3/4834 Про стягнення заборгованості за надані послуги зі зберігання вантажу - Текст документа

Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" в особі структурного підрозділу Козятинської дирекції залізничних перевезень

Державного підприємства "Шепетівське лісове господарство"

стягнення коштів

Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України у зв'язку із хворобою судді Савенко Г.В. склад колегії суддів у справі № 3/4834 (rs558578) , призначений до розгляду у складі : головуючий суддя Ходаківська I.П. судді Данилова Т.Б. Савенко Г.В. змінено та утворено колегію суддів в наступному складі : головуючий суддя Першиков Є.В. судді Данилова Т.Б., Ходаківська I.П.

В С Т А Н О В И В:

Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-західна залізниця" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з державного підприємства "Шепетівське лісове господарство" 19335,10 грн. збору за зберігання вантажів за час завантажувальних робіт з лісоматеріалами, завезеними на станцію відповідачем по частинам.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 02.10.2006 ( суддя Вибодовський О.Д.) в задоволенні позовних вимог відмовлено, оскільки в матеріалах справи відсутні докази укладання договору на зберігання або складування вантажу вантажовласника залізницею, а надані позивачем наряди на розвантажувально-навантажувальні роботи засвідчують надання цих послуг і не підтверджують зберігання вантажу. Крім того, судом не прийнято як належні докази накопичувальні картки та акти загальної форми про відмову представника відповідача від підписання накопичувальних карток, оскільки ці документи складено не в момент виникнення обставин, що стали підставою для їх складання відповідно до дати надання послуг за період з листопада 2005 по травень 2006, а значно пізніше.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 14.03.2007 ( головуючий -Щепанська Г.А., судді Гулова А.Г. Зарудняна Л.О.) рішення господарського суду Хмельницької області скасоване, позовні вимоги задоволені, стягнуто з відповідача на користь позивача 19334,40 грн. з надані послуги зберігання вантажу, 193,34 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 96,67 грн. державного мита з апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду грунтується на тому, що 18.04.2005 між сторонами укладено договір № 2236 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги і доповнення до цього договору № 367 про перелік послуг, на які не встановлено регульованих тарифів; апеляційний суд визнав, що в межах цього договору залізниця надавала послуги з розвантаження та навантаження вагонів відповідача на станції Полонне вантажами - лісоматеріалами, які завозились на станцію частинами, визнав належними доказами накопичувальні картки та стягнув збір за зберігання вантажів на станції.

Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, державне підприємство "Шепетівське лісове господарство" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на постанову Житомирського апеляційного господарського суду, просить скасувати Постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення господарського суду Хмельницької області.

Обгрунтовуючи касаційну скаргу, заявник посилається на порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарських судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, предметом спору є стягнення збору за зберігання вантажу на станції відправлення, який завозився вантажовідправником на станцію частинами.

Державним підприємством "Шепетівське лісове господарство" зі станції Полонне, яка є виробничо-технічним підрозділом Козятинської дирекції залізничних перевезень, відправлялись вантажі -деревина. Вантаж відправником завозився на територію станції Полонне частинами по мірі його накопичення, залізниця здійснювала навантажувальні роботи у залізничні вагони, на підтвердження чого залізницею надані наряди на розвантажувально- навантажувальні роботи за період листопад 2005- травень 2006. За зберігання на станції завезених частинами вантажів залізниця склала накопичувальні картки, які надала на підпис представнику відповідача 12 липня 2006 року, який відмовився від їх підписання, про що залізницею складено акти загальної форми №№ 859-865 від 12.07.2006.

Частина 5 статті 307 Господарського кодексу України (436-15) встановлює, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Пункт 17 Статуту залізниць України (457-98-п) , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (457-98-п) ( далі -Статут залізниць), визначив, що перевезення вантажів залізничним транспортом організується на договірних засадах. Форма договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги встановлена Правилами розрахунків за перевезення вантажів, затвердженими Наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 № 644 (z0864-00) , зареєстрованому в Міністерстві юстиції 24.11.2000 за № 864/5085.

Пункт 22 Статуту залізниць (457-98-п) встановлює, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Виконання залізницею додаткових операцій, пов'язаних з перевезенням вантажів ( завантаження, розвантаження, зважування, експедирування тощо) здійснюється на підставі окремих договорів.

Пунктом 30 Статуту залізниць (457-98-п) обов'язок по завантаженню вантажів у вагони, а також вивантаження з них покладено на відправників та одержувачів. Залізниці можуть брати на себе виконання вантажних робіт за договорами з відправниками або одержувачами.

Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що надання розвантажувально-завантажувальних послуг на станції здійснювалось залізницею в межах укладеного сторонами 18.04.2005 договору № 2236 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги і доповнення до цього договору № 367 про перелік послуг, на які не встановлено регульованих тарифів, однак, такий висновок є передчасним та не грунтується на матеріалах справи.

Окремий договір на виконання залізницею навантажувально-розвантажувальних робіт, який сторони мали укласти у відповідності із пунктами 22 та 30 Статуту залізниць, із погодженням договірного тарифу на ці послуги - в матеріалах справи відсутній.

У відповідності із ст.34 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Пункт 3.3 Правил оформлення перевізних документів ( розділ 4 Правил перевезення вантажів), затверджених Наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 № 644 (z0864-00) , зареєстрованому в Міністерстві юстиції 24.11.2000 за № 864/5085, встановлює, що ввезення вантажу на станцію відправлення частинами оформляється таким чином : у графі 2 зворотного боку накладної "увезення вантажу частинами" працівник залізниці проставляє дату, кількість місць і масу всієї партії вантажу чи окремо кожної його частини, яка ввозиться. Ці відомості засвідчуються підписом працівника залізниці.

Залізничні накладні,( або належним чином посвідчені копії) з відповідними відмітками про завезення вантажу частинами на станцію відправлення в матеріалах справи відсутні.

Пункт 9 Правил зберігання вантажів ( розділ 7 Правил перевезень вантажів) в редакції Наказу Мінтрансу України від 12.09.2005 № 540 (z1142-05) встановлює, що якщо вантаж для відправлення завозиться на місця загального користування і в день пред'явлення перевізних документів не був зданий повністю, то збір за зберігання нараховується за загальну масу ввезеного вантажу. Збір у таких випадках справляється за час з моменту ввезення першої частини вантажу до моменту оформлення перевізних документів.

Підпункт 2.4 пункту 2 розділу 2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України ( Тарифне керівництво № 1), затвердженого наказом Мінтрансу від 15.11.1999 з наступними змінами і доповненнями також встановлює, що якщо вантаж для відправлення завозиться на місця загального користування частинами і в день пред'явлення перевізних документів не був зданий повністю, то збір за зберігання визначається в розмірі 1,5 грн. за добу з однієї тони за загальну масу відправки. Але збір у таких випадках справляється за час від пред'явлення перевізних документів до видачі відправнику квитанції про прийняття вантажу до перевезення.

В матеріалах справи відсутні відомості, з якого часу залізниця почала нараховувати збір за зберігання вантажу -з пред'явлення перевізних документів, чи з завезення на станцію першої частини вантажу.

Правила розрахунків за перевезення вантажів встановлюють, що усі належні залізниці платежі за додаткові послуги включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і платника. Перший примірник накопичувальної картки надсилається в ТехПД для стягнення зазначених у ній платежів, другий -вручається платнику, третій -залишається на станції. Після закінчення звітного місяця ТехПД видає платнику виписку з особового рахунка.

Господарським судом Хмельницької області встановлено, що накопичувальні картки, які б підтверджували факт надання послуг по зберіганню за період с листопада 2005 по травень 2006, оформлені належним чином, в матеріалах справи відсутні. Судом першої інстанції також не прийнято як належний доказ складені залізницею накопичувальні картки та акти загальної форми № 859-865 від 12.07.2006 про відмову представника ДП "Шепетівське лісове господарство" від підпису накопичувальних карток, оскільки накопичувальні картки повинні складатися по мірі надання послуг, а акти загальної форми повинні складатися під час виникнення обставин, що стали підставою для складання актів -тобто відповідно до дати надання послуг по збереженню вантажів.

Визнаючи накопичувальні картки та акти загальної форми про відмову представника відповідача від підписання цих карток як належні докази, апеляційний суд не встановив, з яких підстав накопичувальні картки про надання послуг по зберіганню вантажів за листопад 2005 -травень 2006 не були оформлені по закінченню кожного місяця, а складались у липні 2006 року, чи мав представник відповідача Гребенюк В.В. довіреність на право підписання накопичувальних карток. За таких обставин Постанова апеляційного суду винесена по неповно встановленим обставинам справи.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 02.10.2006 про відмову в позові відповідає обставина справи та чинному законодавству, і підстав для його скасування в Житомирського апеляційного господарського суду не було.