Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Невдашенко Л.П. -головуючого,

Михайлюка М.В.,

Дунаєвської Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03 квітня 2007 року у справі № 38/391-06 Господарського суду Харківської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланком", м. Харків, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод", Харківська область, про стягнення 24 531,88грн.,

за участю представників сторін:

позивача:-Дубоносова А.С. (дов. від 20.02.2007р. б/н);

відповідача:-Булгаков I.Є. (дов. від 22.03.2007р. б/н),

в с т а н о в и в:

У грудні 2006 року позивач -ТОВ "Ланком" -пред'явив у господарському суді позов до відповідача -ТОВ "Малинівський склозавод" про стягнення 24 531,88грн.

Вказував, що 15.07.2005р. між ним та відповідачем було укладено договір підряду № 02-07, відповідно до умов якого він взяв на себе зобов'язання по виконанню робочого проекту на перенесення газопроводу, узгодження робочого проекту, монтаж газопроводу 260 м/п і демонтаж діючого газопроводу ф 200 мм., а відповідач -прийняти та сплатити виконані роботи.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором в частині оплати, позивач просив стягнути з відповідача 20 151,60грн. основного боргу, 3 760,83грн. пені, 619,45грн. річних, а всього 24 531,88грн.

Заявою від 30.01.2007р. позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 24 300грн. основного боргу, 5 254,13грн. пені, 878,79грн. річних та 3 207,60грн. інфляційних, а всього 33 640,52грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 13 лютого 2007 року (суддя Жельне С.Ч.) позов задоволено.

Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 24 300грн. основного боргу, 5 254,13грн. пені, 878,79грн. річних, 3 207,60грн. інфляційних, 336,41грн. витрат по сплаті державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване посиланнями на виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за договором № 02-07 від 15.07.2005р., що підтверджується актом приймання закінченого будівництвом об'єкту системи газопостачання від 11.10.2005р., та на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині оплати виконаних робіт.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03 квітня 2007 року (колегія суддів у складі: Демченко В.О. -головуючий, Барбашова С.В., Пушай В.I.) рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та постановити нове рішення про відмову в позові.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обгрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Постанова суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 15.07.2005р. між сторонами по справі було укладено договір підряду № 02-07, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання по виконанню робочого проекту на перенесення газопроводу, узгодження робочого проекту, монтаж газопроводу 260 м/п і демонтаж діючого газопроводу ф 200 мм., а відповідач -прийняти та сплатити виконані роботи.

В силу ст. 629 ЦК України (435-15) , договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 11 ЦК України (435-15) , договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

Відповідно до ст. 526 ЦК України (435-15) та ст. 193 ГК України (436-15) , зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України (435-15) передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до п. 2.1 договору та протоколу договірної ціни (додаток № 1 до договору), загальна вартість робіт складає 81 000грн.

Пунктами 2.2 та 3.2 договору передбачено, що до початку робіт замовник (відповідач) перераховує підрядникові (позивачу) аванс у розмірі 70 % від загальної вартості робіт. Підрядник починає виконання робіт не пізніше 2-х банківських днів від дати отримання авансу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач в повному обсязі перерахував аванс у розмірі 70 % від загальної вартості робіт 12.08.2005р.

Згідно п. 3.1 договору, загальний термін виконання робіт складає 60 календарних днів.

Отже, позивач повинен був виконати роботи, передбачені договором до 11.10.2005р. включно.

11.10.2005р. сторонами по справі та представником Держнаглядохоронпраці було підписано акт приймання закінченого будівництвом об'єкту системи газопостачання.

При цьому суд апеляційної інстанції правильно зазначив про те, що акт приймання закінченого будівництвом об'єкту системи газопостачання слід вважати актом виконаних робіт за договором підряду, оскільки його зміст повністю відповідає вимогам, що звичайно ставляться до актів виконаних робіт та має всі необхідні реквізити.

Відповідно до п. 4.2 договору, замовник здійснює оплату виконаних робіт у 5-ти денний термін, з моменту підписання акту виконаних робіт.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України (435-15) , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, відповідач повинен був здійснити розрахунки за виконані роботи до 16.10.2005р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України (435-15) , боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляці за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 10.4 договору передбачено, що у разі порушення замовником термінів перерахування авансу і оплати виконаних робіт, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від не перерахованої (несвоєчасно перерахованої) суми.

З огляду на вище викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те що, позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання, проте відповідач, в порушення умов договору не в повному обсязі оплатив виконані позивачем роботи, тим самим заборгувавши йому 33 640,52грн., тому суди правильно постановили рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 24 300грн. основного боргу, 5 254,13грн. пені, 878,79грн. річних та 3 207,60грн. інфляційних.

Частиною 1 ст. 43 ГПК України (1798-12) передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Посилання касаційної скарги на ту обставину, що акт приймання закінченого будівництвом об'єкту системи газопостачання не є актом виконаних робіт за договором підряду не заслуговують на увагу суду та спростовуються правильними висновками, викладеними в постанові суду апеляційної інстанції.

Матеріали справи свідчать про те, що висновки судів попередніх інстанцій відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обгрунтованими.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обгрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,- 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод" залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03 квітня 2007 року у справі № 38/391-06 залишити без змін.