ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2007 р.
№ 2-7/7906-2005
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Т.Б. Дроботової,
суддів :
Н.О. Волковицької, Л. I. Рогач
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Автономної
Республіки Крим
на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
26.09.2005р.
у справі
№ 2-7/7906-2005
господарського суду
Автономної Республіки Крим
за позовом
Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1
до
Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Автономної
Республіки Крим
про
визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
за участю представників:
позивача
не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені
належно)
відповідача
не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені
належно)
ВСТАНОВИВ:
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до
господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до ДПI у
м.Сімферополі про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень НОМЕР_1, НОМЕР_2 від 01.03.20005р., НОМЕР_3,
НОМЕР_4 від 27.01.2005р., НОМЕР_5, НОМЕР_6 від 27.01.2005р.,
НОМЕР_7, НОМЕР_8 від 13.03.2005р., НОМЕР_9 від 27.01.2005р. з
підстав застосування до позивача штрафних санкцій за порушення
законодавства про патентування деяких видів підприємницької
діяльності, про застосування реєстраторів розрахункових операцій в
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
В обгрунтування позовних вимог СПД ОСОБА_1 посилається на
безпідставне застосування відповідачем штрафних санкцій на
підставі зазначених податкових повідомлень-рішень за порушення
вимог законодавства, виявлених під час проведення перевірки
позивача, на підставі якої відповідачем згідно статі 11 Закону
України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
,
встановлено порушення вимог Закону України "Про патентування
деяких видів підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
та Закону
України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Відповідач заперечив проти позовних вимог, зазначивши, що
вказані порушення є підставою для правомірного застосування до
позивача штрафних санкцій, відображених в актах перевірок.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
06.05.2005р. (суддя Дугаренко О.В.) позов задоволено: визнано
недійсними податкові повідомлення-рішення НОМЕР_1, НОМЕР_2 від
01.03.20005р., НОМЕР_3, НОМЕР_4 від 27.01.2005р., НОМЕР_5, НОМЕР_6
від 27.01.2005р., НОМЕР_7, НОМЕР_8 від 13.03.2005р., НОМЕР_9 від
27.01.2005р.; стягнуто з ДПI у м.Сімферополі на користь СПД
ОСОБА_1 85,00 грн. -державного мита, 118,00 грн. - витрати по
інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.
Судове рішення на підставі приписів статей 77, 82-84
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
мотивоване відсутністю порушення позивачем статей 7, 8 Закону
України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності"
( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
та Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 26.09.2005р. (судді: Фенько Т.П. -головуючий, Голик В.С.,
Черткова I.В.) на підставі статей 101,103, 105 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення господарського
суду Автономної Республіки Крим від 06.05.2005р. залишено без змін
з огляду на повноту встановлення обставин справи, відповідність
його висновків обставинам справи та нормам чинного законодавства.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач -ДПI у
м.Сімферополі Автономної Республіки Крим - звернулася до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
скасувати рішення першої інстанції і постанову апеляційного
господарського суду та передати справу на новий розгляд до
господарського суду Автономної Республіки Крим.
На підставі статей 211, 212, 213 Кодексу адміністративного
судочинства України скаргу мотивовано доводами про порушення
апеляційною інстанцією норм процесуального права, а саме, статей
58, 104 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
статті 4 Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" ( 7-93 ) (7-93)
.
Позивач відзив на касаційну скаргу не надав. Сторони у справі
не скористалися правом на участь представників в судовому
засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню
з таких підстав.
Позовні вимоги про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень щодо застосування до позивача штрафних санкцій
за порушення законодавства про патентування деяких видів
підприємницької діяльності та про застосування реєстраторів
розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг обгрунтовані статтями 2,54,83 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та посиланням на статтю
11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"
( 509-12 ) (509-12)
, статті 5, 7 Закону України "Про патентування деяких
видів підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
та статтю 3 Закону
України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з
відсутності порушення СПД ОСОБА_1 статей 5, 7, 8 Закону України
"Про патентування деяких видів підприємницької діяльності"
( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
та статті 3 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівл і,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Разом з тим, поза увагою суду апеляційної інстанції залишився
той факт, що в з 1 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
і, приймаючи
судовий акт у справі, апеляційний господарський суд не врахував
наступне.
