ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2007 р.
№ 10/129-06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:
Кравчука Г.А.
суддів:
Мачульського Г.М.
Шаргала В.I.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
Регіонального відділення Фонду державного майна України по
Полтавській області
на постанову
Київського міжобласного апеляційного господарського суду
від 27.03.2007р.
у справі
№ 10/129-06
господарського суду
Полтавської області
за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Полтаваобленерго"
до
Регіонального відділення Фонду державного майна України по
Полтавській області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет
спору
Державне казначейство України
про
виконання зобов'язань в натурі
за участю представників
- позивача:
Ставицької I.Б. (довіреність №01-6/7006 від 10.10.2006р.)
- відповідача:
1). Миськів В.М. (довіреність №7 від 19.03.2007р.)
2). Дорогань Т.В. (довіреність №3 від 19.03.2007р.)
- третьої особи:
не з'явився, -
В С Т А Н О В И В:
Оскарженою постановою Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 27.03.2007р. (колегія суддів у складі:
головуючого -судді Рудченка С.Г., суддів Міщенка П.К., Тарасенко
К.В.) залишено без змін рішення Господарського суду Полтавської
області від 28.07.2006р. (суддя Шкурдова Л.М.), яким позов
задоволено, постановлено зобов'язати Регіональне відділення Фонду
державного майна України по Полтавській області виписати та надати
Відкритому акціонерному товариству "Полтаваобленерго" податкові
накладні по сплаченій орендній платі по договору №1056 від
22.09.1999р. згідно з платіжним дорученням №102214 від
06.04.2006р. на суму 567 216, 32 грн., в т.ч. ПДВ 94536, 05 грн.;
№5 від 06.05.2005р. на суму 571 186, 83 грн., в т.ч. ПДВ 95 197,
81 грн.; №8189 від 09.06.2005р. на суму 574 613, 95 грн., в т.ч.
ПДВ 95 768, 99 грн.; №111167 від 08.07.2005р. на суму 578 061, 63
грн., в т.ч. ПДВ 96 343, 61 грн.; №113494 від 09.08.2005р. на суму
579 795, 82 грн., в т.ч. ПДВ 96 632, 64 грн.; №116665 від
09.09.2005р. на суму 579 795, 82 грн., в т.ч. ПДВ 96 632, 64 грн.;
№118880 від 06.10.2005р. на суму 582 115 грн., в т.ч. ПДВ 97 019,
17 грн.; №121649 від 09.11.2005р. на суму 587 354, 04 грн., в т.ч.
ПДВ 97 892, 34 грн.; №594402,29 від 09.12.2005р. на суму 594 402,
29 грн., в т.ч. ПДВ 99 067, 05 грн.; №126905 від 05.01.2006р. на
суму 599 751, 91 грн., в т.ч. ПДВ 99 958, 65 грн.; №130080 від
09.02.2006р. на суму 606 948, 93 грн., в т.ч. ПДВ 101 158, 16
грн.; зобов'язати Регіональне відділення Фонду державного майна
України по Полтавській області виконувати умови договору оренди та
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
в
частині надання податкових накладних на сплачену Відкритим
акціонерним товариством "Полтаваобленерго" орендну плату по
договору оренди за №1056 від 22.09.1999р.; стягнути з відповідача
Регіонального відділення Фонду державного майна України по
Полтавській області державне мито в розмірі 85 грн. та судові
витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в
сумі 118 грн.
В своїй касаційній скарзі відповідач просить скасувати
постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду
від 27.03.2007р. і прийняти нове рішення про відмову у видачі
відповідачем податкових накладних позивачеві, посилаючись на
порушення апеляційним господарським судом норм матеріального і
процесуального права, а саме: п.1.7 ст.1, п.3.1.1 ст.3, п.7.1,
п.п.7.2.3, 7.2.6 ст.7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, ст.43 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
Третя особа не використала наданого законом права на участь
свого представника у судовому засіданні.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія
суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі
перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що
касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних
підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій,
між сторонами був укладений договір оренди державного майна №1056
від 22.09.1999р., згідно якого відповідач передав, а позивач
прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально
визначене державне майно Кременчуцької ТЕЦ загальною вартістю 67
387 297 грн. Згодом повноваження орендодавця по договору оренди
№1056 від 22.09.1999р. за наказом Фонду державного майна України
№2706 від 02.12.2004р. передано Регіональному відділенню Фонду
державного майна по Полтавській області, що оформлено сторонами
додатковою угодою №1 від 18.05.2005р. Згідно умов договору орендна
плата складає 255 564 грн., а з ПДВ - 306 677 грн. за місяць,
тобто розмір ПДВ складає 51 113 грн. щомісячно.
