) терміном до 17.08.2003 для розміщення кафе;
2) оренди земельної ділянки площею 0,0088 га (вул. Гопнер,2)
терміном до 17.08.2015 для розміщення кафе.
Сторони домовились в договорах, що після закінчення строку їх
дії, в разі неподовження строку оренди, орендар зобов'язаний
повернути земельну ділянку орендодавцеві.
Рішенням виконкому № 2946 від 20.12.2001 ТОВ "Лас-Вегас" було
надано дозвіл на проектування та проведення реконструкції
існуючого кафе в комплексі з прибудовою по вул. Гопнер 2, 2а у
межах землекористування замовника.
На протязі 2002 р. позивач відповідно до рішень ради здійснив
реконструкцію приміщення кафе та самовільно зробив прибудови:
приміщення А-3-1 (№10) площею 147,2 кв.м.; вхід до підвалу -"в
2-1" площею 7,2 кв.м.. Вказані прибудови збудовані самочинно, але
відповідають існуючим будівельним нормам і правилам. Вони
знаходяться як на земельній ділянці площею 0,0088 га, так і на
земельній ділянці площею 0,0174 га.
Відповідач (власник землі) заперечує проти надання позивачу
землі у встановленому порядку під збудовану самочинно нерухомість.
Апеляційним судом також встановлено, що після закінчення
будівельних робіт та строку дії договору оренди земельної ділянка
по вул. Гопнер, 2-а, на якій розташовано прибудову, позивач
продовжує фактично користуватися землею, здійснює оплату за оренду
відповідно умовам договору оренди від 1.12.2000.
Спірні правовідносини сторін регулюються ст. 376 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
де зазначено, що право власності на самочинно збудоване
нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка
здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не було
їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у
встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо
власник землі заперечує проти визнання права власності на нерухоме
майно, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає
знесенню...
Судами встановлено, що дві земельні ділянки за адресою вул.
Гопнер, 2,2а були передані позивачу з різними строками оренди на
підставі рішення виконкому міської ради № 2052 від 17.08.2000 по
фактичному розміщенню кафе загальною площею 180 кв.м. (арк. 11,
т.1).
20.12.2001 виконком міської ради рішенням № 2946 від
20.12.2001 дозволив ТОВ "Лас-Вегас" проектування та проведення
реконструкції існуючого кафе в комплексі з прибудовою по вул.
Гопнер 2, 2а у межах землекористування замовника (арк. 12, т.1).
Проект реконструкції кафе було розроблено і узгоджено з
відповідними структурними підрозділами відповідача.
Таким чином, добудова кафе проводилась на орендованих
відповідачем земельних ділянках з відома структурних підрозділів
відповідача.
Договори оренди землі та рішення виконкому недійсними не
визнавались.
Відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі"
( 161-14 ) (161-14)
після закінчення строку, на який було укладено договір
оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно
до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на
поновлення договору. У разі якщо орендар продовжує користуватися
земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за
відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного
місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на
той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені
договором. Письмове заперечення здійснюються листом-повідомленням.
Суди встановили відсутність такого листа-повідомлення
відповідача на адресу позивача і обгрунтовано дійшли висновку, що
сторони у справі знаходяться у орендних відносинах. Фактично
відповідач продовжив оренду землі під самочинно побудованою
нерухомістю позивача.
За таких обставин, апеляційна інстанція правомірно
застосувала ч.3 ст. 376 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
і визнала за
позивачем право власності на самочинно збудоване нерухоме майно.
Доводи відповідача про відсутність спору між сторонами
відносно права власності, колегія суддів до уваги не приймає.
Відповідно нормам цивільного законодавства право власності на
самочинно збудовану нерухомість набувається за рішенням суду при
певних умовах вирішення земельних відносин.
Самостійно сторони у справі земельні питання не вирішили.
Крім цього, відповідно ст. 16 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
захист
цивільних прав та інтересів судом відбувається, зокрема, визнанням
права.
Доводи відповідача про порушення судом вимог ст. 331 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
безпідставні, оскільки ця стаття не регулює
набуття права власності на самочинно збудовану нерухомість.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що справа
розглянута апеляційний судом відповідно встановленим обставинам з
правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють
спірні правовідносини. Підстави для скасування оскаржуваної
постанови відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Дніпропетровської міської ради залишити без
задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 27.02.2007 у справі № 32/361
( rs470722 ) (rs470722)
-без змін.
Головуючий, суддя В. Овечкін
Судді: Є. Чернов
В. Цвігун