0640/4207/18 Про визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби - 23.09.2021 Прийняття

ПОСТАНОВА

Іменем України23 вересня 2021 року м. Київсправа №0640/4207/18адміністративне провадження № К/9901/9488/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.розглянув у письмовому провадженні

касаційну скаргу Міністерства оборони України

на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26.09.2018 (суддя Попова О.Г.)

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2019 (колегія у складі суддів Полотнянка Ю.П., Драчук Т.О., Загороднюка А.Г.)

у справі № 0640/4207/18

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

3-тя особа Житомирський обласний військовий комісаріат

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вирішити питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

І. РУХ СПРАВИ

1. 23.08.2018 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності ІІ групи з 17.11.2017 внаслідок поранення, контузії і захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22.06.2018 №65;

- зобов`язати відповідача вирішити питання щодо призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності ІІ групи внаслідок поранення, контузії і захворювань, пов`язаних із виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме 01.01.2017 відповідно до Порядку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (975-2013-п) .

2. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26.09.2018, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2019, позов задоволено.

3. 05.04.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міністерства оборони України на вказані судові рішення. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

4. Ухвалою Верховного Суду від 09.04.2019 відкрито касаційне провадження.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 28.04.1986 по 22.10.1986 позивач проходив військову службу в Республіці Афганістан.

6. 28.08.2013 Центральною військово-лікарською комісією по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв встановлено, що поранення (контузія) і захворювання позивача, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

7. 10.09.2013 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з 06.09.2013 до 01.10.2018, причиною інвалідності зазначено захворювання, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби в країнах, де велись бойові дії.

8. 06.12.2017 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з 17.11.2017 довічно; причиною інвалідності зазначено захворювання пов`язане із виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

9. У зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності позивач звернувся до Міністерства оборони України через Житомирський обласний військовий комісаріат щодо виплати одноразової грошової допомоги.

10. Згідно з рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладеного в протоколі №65 від 22.06.2018, позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги через відсутність правових підстав для виплати. На думку комісії, він не має права на одержання одноразової грошової допомоги, оскільки згідно з пунктом 6 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у редакції, яка діяла на час встановлення інвалідності в 2013 році, а також підпунктом 4 пункту 2 Порядку № 499, було передбачено, що одноразова грошова допомога призначається особам, звільненим із строкової військової служби, у разі, якщо інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби. ОСОБА_1 інвалідність встановлено понад 3-місячний термін.

11. Крім цього, згідно з абзацом другим пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пунктом 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (975-2013-п) , у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється, а позивачу групу змінено понад дворічний термін.

12. Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

13. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на наявність правових підстав для призначення йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності ІІ групи.

14. Міністерство оборони України заперечувало проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність рішення №65 від 22.06.2018 про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги.

15. Третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат надав пояснення щодо позову, в яких просив позовні вимоги залишити без задоволення за безпідставністю. В обґрунтування своїх пояснень зазначив, що оскільки ІІ група інвалідності встановлена позивачу понад дворічний термін з часу первинного встановлення ІІІ групи інвалідності, а тому підстав для здійснення виплати одноразової грошової допомоги відсутні.

ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, посилаючись на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 295/3091/17, виходив з того, що 01.01.2017 набрав чинності Закон України від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (1774-19) , яким було доповнено пункт 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" абзацом 2, відповідно до якого у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку зі змінами, що відбулися, не здійснюється.

17. Суд звернув увагу на те, шо вказана норма не може розповсюджуватись на спірні правовідносини, оскільки це фактично означатиме застосування зворотної дії закону в часі. Застосування даної норми можливе лише у разі повторного встановлення інвалідності для позивача починаючи з 17.11.2017 (дата встановлення ІІ групи інвалідності) і саме з цього моменту слід відраховувати дворічний строк.

18. Право особи на одноразову грошову допомогу не може підлягати часовим обмеженням і залежати від того чи пройшов дворічний термін з часу первинного огляду, оскільки першочергово є встановленим той факт, що особа отримала незворотні негативні зміни стану здоров`я внаслідок перебування на військовій службі.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

19. У касаційній скарзі відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

20. Скаржник зазначає, що оскільки позивачу другу групу інвалідності встановлено у 2017 році, то застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент її встановлення, а саме Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) , в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 1774-VІІІ від 06.12.2016 (1774-19) , яка діє з 01.01.2017, та Порядку № 975.

21. При цьому, важливою умовою для правильного тлумачення правових норм статті 16 Закону є розуміння видів військової служби, оскільки до моменту набрання чинності Закону № 1774- VІІІ (1774-19) , право на одноразову грошову допомогу мали всі військовослужбовці, незалежно від виду проходження військової служби.

22. Законом № 1774- VІІІ (1774-19) звужено коло осіб, які мають право на безстрокове отримання одноразової допомоги, шляхом встановлення окремого порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги для військовослужбовців строкової військової служби (зазначена правова позиція підтверджена Верховним Судом у постановах від 12.02.2019 у справі № 816/1458/18, від 31.01.2019 у справі № 820/4521/18, від 31.01.2019 у справі № 820/4526/18).

