ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2007 р.
№ 343/13-06 ( rs272874 ) (rs272874)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя
Муравйов О.В.,
судді:
Полянський А.Г.,
Фролова Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Приватного підприємства "Бліц-Трейд"
на постанову
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від
05.03.2007 року
у справі
№ 343/13-06 ( rs272874 ) (rs272874)
господарського суду Київської
області
за позовом
Приватного підприємства "Бліц-Трейд"
до
Відкритого акціонерного товариства "Авіакомпанія Авіалінії
України"
третя особа
- Бориспільська об'єднана державна податкова інспекція
Київської області,
- Мале приватне підприємство "КIО",
- ТБ "Універсальна товарно-сировинна біржа"
про
усунення перешкод у набутті власності на майно (витребувати
із незаконного володіння від відповідача вагон-будинок типу
ПКР -18 інв. № 2717 та зобов'язати передати його у власність
позивачу)
за участю представників сторін:
позивача:
Ткаченко О.В. дов. №18 від 18.02.2007р.
відповідача:
не з'явились
третіх осіб 1, 2, 3:
не з'явились
В С Т А Н О В И В:
У зв'язку з виходом судді Фролової Г.М. з відпустки, справа №
343/13-06 ( rs272874 ) (rs272874)
розглядається колегією суддів у постійному
складі, утвореному розпорядженням від 25.08.2005 року № 02-20/13
Заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського
А.Й., у складі: головуючий -Муравйов О. В., судді Полянський А.
Г., Фролова Г.М.
Рішенням господарського суду Київської області від 06.11.2006
року (суддя Наріжний С.Ю.) позов задоволено повністю: зобов'язано
Відкрите акціонерне товариство "Авіакомпанія Авіалінії України"
передати у власність Приватному підприємству "Бліц-Терйд"
вагон-будинок типу ПКР-18 інв. № 2117; стягнуто з Відкритого
акціонерного товариства "Авіакомпанія Авіалінії України" на
користь Приватного підприємства "Бліц-Терйд" державне мито в сумі
102 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу.
Постановою Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 05.03.2007 року (судді: Поліщук В.Ю., Жук
Г.А., Андрейцева Г.М.), вказане рішення місцевого господарського
суду скасовано. Прийнято нове рішення, яким: "В задоволенні
позовних вимог Приватного підприємства "Бліц-Трейд" до Відкритого
акціонерного товариства "Авіакомпанія Авіалінії України" про
усунення перешкод у набутті права власності на майно (витребувати
із незаконного володіння від відповідача вагон-будинок типу
ПКР -18 інв. № 2717 та зобов'язання передати його у власність
позивача) відмовлено повністю.
Визнано недійсним Біржовий контракт №00085 віід 31.08.2004
року, укладений між Броварською ОДПI Київської області (як
продавцем) в особі Брокерської контори, біржі № 31 МПП "КIО" та
Приватним підприємством "Бліц-Трейд" (як покупцем) в особі
Брокерської контори біржі №331 МПП "КIО", з моменту його
укладення".
Стягнуто з Приватного підприємства "Бліц-Трейд" на користь
Відкритого акціонерного товариства "Авіакомпанія Авіалінії
України"51,00 грн. -в якості відшкодування витрат по сплаті
державного мита за подання апеляційної скарги.
Приватне підприємство "Бліц-Трейд" звернулося до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
постанову у справі № 343/13-06 ( rs272874 ) (rs272874)
скасувати повністю, а
рішення господарського суду Київської області у справі № 343/13-06
( rs272874 ) (rs272874)
від 06.11.2006 року залишити в силі, мотивуючи скаргу
тим, що постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального
права.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити
постанову без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.
Заслухавши присутнього представника позивача, перевіривши
повноту встановлення обставин справи, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має
право залишити постанову суду без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд
визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з
дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями 30.08.2004р.
між МПП "КIО" (як брокера) та Приватним підприємством "Бліц-Трейд"
(як клієнтом) було укладено Договір № 89 про надання брокерських
послуг, за умовами якого, Приватне підприємство "Бліц-Трейд"
доручило, а МПП "КIО" взяло на себе зобов'язання представляти
інтереси позивача щодо здійснення всіх видів угод на Товарній
біржі "Універсальна товарно-сировинна біржа".
На виконання умов зазначеного вище Договору позивачем на
підставі рахунку фактури № К-000000045 від 30.08.2004 року було
перераховано на рахунок МПП "КIО", як представника позивача на ТБ
"Універсальна товарно-сировинна біржа", 11940,00грн. передоплати,
в тому числі і за майно, яке було згодом придбано, що
підтверджується копією платіжного доручення № 1302 від 30.08.2004
року, в якому в рядку "призначення платежу" вказано "плата за буд.
вагонного типу згідно рахунку № К-000000045 від 30.08.2004 року".
31.08.2004 року між Броварською ОДПI Київської області
в особі
Брокерської контори біржі № 31 МПП "КIО", було укладено Біржовий
контракт № 00085, за умовами якого позивач придбав на ТБ
"Універсальна товарно-сировинна біржа" майно ВАТ "Авіакомпанії
Авіалінії України", що знаходилось у податковій заставі, зокрема,
вагон-будинок ЗКТ-4 інв. № 601, вагон-будинок типу ПКР-18 інв. №
2717, вагон-будинок типу ПСМ-4 інв. 2716.
Загальна сума за Біржовим контрактом становила 11940,00грн.,
а термін оплати за товар сторони передбачили в якості передоплати
(пункт 2.3 Контракту).
Згідно з актом прийому-здачі виконаних робіт від 31.08.2004
року МПП "КIО" виконало доручення позивача, відповідно до умов
Договору №89 про надання брокерських послуг, укладеним 31.08.2004
року Біржовим контрактом №00085 про купівлю активів: вагон-будинок
ЗКТ-4 інв. № 601, вагон-будинок типу ПКР-18 інв. № 2717,
вагон-будинок типу ПСМ-4 інв. 2716, загальною вартістю 11940,00
грн.
В пункті 2.2 сторони передбачили, що умовами постачання майна
є самовивіз.
13.04.2006 року позивач направив на адресу відповідача
претензію з вимогою передати майно, яке було придбане згідно з
Біржовим контрактом №00085 від 31.08.2004 року. Про отримання
відповідачем зазначеної претензії свідчить копія поштового
повідомлення, однак, останній залишив претензію без розгляду та
задоволення.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з
того, що відповідно до статей 316, 317 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
правом власності є право особи на річ (майно), яке вона
здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі
інших осіб; власникові належать права володіння, користування та
розпоряджання своїм майном.
Згідно із статтею 319 зазначеного вище Кодексу та статті 4
Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
власник володіє,
користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не
суперечать закону.
Підставою для скасування рішення суду першої інстанції
апеляційний господарський суд зазначив, що статтею 328 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що право власності
набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із
правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо
інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права
власності не встановлена судом.
Зокрема, судом апеляційної інстанції встановлено, що усе
рухоме та нерухоме майно і майнові права відповідача з 01.11.2003
року перебували у податкові заставі, внаслідок непогашених сум
податкового боргу, про що свідчить запис в Державному реєстрі
застав за № 2268-2395.
25.06.2002 року заступником начальника ДПI Шевченківського
району м. Києва прийнято рішення №94 "Про застосування заходів
погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення
його активів".
11.02.2004 року заступником начальника Бориспільської ОДПI у
Київській області було прийнято рішення №1 про застосування до
відповідача, як платника податків, заходів погашення податкового
боргу за рахунок стягнення його активів.
Доказів того, що дане рішення скасовано сторонами не надано,
отже, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про
чинність рішення №1.
13.08.2004 року Бориспільською ОДПI у Київській області
відповідно до пункту 12 Порядку стягнення коштів та продажу інших
активів платника податків, які перебувають у податковій заставі
було визначено склад активів, що підлягали продажу, про що в
присутності представників відповідача було складено акт опису №38.
Отже, судом апеляційної інстанції було встановлено, що спірне
майно, яке є предметом розгляду даної справи, станом на 31.08.2004
року належало відповідачу та перебувало у податкові заставі,
оскільки відповідач мав непогашений податковий борг.
