Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Кривди Д.С.,

суддів:

Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.

розглянувши касаційні скарги

1. ОСОБА_1 2. ОСОБА_2

на рішення

від 19.02.04 Севастопольського апеляційного суду

у справі

№2-483/03 місцевого суду Балаклавського району м. Севастополя

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Бунини и К"

до

про визнання права власності на 500 простих іменних акцій; визнання недійсним договору купівлі-продажу 500 іменний акцій; визнання недійсним запису в реєстрі акціонерів ЗАТ "Авліта" від 28.01.03 про перехід права власності на акції

за участю представників сторін

від позивача:

Буртова О.В., дов.

від відповідача 1:

у засідання не прибули

від відповідача 2:

у засідання не прибули

від відповідача 3:

у засідання не прибули

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Бунини и К" звернулось до Балаклавського районного суду з позовом до ОСОБА_1 та ЗАТ "Южный регистратор" про визнання права власності на 500 простих іменних акцій ЗАТ "Авліта" та спонукання зареєструвати ці акції як власність позивача.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 порушила зобов'язання установчого договору про передачу в якості внеску до статутного фонду позивача 500 простих іменних акцій ЗАТ "Авліта" номінальною вартістю 1 грн. під відкладальною умовою щодо набуття позивачем прав власності на цей пакет акцій протягом 10 днів з моменту державної реєстрації ТОВ "Бунини і К", продавши ці акції третій особі.

Надалі позивач доповнив позовні вимоги щодо визнання недійсним договору від 27.01.03 купівлі-продажу 500 простих іменних акцій ЗАТ "Авліта", укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, визнання недійсним запису в реєстрі акціонерів про 500 простих іменних акцій ЗАТ "Авліта" від 28.01.03.

Рішенням від 24.09.03 Балаклавського районного суду (суддя Лиморенко I.I.) у задоволення позову відмовлено з мотиву невідповідності вимог позивача обставинам у справі та законодавству.

Рішенням від 19.02.04 апеляційний суд м. Севастополя (судова колегія у складі: Симоненка В.Н. -головуючого, Птіциної В.I., Водяхиної Л.Н.) рішення суду першої інстанції скасував, а позовні вимоги задовольнив в частині визнання недійсним договору від 27.01.03 купівлі-продажу 500 простих іменних акцій ЗАТ "Авліта", укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, із застосуванням реституційних наслідків.

Ухвалою від 30.05.07 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 згідно з п. 6 Розділу II Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів" (483-16) та на підставі ухвали Верховного Суду України від 20.02.07.

ОСОБА_2 касаційній скарзі заявив вимоги про зміну рішення суду апеляційної інстанції, а ОСОБА_3 у своїй касаційній скарзі заявив вимоги про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення без змін рішення суду першої інстанції. Касатори доводять порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального і матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_2 - задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що зобов'язання ОСОБА_1 по установчому договору засновників ТОВ "Бунини і К" у встановленому законом порядку не припинено, і одностороння вимога про вихід зі складу засновників ОСОБА_3 не заявлено.

Тобто залишаючись власником спірного пакету акцій та здійснивши відчуження цих акцій, ОСОБА_1, за висновком суду апеляційної інстанції, порушила умови установчого договору ТОВ "Бунини і К", п.п. (а), (б), ст. 9, 10, 11 договору. Крім того, продаж акцій третій особі суд визнав порушенням ст.ст. 11, 52, 53 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) , оскільки як засновник товариства ОСОБА_1 не мала прав до припинення своїх прав і обов'язків по установчому договору розпоряджатися акціями та укладати угоди з третіми особами.

Проте суд апеляційної інстанції, встановивши наявність з боку ОСОБА_1 порушення закону, дійшов помилкового висновку про визнання недійсним договору від 27.01.03, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, на підставі ст. 48 ЦК УРСР (1540-06) та застосувала двосторонню реституцію, припинивши порушення прав засновників ТОВ "Бунини і К" і його засновників.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про власність" (697-12) власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування, а також у довірчу власність іншим особам.

Тобто незалежно від укладеного правочину щодо набуття прав власності на спірний пакет акцій їх власник має право розпоряджатися ними на свій розсуд, якщо це не заборонено законом.

Як встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 підписала установчий договір про створення ТОВ "Бунини і К" та зобов'язалася внести до уставного фонду цього товариства 500 акцій ЗАТ "Авліта" номінальною вартістю 500 грн., але зробила лише внесок у розмірі 30%, як і інші учасники, у грошовому виразі, а належні їй акції за договором від 27.01.03 продала ОСОБА_2, реалізуючі своє право власності на акції ЗАТ "Авліта".

Тобто уставний фонд товариства згідно з установчим договором підлягав формуванню шляхом внесення простих іменних акцій, а фактично започатковано його формування грошима, і позивачем ці обставини не спростовані. Тому згідно з положеннями ст.ст. 11, 52 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) не можна визнати порушенням установчого договору невнесення засновником ОСОБА_1 до статутного фонду пакету акцій, а внесення натомість вкладу грошима, враховуючи, що у статутний фонд фактично внесено частково вклад грошима.

Отже, невнесення акцій до уставного фонду ТОВ "Бунини і К" не є порушенням закону, тому відсутні підстави для застосування до спірного у справі договору положень ст. 48 ЦК УРСР (1540-06) щодо визнання цього договору недійсним.

Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку про задоволення касаційної скарги ОСОБА_3 та часткове задоволення касаційної скарги ОСОБА_2 Рішення суду апеляційної інстанції у справі підлягає скасуванню як невідповідне обставинам у справі та законодавству, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити, а касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Рішення апеляційного суду м. Севастополя від 19.02.04 у справі №2-483/03 скасувати, а рішення Балаклавського районного суду м. Севастополя від 24.09.03 у цій справі залишити без змін.

3. Справу направити до господарського суду м. Севастополь.