ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2007 р.
№ 47/272 ( rs482692 ) (rs482692)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка I.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
дочірнього підприємства "Колві -Сервіс" на постанову Київського
апеляційного господарського суду від 26 лютого 2007 року у справі
№ 47/272 ( rs482692 ) (rs482692)
за позовом міського комунального
підприємства "Луганськ -Сервіс -Плюс" до дочірнього підприємства
"Колві -Сервіс" про стягнення заборгованості,-
Встановив:
У жовтні 2006 року міське комунальне підприємство
"Луганськ -Сервіс -Плюс" звернулось до господарського суду міста
Києва з позовом до дочірнього підприємства "Колві -Сервіс" про
стягнення 7848,56 грн. суми попередньої оплати за договором № 1903
від 19 березня 2003 року.
Рішенням господарського суду міста Києва від 6 грудня 2006
року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 26 лютого 2007 року, позов задоволено
повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача суму
неповернутої передоплати в розмірі 7848,56 грн., 102,00 грн.
державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне
забезпечення судового процесу.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову
суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом
апеляційного господарського суду норм матеріального і
процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні
позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти
них, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з таких підстав.
Доповідач : Гончарук П.А.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами
попередніх інстанцій, між сторонами укладено договір № 1903 від 19
березня 2003 року, відповідно до умов якого відповідач
зобов'язувався поставити модульні котельні загальною потужністю
3.2 МВт згідно додатку № 1, а позивач зобов'язується провести
оплату вартості обладнання по етапам згідно додатку № 2.
Згідно п. 2.1 договору вартість обладнання в обсязі цього
договору складає - 1 196 000 грн.
Відповідно до п. 3.2 договору право власності на поставлене
обладнання у позивача виникає з моменту підписання акту здачі -
приймання у звіті поставки.
Позивачем була здійснена передоплата за обладнання, шляхом
перерахування на розрахунковий рахунок відповідача грошових коштів
у розмірі - 80000,00 грн., а відповідачем було здійснено поставку
позивачу пальника Spark GAS30 P в комплекті з газавтоматикою в
кількості - 4 одиниці, загальною вартістю 68 698,40 грн.
відповідно до накладної № 226 від 24 листопада 2003 року, а також
26 грудня 2003 року відповідачем поставлено позивачу засувки типу
620 В-Ду 100 в кількості 1 одиниці та засувки типу 623 В-Ду 125 в
кількості 8 одиниць загальною вартістю 3 453,04 грн. відповідно до
накладної № 260 від 26.12.2003 року.
Предметом даного судового розгляду є вимоги позивача про
стягнення з відповідача заборгованості за недопоставлене
обладнання.
Суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення про задоволення
позову і стягуючи з відповідача суму неповернутої передоплати у
розмірі 7848,56 грн., дійшли висновку, що позивач умови договору
виконав у повному обсязі, здійснив передоплату у розмірі 80000,00
грн., а відповідачем обладнання поставлено частково на суму
72151,44 грн., у зв'язку з чим відповідач повинен був здійснити
повернення позивачу частини передоплати у розмірі 7848,56 грн.
Проте, зазначені висновки судів попередніх інстанцій, в
порушення норм процесуального права - ст.ст. 32-34, 36, 38, 43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, грунтуються на неповно з'ясованих обставинах
справи, а прийняті ними судові рішення не відповідають в имогам
ст.ст. 84, 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідно до ст. 530 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, якщо строк
(термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або
визначений моментом пред 'явлення вимоги, кредитор має право
вимагати його виконання у будь-який час.
Однак, суди обох інстанцій не звернули уваги на те, що
позивач не звертався з вимогою про виконання обов'язку поставки
обладнання, а відповідач не відмовлявся від виконання поставки за
договором.
До того ж, суди не звернули увагу на те, що відповідно до
п.2.1 договору загальна вартість обладнання складає 1 196 000,00
грн. Відповідно до п.п. 3.2 договору, оплата по договору повинна
бути проведена на протязі 3-х днів з моменту підписання договору.
Оплата обладнання була здійснена 14 серпня 2003 року на суму
80 000, 00 грн., що свідчить про порушення позивачем визначених
договором умов оплати за договором поставки.
Згідно із ч. 3 ст. 538 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, у разі
невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за
наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого
обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в
повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого
обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному
обсязі.
Оскільки позивач не виконав свого обов'язку по здійсненню
оплати обладнання належним чином, то відповідач мав право зупинити
виконання зобов'язання у зв'язку із тим, що договором не було
передбачено поставку обладнання, вартість якого у своїй сукупності
або окремо за одиницю продукції становила 7 848,56 грн., сума, яка
оплачена позивачем та на яку не поставлено обладнання.
Отже, висновок судів попередніх інстанцій про те, що
відповідача можна визнати таким, що прострочив виконання
зобов'язання за договором № 1903 від 19 березня 2003 року,
грунтується на неповно з'ясованих обставинах справи, та є таким,
що зроблений без належного врахування фактичних даних, які
містяться в матеріалах справи.
За таких обставин, судові рішення прийняті на підставі
неповно з'ясованих обставинах справи, що мають суттєве значення
для правильного застосування норм матеріального права, їх не можна
визнати законними й обгрунтованими, і тому вони підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Під час нового розгляду справи, суду слід врахувати викладене
і вирішити спір відповідно до вимог закону.
З огляду викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 -111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу дочірнього підприємства "Колві -Сервіс"
задовольнити частково.
Рішення господарського суду міста Києва від 6 грудня 2006
року та постанову Київського апеляційного господарського суду від
26 лютого 2007 року у справі № 47/272 ( rs482692 ) (rs482692)
скасувати, а
справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий Перепічай В.С.
Судді Вовк I.В.
Гончарук П.А