Позивач посилається на те, що ним своєчасно та в повному
обсязі виконувались умови договору щодо сплати узгодженої ставки
орендної плати з врахуванням ставки ПДВ, що підтверджується
відповідними платіжними дорученнями.
Крім того, факт проведення розрахунків підтверджують заяви
позивача до місцевої податкової інспекції від 19.12.2005р. за
№02-27/9104, від 20.05.2005р. за №02-27/3936, від 17.06.2005р. за
№02-27/4590, від 17.03.2006р. за №02-28/1884, від 16.02.2006р. за
№02-28/1210, від 19.01.2006р. за №02-28/340, від 17.10.2005р. за
№02-27/7486, від 19.04.2005р. за №02-27/6769, від 17.08.2005р. за
№02-27/6099, від 19.07.2005р. за №02-27/5313, від 17.11.2005р. за
№02-27/8353 "Про одержання податкового кредиту".
Позивач дійшовши до висновку, що відповідач, хоча він є
платником податку на додану вартість, не виконує умови договору
оренди та вимоги ст.7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
щодо складання та надання позивачеві
податкових накладних на суму оплаченої орендної плати, що
обумовило неможливість отримання податкового кредиту позивачем,
звернувся до господарського суду з позовом про зобов'язання
відповідача виписати та видати податкові накладні згідно з
визначеними платіжними дорученнями, а також зобов'язання
відповідача виконувати вимоги договору та Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
щодо надання податкових
накладних на сплачену орендну плату.
Місцевий господарський суд задовольняючи позов виходив з
того, що відповідач є платником податку на додану вартість, що
підтверджується копією свідоцтва платника ПДВ №23469042 від
13.02.2004р. і за період з квітня 2005р. дійсно не виконує умови
договору оренди та ст.7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
щодо складання і надання позивачеві
податкових накладних на суму оплаченої орендної плати; загальна
позовна сума, на яку відповідач не надав податкові накладні,
складає 1 070 207, 11 грн., так як письмові вимоги позивача надати
податкові накладні відповідач залишив без задоволення, а відтак
місцевий господарський суд, посилаючись на приписи п.п.1.4, 7.1,
7.2.1, 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6, ст.11.2 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, ст.ст.526, 610 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
дійшов до висновків про наявність правових
підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Апеляційний господарський суд погодився з висновками
місцевого господарського суду, зазначивши також в своїй постанові,
що своєчасне та повне внесення орендної плати за користування
об'єктом оренди є одним із основних обов'язків орендаря, і
договірні зобов'язання позивачем були належним чином виконані;
орендодавець був зобов'язаний видати податкову накладну після
перерахування орендарем орендної плати з врахуванням ПДВ; місцевим
судом було належним чином досліджено обставини справи та надано
цим обставинам належну правову оцінку, а відтак апеляційний
господарський суд дійшов до висновків про відсутність правових
підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення
місцевого господарського суду.
Між тим судами попередніх інстанцій неповно з'ясовано
обставини справи щодо дійсних прав та обов'язків сторін, а судові
рішення, у зв'язку з цим, прийняті з порушенням норм матеріального
та процесуального права.
Пославшись у судових рішеннях на те ст.526 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, як на правове обгрунтування для задоволення позову, а
відповідно до цієї норми зобов'язання має виконуватись належним
чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного
законодавства, суди не встановили належними доказами що між
сторонами існували договірні зобов'язання з приводу видачі
податкових накладних з ПДВ. Таким чином посилання місцевого
господарського суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, в
своєму рішенні на наявність таких договірних зобов'язань, не
грунтується на фактичних обставинах справи.