23. Зокрема, пунктом 6 частини другої статті 16 Закону визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, при виконанні обов`язків військової служби, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби.

24. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції статті 16 Закону після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, право на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.

25. Позивач проходив строкову військову службу та звільнений у 1987 році, інвалідність встановлена значно пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, хоча і внаслідок виконання обов`язків військової служби. Тому, у позивача, як військовослужбовця строкової служби, відсутнє право на отримання зазначеної допомоги відповідно до вимог п. 6 ст.16 Закону та Порядку № 975.

26. 06.05.2019 представник позивача подав відзив на касаційну скаргу, у якому останній просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

27. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.

28. Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу як інваліду ІІ групи, встановлену з 17.11.2017.

29. Пунктом 3 Порядку № 975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

30. До моменту набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 1774-VIII від 06.12.2016 (1774-19) (далі - Закон № 1774-VIII (1774-19) ) право на одноразову грошову допомогу мали всі військовослужбовці, незалежно від виду проходження військової служби.

31. У постанові від 26.06.2018 у справі № 750/5074/17 Верховний Суд дійшов наступного висновку:"З 01 січня 2017 року для військовослужбовців строкової військової служби встановлений окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу, протягом якого в разі настання інвалідності виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги. Такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або встановлюється не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що відбулися в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає".

32. Суд не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається.

33. ІІ група інвалідності встановлена позивачу з 17.11.2017, тобто в період, коли законодавством не передбачалось можливості отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби. Тому суди дійшли помилкового висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги.

34. Крім того, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.07.2020 у справі №240/10153/19 відступив від правового висновку, зробленого у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 (справа №295/3091/17), від 21.06.2018 (справа №760/11440/17), дійшов такого висновку про застосування пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII:"(1) право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду;(2) передбачені пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01 січня 2014 року;(3) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01 січня 2014 року чи після)".

35. Також Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.12.2020 у справі №1.380.2019.006957 зазначив про таке:" '…' пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII передбачено вирішення питання виплати ОГД шляхом її виплати з урахуванням раніше виплаченої суми тим особам, яким раніше уже було встановлено факт ушкодження здоров`я і які раніше уже таку допомогу отримували.Одночасно, цією нормою також передбачено обмеження такої виплати строком у два роки з часу попереднього встановлення факту ушкодження здоров`я.Проте, ті особи, стан здоров`я яких погіршиться після спливу двох років з часу первинного встановлення факту ушкодження здоров`я, втрачають право на виплату ОГД, в тому числі з врахуванням раніше виплаченої суми.Дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, а наслідок, який спричинило ушкодження здоров`я після дворічного строку, відповідно до рішення МСЕК (встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності) для обчислення строку самостійного правового значення не має. Дворічний строк для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі застосовується з моменту рішення компетентного органу (МСЕК), яким вперше встановлено ступінь ушкодження здоров`я особи (незалежно від його виду: інвалідність або ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності), внаслідок травми або захворювання.Такий підхід (застосування дворічного строку) має на меті гарантування принципу правової визначеності для особи та запобігання можливих помилок з боку суб`єктів (органів МСЕК), які встановлюють причинно-наслідковий зв`язок між отриманою травмою або захворюванням та ступенем зумовленого ними погіршення стану здоров`я, визначивши, що лише протягом дворічного проміжку часу це можливо встановити достовірно".

36. Водночас, Верховний Суд у справі №1.380.2019.006957 констатував, що держава, незалежно від завершення цього дворічного строку, зберігає для такої особи всі інші, окрім права на отримання ОГД, гарантії права на соціальний захист, гарантованого, зокрема частиною п`ятою статті 17 (держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей) та статтею 46 Конституції України (Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними), які деталізовані в низці Законів України та підзаконних нормативно-правових актах.

37. Колегія суддів не знаходить підстав для відступу від цих правових висновків у справі, що розглядається.

38. Верховний Суд зазначає, що правовідносини у справах №240/10153/19, №1.380.2019.006957 та у розглядуваній справі є подібними, оскільки виникли за однакового правового регулювання та стосуються правильності застосування пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII у правовідносинах щодо обмеження права особи з інвалідністю на отримання ОГД дворічним терміном у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності.

39. Застосовуючи цей підхід в контексті обставин справи, Суд звертає увагу на те, що первинно інвалідність ІІІ групи встановлена з 06.09.2013, а зміна групи на ІІ відбулась з 17.11.2017. Оскільки між цими подіями минуло понад два роки, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги.

40. З огляду на вищезазначене, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

41. Відповідно до статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

42. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову.

43. Рішення ухвалено на користь суб`єкта владних повноважень, а тому перерозподіл судових витрат на підставі ст. 139 КАС України не здійснюється.Керуючись статтями 341, 345, 351, 356 України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року у справі №0640/4207/18 скасувати.

Ухвалити нову постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вирішити питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги відмовити.Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя А.А. Єзеров

Суддя О.П. Стародуб