Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді

суддів

Кота О.В.,

Владимиренко С.В.,

Шевчук С.Р.

розглянувши касаційну скаргу

Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20 лютого 2007 року

у справі № 3/389(9/109)-06 (rs465387)

за позовом

Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі -Компанія)

До

Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Криворіжгаз" (далі -Товариство)

Про

стягнення 9 608 174,92 грн.

за участю представників:

позивача: Єнік Є.В.;

відповідача: Лихина М.М.;

встановив:

Постановою Вищого господарського суду України від 13 червня 2006 року постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2005 року у справі № 9/109 скасовано; рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2005 року у справі № 9/109 залишено без змін в частині стягнення 6 329 112,52 грн. основного боргу, припинення провадження у справі в частині стягнення 2000 грн., відмови у стягненні 443 178,58 грн. штрафу та розстрочення виконання судового рішення; в іншій частині стягнення інфляційних, річних та пені справу направлено на новий розгляд.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області (суддя Юзіков С.Г.) від 26 жовтня 2006 року у справі № 3/389(9/109)-06 (rs465387) у позові відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20 лютого 2007 року (судді Кузнецова I.Л., Чимбар Л.О., Швець В.В.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2006 року залишено без змін.

Компанія звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів, оскільки ними при винесенні оскаржуваних судових актів порушено норми матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами встановлено, що 28 грудня 2001 року між сторонами укладено договір № 06/01-781-01 на постачання природного газу для потреб населення.

В п.п. 1.1 договору сторонами передбачено, що постачальник зобов'язується передати покупцю у 2002 році природний газ для потреб населення, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ на умовах даного договору.

У 2002 році позивач передав відповідачеві 290 937,013 тис.м-3 природного газу на загальну суму 30 135 404,11 грн. Оскільки відповідачем зобов'язання не були виконані своєчасно, тому на суму заборгованості нарахована пеня в сумі 1 017 652 грн., 297 800,02 грн. річних, 518 421,81 грн. інфляційних.

Пунктом 2 Прикінцевих положень до закону України "Про внесення змін до ст. 214 ЦК УРСР" (1136-14) визначено, що обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, не розповсюджується на правовідносини, що виникають з прострочення виконання грошового зобов'язання, пов'язаного з оплатою населенням комунальних послуг. Вказана норма була чинною до 1 січня 2004 року. З 1 січня 2004 року набрав чинності ЦК України (435-15) , ст. 625 якого передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що покупець сплачує пеню від суми простроченого платежу (в межах оплаченого населенням).

Постановою Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 13 листопада 1998 року № 1785 (1785-98-п) "Про вдосконалення розрахунків за спожитий природний газ" передбачено відкриття в уповноважених банках розподільчих рахунків газозбутовим і газотранспортним підприємствам Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та консолідованого розподільчого рахунку дочірньої компанії "Торговий дім "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" для зарахування коштів, що надходять за використаний природний газ від усіх категорій споживачів, та здійснення розрахунків за поставку та транспортування природного газу.

Крім того, вказаною постановою КМУ передбачено, що кошти, що надійшли протягом операційного дня від споживачів природного газу, установи банків зараховують на розподільні рахунки газозбутових і газотранспортних підприємств постачальників природного газу. Ці кошти установи банків розподіляють згідно з алгоритмом розподілу коштів з розподільних рахунків газозбутових і газотранспортних підприємств та перераховують на консолідований розподільний рахунок. Алгоритм розподілу коштів розробляється Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та затверджується Національною комісією регулювання електроенергетики за погодженням з Державною податковою адміністрацією і доводиться до установ банків не пізніш як за 5 днів до початку його використання.

Господарськими судами встановлено, враховуючи зазначену постанову КМУ, що кошти, які надходили на розподільчий рахунок відповідача, того ж дня перераховувались уповноваженим банком на консолідований розподільчий рахунок Компанії в частині оплати вартості газу.

Отже, фактично позивачем не доведено, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання і висновки господарських судів вказані обставини підтверджуюють.

Крім того, відповідачем надані докази щодо реструктуризації заборгованості населення, а саме договори.

Матеріали справи свідчать про те, що апеляційним господарським судом в порядку ст. 43 ГПК України (1798-12) всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і підставно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Виходячи з наведеного, судова колегія не вбачає підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20 лютого 2007 року у справі № 3/389 (9/109) - 06 (rs465387) залишити без змін, а касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" -без задоволення.