Згідно із вимогами підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з
погашення податкового боргу не дали позитивного результату,
податковий орган здійснює за платника податків та на користь
держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми
податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його
власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів
такого платника податків. Стягнення коштів та продаж інших активів
платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного
дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги.
Відповідно до підпункту 10.2.1 пункту 10.2 статті 10 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
,
пункту 2 статті 24 Порядку стягнення коштів та продажу інших
активів платника податків, які перебувають у податкові заставі та
пункту 2.1 Порядку проведення цільових аукціонів з продажу активів
платника податків, які перебувають у податковій заставі, яким
передбачено процедуру реалізації активів платника податків, які
перебувають у податкові заставі, встановлено, що продаж активів
платника податків на публічних торгах здійснюється на умовах
змагальності шляхом продажу їх на біржових торгах, або цільових
аукціонах. При цьому, вищезазначеними нормами, встановлено, що
товари, які можуть бути згруповані та стандартизовані, підлягають
продажу за кошти виключно на цільових аукціонах, які
організовуються за поданням відповідного податкового органу на
зазначених біржах, шляхом укладання податковим органом з
уповноваженою біржею, яка визначена центральним податком органом
на конкурсних засадах, відповідного договору.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що реалізація
спірного нерухомого майна, що є предметом спору, належало
відповідачу та знаходилось в податковій заставі, відбулась шляхом
продажу його (майна) на біржових торгах, а тому, апеляційний
господарський суд дійшов правомірного висновку, що проведення
біржових торгів з продажу нерухомого майна відповідача
(вагон-будинок ЗКТ-4 інв. № 601, вагон-будинок типу ПКР-18 інв. №
2717, вагон-будинок типу ПСМ-4 інв. 2716) відбулося з порушенням
норм чинного законодавства, оскільки процедура продажу зазначеного
майна мала б відбутися на цільовому аукціоні, в порядку активів
платника податків, які перебувають в податковій заставі.
Порядком проведення цільових аукціонів з продажу активів
платника податків, які перебувають у податковій заставі, а саме
пунктом 3.1 передбачено, що аукціон з продажу активів платника
податків, які перебувають у податковій заставі, здійснюється на
підставі заявки (у довільній формі) податкового органу. До заявки
обов'язково додається завірена копія акта опису таких активів.
Так, 17.08.2004 року Бориспільською ОДПI у Київській області
було оформлено Заявку № 44 на реалізацію активів, які перебувають
у податковій заставі на біржових торгах, до якої було додано акт
опису зазначеного майна № 38 від 15.08.2004 року.
Для організації та проведення аукціонів на вповноваженій
біржі створюється аукціонний комітет. Кількісний і персональний
склад аукціонного комітету визначається уповноваженою біржею
самостійно. До складу аукціонного комітету обов'язково входить
представник податкового органу. Аукціонний комітет установлює
шкалу кроку збільшення або зменшення ціни з урахуванням попиту та
пропозицій (пункт 3.3 зазначеного вище Порядку).
Крім того, організатор аукціону не пізніше ніж за 10 днів до
дня проведення аукціону оприлюднює в засобах масової інформації та
на власній WEB-сторінці повідомлення (оголошення), яке повинно
містити інформацію визначену пунктом 3.4 Порядком проведення
цільових аукціонів з продажу активів платника податків, які
перебувають у податковій заставі.
Як вірно зазначено апеляційним господарським судом, доказів
щодо створення аукціонного комітету та оголошення про оприлюднення
аукціону з продажу спірного майна надано не було.
Відповідно до п. 5 Порядку проведення цільових аукціонів з
продажу активів платника податків, які перебувають у податковій
заставі у процесі аукціону ведеться протокол, до якого заносяться:
початкова й остаточна ціна продажу лота; пропозиції учасників
аукціону, номери яких називає ліцитатор; результати аукціону;
відомості про переможця - учасника, який у ході аукціону
запропонував найвищу ціну. Протокол складається у чотирьох
примірниках (по одному примірнику для продавця, покупця,
організатора
аукціону та власника активів), підписується ліцитатором та
покупцем або його представником і погоджується керівником
податкового органу. Організатор аукціону затверджує протокол у
день проведення аукціону. Затверджений протокол є підставою для
укладення протягом 3 днів договору купівлі-продажу.
Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, Протоколу
проведення аукціону до матеріалів справи додано не було.
Відповідно до частини 2, 3 статті 215 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
підставою недійсності правочину є недодержання
в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які
встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті
203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена
законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа
заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий
правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний
правочин).
Згідно із статтею 207 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам
закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам
держави і суспільства, або укладено учасниками господарських
відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції
(спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із
сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом
недійсним повністю або в частині.
Частиною 4 статті 656 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах,
аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних
цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про
купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види
договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов
обгрунтованого висновку, що під час укладення Біржового контракту
№00085 від 31.08.2004 року, були порушені вимоги закону щодо
підстав його укладання, оскільки біржові торги, на яких відбувся
продаж спірного майна були проведені в порушення встановлених
Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
вимог про порядок реалізації такого виду майна.
Статтею 216 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків,
крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності
правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у
натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його
вчинення (стаття 236 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
).
Аналогічна норма викладена в статті 208 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, якою передбачено, що у разі визнання
недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана
повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за
неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його
вартість грошима, якщо інш і наслідки недійсності зобов'язання не
передбачені законом.
Відповідно до частини 3 статті 207 зазначеного вище Кодексу,
виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним
повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня
набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається
недійсним з моменту його виникнення.
Однак, суд апеляційної інстанції врахувавши вимоги зазначених
вище норм обгрунтованого зазначив, що оскільки вимога про
повернення сторін у майновий стан, який існував до укладення
недійсного правочину, сторонами не заявлено, то й повернення
сторін у попереднє становище неможливе.
За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов
цілком обгрунтованого висновку, що в задоволенні позовних вимог
про усунення
перешкод у набутті права власності на майно (витребування із
незаконного володіння від відповідача вагон-будинок типу ПКР-18
інв. №2717 та зобов'язати передати його уважність позивача) має
бути відмовлено, оскільки право власності на спірне майно
позивачем набуто неправомірно.
Згідно із статтею 328 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
право власності набувається на підставах, що не заборонені
законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим
правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність
набуття права власності не встановлена судом.
Крім того, відповідно до статті 33 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна
довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх
вимог і заперечень.
Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
обставини справи, які відповідно до
законодавства повинні бути підтверджені певними засобами
доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами
доказування.
Слід зазначити, що повторно розглядаючи справу, апеляційний
господарський суд повно з'ясував обставини, які мали значення для
правильного розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки
апеляційного суду грунтуються на доказах, наведених в постанові
суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як
наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова
відповідає положенням ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та вимогам,
що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від
29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
зі змінами
та доповненнями.
Що стосується доводів, викладених позивачем в касаційній
скарзі, то вони зводяться до переоцінки встановлених судом
апеляційної інстанції обставин справи.
Тому, колегія суддів Вищого господарського суду України
вважає, що оскільки встановлення фактичних обставин справи не
входить до компетенції суду касаційної інстанції, доводи заявника
касаційної скарги щодо переоцінки наявних у справі доказів,
колегією суддів Вищого господарського суду України відхиляються.
Посилання заявника касаційної скарги на інші обставини не
приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст.
111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та з підстав їх суперечності
матеріалам справи.
Твердження позивача про порушення апеляційним господарським
судом норм матеріального права при прийнятті постанови не знайшли
свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи
скасування законного та обгрунтованого судового акту колегія
суддів не вбачає.
Відповідно до ст.ст.85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
присутнього представника позивача оголошена вступна та резолютивна
частини постанови.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, п.1
ч.1 ст.111-9, ст.111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Бліц-Трейд"
залишити без задоволення.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 05.03.2007 року у справі № 343/13-06 ( rs272874 ) (rs272874)
залишити без змін.
Головуючий суддя Муравйов О.В.
Судді Полянський А.Г.
Фролова Г.М.