Відповідно статті 1 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства, установи, організації, інші
юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють
підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в
установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької
діяльності (далі -підприємства та організації), мають право
звертатися до господарського суду згідно з встановленою
підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або
оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для
вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на
запобігання правопорушенням.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до
господарського суду мають право звертатися державні та інші
органи, громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
визначена підвідомчість справ господарським судам.
Виходячи з положень пунктів 1, 7, 9 статті 3 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є суб'єкт
владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого
самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт,
який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства,
в тому числі на виконання делегованих повноважень, є справою
адміністративної юрисдикції (адміністративною справою).
Таким чином, у контексті зазначених норм Кодексу, справою
адміністративної юрисдикції, яку може бути передано на вирішення
адміністративного суду, є спір, що виник між суб'єктами суспільних
відносин стосовно їх прав і обов'язків у правовідносинах, в яких
хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений здійснювати
управлінські чи контрольні функції щодо іншого (інших) суб'єктів,
а ці суб'єкти, відповідно, зобов'язані виконувати вимоги та
приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Пунктом 4 статті 10 Закону України "Про державну податкову
службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
визначено, що Державні податкові
інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у
містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції
здійснюють у межах своїх повноважень контроль за наявністю
ліцензій на провадження видів господарської діяльності, за
наявністю торгових патентів.
Відповідно статті 15 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
контроль за додержанням
суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення
розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону
здійснюють органи державної податкової служби України шляхом
проведення планових або позапланових перевірок згідно із
законодавством України.
Згідно статті 17 вказаного Закону за порушення вимог цього
Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють
розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних
органів державної податкової служби України застосовуються
фінансові санкції
Таким чином, відповідач, який є органом державної податкової
служби, виступає у даних правовідносинах не як суб'єкт
господарської діяльності, а як суб'єкт владних повноважень, що у
відповідності із підпунктом 4 пункту 1 статті 17 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, надає йому
право звертатись з адміністративними позовами у випадках,
встановлених законом.
Отже, державні податкові інспекції в районах у містах є
суб'єктами владних повноважень, які у відповідності із підпунктом
4 пункту 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
мають право звертатись з адміністративними позовами у
випадках, встановлених законом.
Суд апеляційної інстанції повинен був, проаналізувавши
суб'єктний склад та характер правовідносин, встановити, до
юрисдикції яких судів (господарських чи адміністративних)
віднесено спір за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності
ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі про
визнання недійсними податкових повідомлень-рішень щодо
застосування до позивача штрафних санкцій, як підстави
застосування статей 5, 7, 8 Закону України "Про патентування
деяких видів підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
та статті 3
Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Проте, даний спір апеляційною інстанцією розглянуто за
правилами Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
без встановлення належної юрисдикції.
Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 6 розділу VII "Прикінцеві
та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства
України до початку діяльності окружних та апеляційних
адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі
господарським судам відповідно до Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
1991 року, вирішують у першій та
апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні
господарські суди за правилами Кодексу адміністративного
судочинства України.
На порушення цих вимог суд апеляційної інстанції розглянув
справу та переглянув рішення суду у даній справі, керуючись
положеннями Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
. Розгляд справи у невірно обраній процесуальній
судовій процедурі може істотно вплинути на обсяг прав і обов'язків
учасників процесу на будь-яких його стадіях.
У відповідності із частиною 1 статті 111-10 Господарського
процесуального Кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для
скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного
господарського суду або постанови апеляційного господарського суду
є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи
процесуального права.
Враховуючи передбачені процесуальним законом межі перегляду
справи в касаційній інстанції, постанова апеляційної інстанції
підлягає скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до
апеляційного господарського суду.
Керуючись статтями 43, 111-5, 111-7, пунктом 3 частини 1
статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.
Сімферополі Автономної Республіки Крим задовольнити частково.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 26.09.2005р. у справі № 2-7/7906-2005 господарського суду
Автономної Республіки Крим скасувати.
Справу направити на розгляд до Севастопольського апеляційного
господарського суду.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач