ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2007 р.
№ 22/152
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого,
Костенко Т.Ф.
Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали касаційної скарги
Державної акціонерної компанії "Хліб України"
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2007
у справі
господарського суду м. Києва
за позовом
Державного підприємства "Агенство з реструктуризації
заборгованості підприємств агропромислового комплексу"
до
Державної акціонерної компанії "Хліб України"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет
спору на стороні відповідача:
1.Закарпатське обласне Дочірнє підприємство ДАК "Хліб
України";
2.КАТП Ракошинське"
про
стягнення 12632,45 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача:
не з'явилися
від відповідача:
Сотула В.В.-дов.№02-14/44 від 18.06.2007
від 3-тіх осіб:
не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 18.12.2006 господарського суду м. Києва позовні
вимоги задоволено.
Стягнуто з Державної акціонерної компанії "Хліб України" на
користь Державного підприємства "Агентство з реструктуризації
заборгованості підприємств агропромислового комплексу" -12632 грн.
45 коп. боргу, 126 грн. 33коп. витрат по сплаті державного мита та
118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу.
Постановою від 21.02.2007 Київського апеляційного
господарського суду рішення від 18.12.2006 господарського суду м.
Києва залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до ч.ч. 1,2 ст.
509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в
якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої
сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу,
надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної
дії, а кредитор має право вимагати від боржника його обов'язку.
Не погоджуючись з судовими рішеннями ДАК "Хліб України"
звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою і просить їх скасувати в посилаючись на те, що судами
порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема,
ст.ст. 104, 516, 599 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального та процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить
необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.05.2003 за № 690
( 690-2003-п ) (690-2003-п)
"Про утворення державного підприємства "Агентство з
реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового
комплексу" утворено ДП "Агентство з реструктуризації
заборгованості підприємств агропромислового комплексу" шляхом
виділення зі складу ДАК "Хліб України" філії "Агентство з
реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового
комплексу" та віднесено його до сфери управління Міністерства
аграрної політики України.
Господарським судом встановлено, що на виконання постанови
Кабінету Міністрів України від 15.05.2003 за № 690 ( 690-2003-п ) (690-2003-п)
"Про утворення державного підприємства "Агентство з
реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового
комплексу" 31.07.2003 позивачем та відповідачем підписаний акт
передачі-приймання дебіторської заборгованості розподільчого
балансу між ДАК "Хліб України" та Державним підприємством
"Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств
агропромислового комплексу" .
На підставі вказаного акту ДАК "Хліб України" передало, а ДП
"Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств
агропромислового комплексу" прийняло відповідно до розподільчого
балансу станом на 01.08.2003 дебіторську заборгованість на суму
305 732 грн. 60 коп., в тому числі і дебіторську заборгованість,
що виникла у зв'язку з виконанням постанови Кабінету Міністрів
України від 03.09.1997 за № 977 ( 977-97-п ) (977-97-п)
, на суму 90 325 грн.
00 коп. за реєстрами.
Згідно додатку № 1 до акту передачі-приймання дебіторської
заборгованості від 31.07.2003 дебіторська заборгованість СТзОВ
"Хлібороб" становить 36 808 грн. 17 коп.
Пунктом 2 акту передачі-приймання дебіторської заборгованості
від 31.07.2003 обумовлено, що у разі виявлення факту проведення
повного або часткового розрахунку дебіторів з ДАК "Хліб України",
що зменшує суму дебіторської заборгованості, переданої ДП
"Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств
агропромислового комплексу" за розподільчим балансом, ДК "Хліб
України" зобов'язана перерахувати протягом одного місяця отримані
суми на рахунок ДП "Агентство з реструктуризації заборгованості
підприємств агропромислового комплексу".
В разі проведення розрахунку дебіторів з ДК "Хліб України"
після підписання розподільчого балансу, що зменшує суму
дебіторської заборгованості ДП "Агентство з реструктуризації
заборгованості підприємств агропромислового комплексу", ДК "Хліб
України" зобов'язана протягом 3-х банківських днів перерахувати
кошти на рахунок підприємства в сумі, еквівалентній зменшенню
дебіторської заборгованості.
Господарським судом також встановлено, що 01.06.2003 між ДАК
"Хліб України" (довіритель) та Закарпатським ОДП (повірений)
укладено договір доручення № 6344, відповідно до п. 2.1. якого
довіритель доручає, а повірений зобов'язується виконати від імені
та за рахунок довірителя дії щодо стягнення з боржників на користь
довірителя дебіторської заборгованості; заборгованість боржників
перед довірителем визначається відповідно до укладених
господарських договорів.
На виконання умов вказаного договору повірений отримав від
КАТП "Ракошинське", правонаступником якого є СТзОВ "Хлібороб", 12
632 грн. 45 коп..
Кошти, отримані від КАТП "Ракошинське", третя особа-1
перерахувала на рахунок відповідача, що підтверджується платіжними
дорученнями.
Відповідачем не надані господарському суду докази
перерахування вказаних коштів на рахунок позивача.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що
господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам
справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству
України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п.1 ст. 111-9,
ст.111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 21.02.2007 Київського апеляційного
господарського суду зі справи № 22/152 залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді Т.Ф.Костенко
Г.П.Коробенко