Також, судами не перевірено та не спростовано доводи
відповідача про те, що він, як орендодавець державного майна, не
отримує на власні рахунки компенсацію за послуги у вигляді
орендної плати, а орендні платежі орендарем сплачуються на
бюджетні рахунки органів державного казначейства, а відтак,
оскільки податкові зобов'язання у відповідача не виникають, то і
виписувати податкову накладну у нього не має правових підстав.
Крім того Законом України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
обумовлено спосіб захисту порушених прав покупця у
разі відмови постачальника у видачі податкової накладної чи її
неправильному заповненні; в той же час Закон не передбачає права
покупця вимагати спонукання постачальника до примусового
відображення в його обліку спірних сум податкових зобов'язань, що,
фактично, має місце у даному випадку.
Колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає,
що посилання судів на те, що єдиною підставою для включення сум
податку до складу податкового кредиту є належним чином оформлена
та подана податкова накладна є неправильним, оскільки такою
підставою, відповідно до приписів Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, може служити також заява зі
скаргою на постачальника, що відмовився надати податкову накладну,
та доданими до цієї заяви копій товарних чеків або інших
розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку
внаслідок придбання товарів (послуг).
Відповідно з пунктами 10.1, 10.2 та 10.4 статті 10 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлено, що особами, відповідальними за нарахування, утримання
та сплату (перерахування) податку до бюджету є платники податку,
визначені у статті 2 цього Закону, які відповідають за дотримання
достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також
повноту та своєчасність його внесення до бюджету. Контроль за
правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до
бюджету здійснюють органи податкової та митної служби.
Порядок складання та зміст податкової накладної визначено
статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Податкова накладна складається у момент виникнення податкових
зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової
накладної надається покупцю на його вимогу та є підставою для
нарахування податкового кредиту, копія залишається у продавця
товарів(робіт, послуг).
У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати
податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення
отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової
декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого
постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до
складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних
чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт
сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).
Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(із змінами та
доповненнями) передбачено також, що отримання такої скарги є
підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого
постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування
ним цього податку за такою цивільно-правовою операцією.
Таким чином, вище процитоване законодавство визначає моментом
складання податкової накладної продавцем момент виникнення у нього
відповідних податкових зобов'язань з податку на додану вартість;
при цьому особою, відповідальною за повноту та своєчасність
відображення та перерахування податку до державного бюджету, є сам
платник податку, а контролюючим органом -державна податкова
служба.
Законодавство надає покупцю право на включення до складу
податкового кредиту сум податкових зобов'язань з податку на додану
вартість, що були сплачені ним у ціні товару (робіт, послуг); за
відсутності у продавця податкових зобов'язань податковий кредит у
покупця не виникає.
Між тим судами попередніх інстанцій вказані приписи Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не
враховані.
Крім того, з врахуванням змісту ст.16 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
і ст.20 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
та фактичних обставин справи, місцевий та апеляційний
господарські суди не врахували що предмету позову -зобов'язання
відповідача надати податкову накладну -не відповідає способам
захисту прав суб'єктів господарювання, передбаченим зазначеними
правовими нормами.
Вищезазначені висновки суду касаційної інстанції відповідають
правовій позиції Вищого господарського суду України, викладеній в
постанові від 24.05.2006р. у справі №33/267-05 (08/186-05)
Господарського суду Харківської області (Колегія суддів Верховного
Суду України ухвалою від 10.08.2006р. відмовила в порушення
касаційного провадження з перегляду вказаної постанови).
З врахуванням меж повноважень касаційної інстанції,
встановлених ч. 2 ст. 111-5 та ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України у складі колегії суддів дійшов висновку, що допущені
судом як першої, так і апеляційної інстанції вищезазначені
порушення норм матеріального та процесуального права відповідно до
ч.1 ст.111-10 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
є підставою для скасування прийнятих у справі судових
рішень і передачі справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду необхідно всебічно та повно
з'ясувати обставини справи в їх сукупності та вирішити спір
відповідно до закону.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 п.3, 111-10 ч.1, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного
майна України по Полтавській області задовольнити частково.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 27.03.2007р. та рішення Господарського суду Полтавської
області від 28.07.2006р. у справі №10/129-06 Господарського суду
Полтавської області скасувати, справу передати на новий розгляд до
суду першої інстанції.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
С у д д і Г.М. Мачульський
В.I. Шаргало