569/7875/17 Про визнання протиправними дій Головного управління Національної поліції області щодо відмови особі у перерахунку одноразової грошової допомоги щодо призначення особі одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням II групи інвалідності, та зобов`язання здійснити перерахунок одноразової грошової допомоги - 23.09.2021 Прийняття

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ23 вересня 2021 року м. Київсправа №569/7875/17адміністративне провадження № К/9901/46597/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Стрелець Т.Г.,суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В., розглянувши в порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 569/7875/17за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління поліції охорони в Рівненській області про визнання дій протиправними, провадження у якій відкритоза касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 12 вересня 2017 року(прийняту у складі головуючого судді Ющук О.С.) та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2018 року(прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Мацького Є.М., суддів: Шевчук С.М., Шидловського В.Б.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1.22 травня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Управління поліції охорони в Рівненській області, в якому просив:

- визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття рішення про призначення виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням 2 групи інвалідності з втратою працездатності 70 відсотків, яка настала внаслідок захворювання, що сталося в період проходження служби в органах внутрішніх справ;

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням 2 групи інвалідності з втратою працездатності 70 відсотків, яка настала внаслідок захворювання, що сталося в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у відповідності до вимог Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707 (707-2007-п) і направити його разом з визначеними чинним законодавством документами Управлінню поліції охорони в Рівненській області для проведення виплати у розмірі 67737,60 грн;

- зобов`язати Управління поліції охорони в Рівненській області повторно направити до Міністерства внутрішніх справ України висновок про призначення одноразової грошової допомоги працівнику міліції в разі установлення інвалідності згідно із Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ "Про міліцію" (565-12) , затверджений начальником Управління поліції охорони в Рівненській області 18 квітня 2017 року; зобов`язати Управління поліції охорони в Рівненській області провести виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням 2 групи інвалідності з втратою працездатності 70 відсотків, яка настала внаслідок захворювання, що сталося в період проходження служби в органах внутрішніх справ у розмірі 67737,60 грн.

2. Позовні вимоги мотивовано тим, що позивачу було неправомірно відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ у відповідності до положень Закону України "Про міліцію" (565-12) .

Короткий зміст рішень судів першої та другої інстанцій

3. 12 вересня 2017 року Рiвненський мiський суд Рівненської області вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття рішення про призначення виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням 2 групи інвалідності з втратою працездатності 70 відсотків, яка настала внаслідок захворювання, що сталося в період проходження служби в органах внутрішніх справ.

Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням 2 групи інвалідності з втратою працездатності 70 відсотків, яка настала внаслідок захворювання, що сталося в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у відповідності до вимог Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707 (707-2007-п) .

Зобов`язати Управління поліції охорони в Рівненській області повторно направити до Міністерства внутрішніх справ України висновок про призначення одноразової грошової допомоги працівнику міліції в разі установлення інвалідності згідно із Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ "Про міліцію" (565-12) , затверджений начальником Управління поліції охорони в Рівненській області 18 квітня 2017 року.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що неприйняття Міністерством внутрішніх справ України рішення про призначення виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги є протиправним, оскільки суперечить вимогам частини шостої статті 23 Закону України № 565-ХІІ, Порядку № 850 та Порядку № 707.

5. За результатами перегляду справи в апеляційному порядку Житомирський апеляційний адміністративний суд у постанові від 07 березня 2018 року вирішив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. 30 березня 2018 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міністерства внутрішніх справ України.

У касаційній скарзі скаржник просить постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2018 року у справі № 569/7875/17 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів попередніх інстанцій винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню.

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України № 707 була прийнята 12 травня 2007 року, тобто вже після звільнення позивача з органів внутрішніх справ, а тому вимоги позивача є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на закону, оскільки, на його думку, дія цієї постанови на позивача не поширюється.

7. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 березня 2018 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Анцупової Т. О., суддів Стародуба О.П., Кравчука В.М.

9. Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою відповідача на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2018 року у справі № 569/7875/17.

10. Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2018 року було відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про зупинення виконання судових рішень.

11. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 26 червня 2019 року, у зв`язку з обранням судді Анцупової Т.О. до Великої Палати Верховного Суду, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, унаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценко С.Г., Тацій Л.В.

12. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 вересня 2021 року касаційні скарги сторін у справі прийнято до провадження.

II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 у період з 18 лютого 1962 року по 26 квітня 1991 року проходив службу в органах внутрішніх справ СРСР в Рівненській області. З червня 1979 року перебував на посаді заступникам начальника відділу позавідомчої охорони УМВС України в Рівненській області, яка в подальшому була реорганізована в Управління державної служби охорони в Рівненській області. 26 квітня 1991 року ОСОБА_1 був звільнений зі служби в запас.

Згідно довідки Рівненської обласної МСЕК № 1 № 001178 від 09 квітня 2015 року з 30 березня 2015 року ОСОБА_1 встановлена 2 група інвалідності із ступенем втрати професійної працездатності 70 відсотків у зв`язку з захворюванням, отриманим в період проходження служби в органах внутрішніх справ.

Вказані обставини, у тому числі і право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням 2 групи інвалідності з втратою працездатності 70 відсотків, були встановлені рядом судових рішень, які набрали законної сили, а саме: постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року у справі № 817/3099/15, постановою Рівненського міського суду від 12 грудня 2016 року у справі № 569/8747/16-а.

На виконання постанови Рівненського міського суду від 12 грудня 2016 року у справі № 569/8747/16-а Управлінням поліції охорони в Рівненській області було складено довідку про грошове забезпечення для виплати одноразової грошової допомоги, висновок про призначення одноразової грошової допомоги позивачу, який з комплектом документів 18 квітня 2017 року було направлено на адресу Міністерства внутрішніх справ України.

13 травня 2017 року Міністерство внутрішніх справ України повернуло згадані документи Управлінню поліції охорони в Рівненській області з посиланням на те, що подані на ОСОБА_1 матеріали не відповідають вимогам законодавства, а здійснення виплати одноразової грошової допомоги позивачу належить до повноважень органів поліції охорони, як правонаступників державної служби охорони.

Не погоджуючись з такими діями Міністерства внутрішніх справ України позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14.Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

15.Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною шостою статті 23 Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-XII "Про міліцію" (далі - Закон України № 565-ХІІ (565-12) ) встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 23 Закону № 565-XII постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" (850-2015-п) (далі - постанова КМУ № 850) затверджено Порядок № 850.

Пунктом 2 зазначеної постанови установлено, що особам, які до набрання чинності (12 березня 2015 року) Законом № 208-VIII (208-19) мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога призначається і виплачується відповідно до Порядку № 707.

Згідно з пунктом 1 Порядку №707 одноразова грошова допомога (далі - грошова допомога) виплачується у разі: установлення інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, органах державної податкової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення такого строку внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися: під час виконання службових обов`язків, пов`язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, у розмірі: п`ятирічного грошового забезпечення - інвалідам I групи; чотирирічного грошового забезпечення - інвалідам II групи; трирічного грошового забезпечення - інвалідам III групи; у період проходження служби, - у відсотках відповідного розміру грошового забезпечення згідно із ступенем втрати працездатності, який визначається медико-соціальною експертною комісією.

Отже, у період з 12 березня 2015 року (дата набрання чинності Закону № 280-VIII) до 31 жовтня 2015 року (дата набрання чинності Порядку № 850) механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону № 565-ХІІ визначав Порядок № 707.

У справі, яка розглядається, інвалідність 2 групи позивачу встановлено 30 березня 2015 року, тобто після набрання чинності Законом № 280-VIII, про призначення одноразової грошової допомоги він звернувся 14 квітня 2015 року, тобто до набрання чинності Порядку № 850, тому суди обґрунтовано виходили з того, що розмір одноразової грошової допомоги позивачу повинен розраховуватися у відповідності зі статтею 23 Закону № 565-XII та відповідно до Порядку № 707.

Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах вже була висловлена у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2020 року у справі справа №441/722/16-а.

Вказані обставини, у тому числі і право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням 2 групи інвалідності з втратою працездатності 70 відсотків, встановлені переліченими вище судовими рішеннями, які набрали законної сили, а тому, відповідно до вимог частини першої статті 72 КАС України, вважаються встановленими і не підлягають повторному доведенню при розгляді цієї справи.

