ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ22 вересня 2021 року м. Київсправа №640/11897/19адміністративне провадження № К/9901/1817/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Данилевич Н.А.,суддів: Мацедонської В.Е., Шевцової Н.В., розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року (колегія суддів: Оксененко О.М., Мельничук В.П., Шурко О.І.) у справі №640/11897/19
за позовом ОСОБА_1
до Старшого державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києві Головного територіального управління юстиції у місті Києві Шемберка Олега Петровича
про визнання протиправними дій, -
у с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Старшого державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління; юстиції у м. Києві Шемберка Олега Петровича про визнання протиправними дій старшого державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Шемберка Олега Петровича, скасувати постанову Старшого державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Шемберка Олега Петровича про відкриття виконавчого провадження №57648451 від 13.11.2018.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі постанови Управління патрульної поліції в м. Києві №НК 742733 від 19.07.2018, яка набрала чинності 28.07.2018 старшим державним виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Шемберка О.П. відкрито виконавче провадження №57648451 з примусового виконання постанови Управління патрульної поліції в м. Києві №НК 742733 від 19.07.2018. Разом з тим, вказану постанову було оскаржено до Подільського районного суду м. Києва, у зв`язку з чим, позивач просив відповідача закрити/зупинити виконавче провадження. У зв`язку з тим, що відповідачем не було вжито жодних дій та не закрито виконавче провадження №57648451, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2020 позовні вимоги задоволено:
- визнано протиправними дії Старшого державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Шемберка Олега Петровича щодо відкриття виконавчого провадження №57648451;
- визнано протиправною та скасовано постанову Старшого державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Шемберка Олега Петровича про відкриття виконавчого провадження №57648451 від 13.11.2018;
- стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, іпн. НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві (04208, м. Київ, пр-т Г. Гонгадзе, 5-Б, код ЄДРПОУ 34482497) понесені витрати зі сплати судового збору у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2020 року відмовлено в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху, з підстав не сплати судового збору та надано строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня отримання копії зазначеної ухвали.
Проте ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Старшого державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києві Головного територіального управління юстиції у місті Києві Шемберка Олега Петровича про визнання протиправними дій повернути особі, яка її подала.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції, посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені в ухвалах від 21.02.2019 у справі №709/2076/17, від 02.12.2019 у справі №240/6150/18, зазначив, що сплата судового збору за подання скарги на додаткове судове рішення здійснюється у загальному порядку. Так, норми Закону України "Про судовий збір" (3674-17) у системному і логічному зв`язку з нормами КАС України (2747-15) передбачають необхідність оплати судового збору за подання апеляційної і касаційної скарг на: додаткове судове рішення щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, але її не було вирішено в рішенні по суті вимог, чи щодо вирішення одного з клопотань; ухвалу про відмову в ухваленні додаткового судового рішення. Оскільки позивачем у межах встановлених процесуальних строків не надано до суду докази про сплату судового збору на виконання умов ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2020 про залишення апеляційної скарги без руху, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги позивачу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
16 січня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року, в якій позивач просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує, що судом апеляційної інстанції неправомірно застосовано до спірних правовідносин висновок, викладений Верховним Судом в ухвалі від 21.02.2019 у справі №709/2076/17, в якій зазначено, що сплата судового збору за подання скарги на додаткове судове рішення здійснюється у загальному порядку, оскільки постановою об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.12.2019 у справі №240/6150/18 було сформовано новий висновок, а саме: при апеляційному та касаційному оскарженні додаткових судових рішень, ухвалених відповідно до пунктів 2-3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: при ухваленні рішень, в яких суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення або судом не вирішено питання про судові витрати, судовий збір не сплачується, оскільки розмір судового збору при поданні позову не залежить від того, який спосіб виконання судового рішення, у випадку задоволення позовної вимоги по суті спору, просить обрати позивач, або від вимоги щодо розміру та порядку розподілу судових витрат. Вказані питання не є самостійними позовними вимогами в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та не входять до ціни позову, тому не підлягають оплаті окремо при зверненні до суду із позовом або відповідною заявою, передбаченою процесуальним законодавством, тобто не є об`єктом справляння судового збору, а також об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про необхідність відступу від висновку Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах щодо сплати судового збору при зверненні до суду із скаргою на додаткове судове рішення, яким вирішено питання розподілу судових витрат, викладеного в ухвалі Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2019 року у справі №709/2076/17. Позивач вважає посилання суду апеляційної інстанції на ухвали Верховного Суду від 21.02.2019 у справі №709/2076/17, від 02.12.2019 у справі №240/6150/18 безпідставними, оскільки вказані ухвали не містять правових висновків про те, що необхідно сплачувати судовий збір за подання апеляційної чи касаційної скарги на додаткове судове рішення (додаткову постанову) суду в частині розподілу судових витрат.
Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Підставами для відкриття провадження є посилання скаржника на частину четверту статті 328 КАС України.
Ухвалою суду від 21 вересня 2021 року справу призначено до розгляду.
ІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Відповідно до вимог пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Питання, пов`язані із розміром ставок судового збору, порядком сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюються Законом України "Про судовий збір" від 08.07. 2011 (3674-17) (далі - Закон).
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, розмір судового збору складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В силу вимог частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання заяви про винесення додаткового судового рішення.
Згідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" (2629-19) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2019, становить 1921 грн.
Відповідно до вимог частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
У відповідності до приписів пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Статтею 252 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частини 2, 3 статті 341 КАС України).
Як вже зазначалось судом, підставою для відкриття провадження у цій справи слугували посилання скаржника на частину четверту статті 328 КАС України.
Доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, зводяться до незгоди з судовим рішенням суду апеляційної інстанції з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, з посиланням на правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2019 року у справі 240/6150/18 та зазначенням, що судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення (ухвалу, постанову) суду про розподіл судових витрат не сплачується, оскільки стосується виключно розподілу судових витрат по справі та не стосуєтьчя вирішення спірних правовідносин по суті.
Верховний Суд вже розглядав питання сплати судового збору при оскарженні додаткового рішення, і постановою Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2019 року у справі №240/6150/18 (провадження №К/9901/21650/19) здійснено відступ від висновку Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах щодо сплати судового збору при зверненні до суду із скаргою на додаткове судове рішення, яким вирішено питання розподілу судових витрат, викладеного в ухвалах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2019 року (справа №709/2076/17), 24 січня 2019 року (справа №810/2809/17), 25 січня 2019 року (справа №826/7066/18), 3 липня 2019 року (справа №826/8890/18) 19 липня 2019 року (справа №810/2760/17) та 1 липня 2019 року (справа №520/8309/18).
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що в постанові Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2019 року у справі №240/6150/18 Верховний Суд здійснив відступ від висновку Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах щодо сплати судового збору при зверненні до суду із скаргою на додаткове судове рішення.
У цій постанові суду Об`єднана палата проаналізувала норми Закону України "Про судовий збір" (3674-17) та КАС України (2747-15) у їх системному зв`язку і зазначила, що додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.
Додаткове судове рішення або ухвала суду про відмову в ухваленні додаткового судового рішення можуть бути оскаржені в загальному порядку.
Об`єднана палата дійшла висновку, що при апеляційному та касаційному оскарженні додаткових судових рішень, ухвалених відповідно до пунктів 2-3 частини першої статті 252 КАС України, а саме: при ухваленні рішень, в яких суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення або судом не вирішено питання про судові витрати, судовий збір не сплачується, оскільки розмір судового збору при поданні позову не залежить від того, який спосіб виконання судового рішення, у випадку задоволення позовної вимоги по суті спору, просить обрати позивач, або від вимоги щодо розміру та порядку розподілу судових витрат. Вказані питання не є самостійними позовними вимогами в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та не входять до ціни позову, тому не підлягають оплаті окремо при зверненні до суду із позовом або відповідною заявою, передбаченою процесуальним законодавством, тобто не є об`єктом справляння судового збору.
Вимоги про розподіл судових витрат не відносяться до позовних та не впливають на розмір ставки судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви. Враховуючи, що розмір судового збору за подання скарги на рішення суду залежить від суми судового збору, що підлягав сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (крім оскарження ухвали суду з процесуальних питань), то і підстави вимагати сплати судового збору за подання апеляційної або касаційної скарги на додаткове рішення (додаткову постанову) суду щодо розподілу судових витрат відсутні.
Таким чином, за наведеного правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку, що судовий збір не сплачується при оскарженні додаткового судового рішення, яким вирішено питання розподілу судових витрат або встановлено порядок виконання судового рішення, тобто вирішення тих питань, які не пов`язані із вимогами адміністративного позову, але в обов`язковому порядку мають бути вирішені судом.
Водночас, у цій справі позивачем до апеляційного суду оскаржено не додаткове судове рішення, яким вирішено питання, передбачене пунктами 2-3 частини першої статті 252 КАС України, а ухвала про відмову в постановленні такого додаткового рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що за подання апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2020 року підлягав сплаті судовий збір.
Аналогічна правова позиція стосовно необхідності сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про відмову в постановленні додаткового рішення викладена Верховним Судом в постанові від 17 лютого 2021 року у справі №320/5719/19, а також в ухвалах Верховного Суду від 24 лютого 2020 року у справі №160/9286/18, від 09 червня 2021 року у справі №300/3223/20.
Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки судом не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.
З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
п о с т а н о в и в :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.СуддіН.А. Данилевич В.Е. Мацедонська Н.В. Шевцова