ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2007 р.
№ 35/412 (9/75) ( rs1051404 ) (rs1051404)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого
Катеринчук Л.Й. (доповідач)
суддів:
Заріцької А.О.
Мамонтової О.М.
розглянувши
касаційну скаргу
Державного підприємства "Укрриба", м. Київ
на рішення
та постанову
господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2006
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
27.02.2007
у справі
господарського суду
№ 35/412(9/75) ( rs1051404 ) (rs1051404)
Дніпропетровської області
за позовом
Державного підприємства "Укрриба", м. Київ
до
Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровське
виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство", м.
Дніпропетровськ
про
стягнення 76881,16 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача
Пільганчук В.В. (дов. №23 від 20.06.2007)
від відповідача
не з'явились
В С Т А Н О В И В :
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від
24.01.2006 (суддя Подобед I.М.) порушено провадження у справі №
9/75 за позовом Державного підприємства "Укрриба"до Відкритого
акціонерного товариства "Дніпропетровське виробниче
сільськогосподарсько-рибоводне підприємство"про стягнення 76881,16
грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
23.11.2006 (суддя Подобед I.М.) в задоволенні позову відмовлено з
підстав погашення вимог позивача за наслідками розгляду справи про
банкрутство відповідача.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до
Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною
скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду,
постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити,
мотивуючи це порушенням судом норм матеріального права, а зокрема
статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 27.02.2007 (головуючий Неклеса М.П. (доповідач), судді
Павловський П.П., Логвиненко А.О.) апеляційну скаргу Державного
підприємства "Укрриба"залишено без задоволення, рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2006 -без
змін.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач звернувся до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та
рішення господарського суду скасувати, визнати Державне
підприємство "Укрриба"кредитором по відношенню до Відкритого
акціонерного товариства "Дніпропетровське виробниче
сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" з майновими вимогами
на суму основного боргу 76861,16 грн., аргументуючи порушенням
норм матеріального права, зокрема, статті 14 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом"(далі ( 2343-12 ) (2343-12)
Закон).
Колегія суддів Вищого господарського суду України,
переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції
та постанову суду апеляційної інстанції, на підставі встановлених
фактичних обставин справи перевіривши застосування судами
попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права,
дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення
касаційної скарги, виходячи з такого.
Згідно зі статтею 4-1 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарські суди розглядають справи про
банкрутство у порядку провадження, передбаченому Господарським
процесуальним кодексом України ( 1798-12 ) (1798-12)
, з урахуванням
особливостей, встановлених Законом.
Отже, господарські суди, розглядаючи справи про банкрутство,
повинні керуватися Законом і застосовувати лише ті статті або
відповідні частини статей ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, які мають
універсальний характер для будь-якої форми судового процесу.
За приписами частини 1 статті 14 Закону конкурсні кредитори
за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про
банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в
офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження
у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду
письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх
підтверджують.
Відповідно до частини 2 статті 14 Закону вимоги конкурсних
кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для
їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і
вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі,
якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є
граничним і поновленню не підлягає.
Як було встановлено судом апеляційної інстанції, 01.07.2004
між позивачем та відповідачем був укладений договір зберігання з
правом користування №22, умовами якого передбачено, що
поклажедавець (позивач) передає, а зберігач (відповідач) приймає
на зберігання з правом користування, згідно акту
приймання-передачі, нерухоме державне майно, яке знаходиться на
балансі ДП "Укрриба", розташоване за адресою Дніпропетровська
область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне (п.1.1 договору).
Договір, було укладено на невизначений строк. Відповідно до акту
приймання-передачі від 01.07.2004р. майно було передано
відповідачу на зберігання. Згідно з Додатком №1 акту
приймання-передачі державного майна для зберігання зберігач
зобов'язаний за користування майном (згідно з Додатком №1 "Акт
приймання-передачі державного майна для зберігання") вносити плату
щомісячно до 15 числа наступного за звітним в розмірі 8034,00 грн.
разом з ПДВ на розрахунковий рахунок поклажедавця.
Додатковою угодою від 31.12.2004 визначено, що плата за
користування майном здійснюється з урахуванням щомісячного індексу
інфляції. Згідно п. 2 Додаткової угоди від 31.12.2004 у разі
затримки оплати за користування майном зберігач сплачує замовнику
пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день
прострочення .
Матеріалами справи підтверджується, що Рішенням
господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2006 у
справі №9/402, залишеним в силі постановою Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 10.04.2006 та залишеною в
силі, в цій частині, постановою Вищого господарського суду України
від 08.08.2006, визнано недійсним на майбутнє договір "зберігання
з правом користування" №22 від 01.07.2004, що був укладений між
позивачем та відповідачем.
Отже, враховуючи, що рішення набрало законної сили
10.04.2006, договір зберігання з правом користування №22 від
01.07.2004 до зазначеної дати був чинний та на його підставі у
відповідача існували грошові зобов'язання перед позивачем.
Разом з тим судами встановлено порушення справи №Б40/45/06
про банкрутство відповідача 06.03.2006 та введення мораторію на
задоволення вимог кредиторів. Оголошення про порушення провадження
у справі про банкрутство опубліковано в газеті "Урядовий кур'єр"
№141 від 01.08.2006, де зазначено, що заяви кредиторів про грошові
вимоги до боржника. Також судами встановлено, що позивач у даній
справі не звертався з грошовими вимогами до боржника у справі про
банкрутство.
За приписами статті 14 Закону подання грошових вимог у справі
про банкрутство є обов'язком кредитора, невиконання якого породжує
як наслідок погашення(припинення) таких вимог.
Відповідно до пункту 4 статті 44 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
підприємництво здійснюється на основі:
комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Згідно зі статтею 4-1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено дві
форми судового процесу: позовне провадження та провадження у
справах про банкрутство з врахуванням особливостей, передбачених
Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Отже, суб'єкт господарювання на власний вибір здійснює захист
своїх прав та інтересів як в позовному провадженні, так у
провадженні в справах про банкрутство. Невжиття суб'єктом
цивільного права визначених нормами спеціального права заходів для
захисту своїх прав (неподання грошових вимог кредитором у справі
про банкрутство) не може бути підставою для захисту цивільного
права в позовному провадженні, якщо спеціальним правом передбачено
наслідком невжиття таких заходів припинення (погашення) грошових
зобов'язань.
Відтак, доводи скаржника, щодо визнання його грошових вимог в
межах позовного провадження у справі №35/412(9/75) ( rs1051404 ) (rs1051404)
,
а не в межах справи про банкрутство відповідача -відкритого
акціонерного товариства "Дніпропетровське виробниче
сільськогосподарсько-рибоводне підприємство"колегією суддів
вважаються необгрунтованими.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського
суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції
згідно приписів статей 111-5, 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, погоджується з висновками судів
попередніх інстанцій та не вбачає підстав для скасування рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2006 та
постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
27.02.2007 у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7,
111-9 -111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Укрриба"залишити
без задоволення.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 27.02.2007 та рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 23.11.2006 залишити без змін.
Головуючий Л. Катеринчук
Судді А. Заріцька
О. Мамонтова