Доводи касаційної скарги з приводу неможливості застосування до спірних правовідносин законодавства, яке було прийняте вже після завершення позивачем своєї служби у органах внутрішніх справ, колегія суддів КАС ВС вважає безпідставними, оскільки питання пов`язане з реалізацією права позивача на отримання одноразової грошової допомоги як колишнього працівника органів внутрішніх справ пов`язане саме з датою встановлення такому працівнику групи інвалідності та регулюється нормами права чинними на момент звернення позивача з відповідною заявою після настання такої події.

За такого правового регулювання та його тлумачення, колегія суддів КАС ВС погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з приводу того, що за позивачем як колишнім працівником міліції, якому встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про міліцію" (565-12) , виплата якої здійснюється у відповідності до положень Порядку № 707.

Як було зазначено судами попередніх інстанцій, на виконання постанови Рівненського міського суду від 12 грудня 2016 року у справі № 569/8747/16-а Управлінням поліції охорони в Рівненській області було складено довідку про грошове забезпечення для виплати одноразової грошової допомоги, висновок про призначення одноразової грошової допомоги позивачу, який з комплектом документів 18 квітня 2017 року було направлено на адресу Міністерства внутрішніх справ України.

У свою чергу, вичерпний перелік випадків, за яких позивачу може бути відмовлено у призначенні і виплаті спірної грошової допомоги, наведено у пункті 8 Порядку №707.

Суди встановили, що як на підставу неможливості призначення спірної одноразової грошової допомоги і проведення її виплати, МВС посилалось на відсутність видатків на забезпечення діяльності Державної служби охорони у Державному бюджеті України для Міністерства внутрішніх справ, а також на те, що покриття витрат на виплату одноразової допомоги колишнім працівникам Державної служби охорони має здійснюватися поліцією охорони за рахунок власних джерел надходжень.

Проте, перелічені відповідачем підстави у якості мотивів невиплати позивачу одноразової грошової допомоги не передбачені у пункті 8 Порядку №707, котрий, як зазначено вище, встановлює вичерпний перелік випадків, за яких особі може бути відмовлено у призначенні такої допомоги. Доводи касатора з цього приводу є цілком безпідставними.

За таких обставин, колегія суддів КАС ВС погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення матеріалів по громадянину ОСОБА_1 Управлінню поліції охорони в Рівненській області без прийняття належного рішення є протиправними, оскільки суперечить вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Разом з тим, потрібно зазначити, що задовольняючи позов в частині зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням 2 групи інвалідності з втратою працездатності 70 відсотків, суди попередніх інстанцій насправді визначили вид рішення, яке має прийняти суб`єкт владних повноважень за результатом розгляду заяви особи.

За умови, що будь якого рішення з приводу виплати позивачу одноразової грошової допомоги цей суб`єкт ще не ухвалював, зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення виплатити позивачу одноразової грошової допомоги є передчасним і таким, що не відповідає засадам і завданню адміністративного судочинства, сенс якого насамперед полягає у здійсненні судового контролю за правомірністю рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які ним прийняті, вчинені чи допущені.

За таких обставин належним способом захисту порушених прав позивача є покладення на Міністерство внутрішніх справ України обов`язку повторно розглянути заяву ОСОБА_1 із прийняттям відповідного рішення згідно з вимогами законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 03 квітня 2018 року у справі № 750/5581/17, від 22 травня 2018 року у справі № 285/1538/17, від 16 березня 2020 року у справі №641/10426/16-а.

Вказані обставини є підставою для зміни судових рішень в частині обрання способу захисту прав позивача, а саме необхідно викласти абзац 3 резолютивної частини постанови Рiвненського мiського суду Рівненської області від 12 вересня 2017 року у наступній редакції:

Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України розглянути документи ОСОБА_1 стосовно виплати йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням 2 групи інвалідності з втратою працездатності 70 відсотків, яка настала внаслідок захворювання, що сталося в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у відповідності до вимог Закону України "Про міліцію" (565-12) і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707 (707-2007-п) , з огляду на мотиви, викладені у цьому рішенні.

Відповідно до статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги та зміни рішення судів попередніх інстанцій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України задовольнити частково.

Змінити постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2018 року, виклавши абзац 3 резолютивної частини постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року у наступній редакції: