ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2007 р.
№ 34/277-06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого судді
Овечкіна В.Е.,
суддів
Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув касаційне подання
Заступника прокурора Дніпропетровської області
на постанову
від 01.03.07 Дніпропетровського апеляційного господарського
суду
у справі
№ 34/277-06 господарського суду Дніпропетровської області
за позовом
ТзОВ "Спортивно-оздоровчий центр "Зарад"є"
до
Дніпропетровської міської ради
Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради
про
визнання права власності
у справі взяли участь представники
позивача: Карнилов А.А., довір. №18/01 від 18.12.06
відповідача: не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2006 року ТзОВ "Спортивно-оздоровчий центр
"Зарад"є" звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив
визнати за товариством право власності на самочинно побудоване
нерухоме майно, що розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ,
вул.Набережна Перемоги, 3 а, а саме, адмінбудівлю -літ.Ж-2,
будівлю охорони -літ.3-1, ганок -літ.А, ганки -літ.Ж,З.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
12.10.06 (суддя Примак С.А.) позовні вимоги задоволено повністю.
Рішення мотивовано тим, що земельна ділянка, на якій розташоване
самочинне збудоване нерухоме майно відводиться позивачу під
розміщення не житлових будівель; відсутністю заперечень власників
землі на розміщення на земельній ділянці спірного майна;
відсутністю доказів щодо порушення прав інших осіб.
11.12.06 Заступник прокурора Дніпропетровської області
звернувся до господарського суду з поданням про перегляд рішення
від 12.10.06 за нововиявленими обставинами, оскільки будівлі, на
які судом було визнано право власності були побудовані в порушення
вимог ст.ст.60, 61 Земельного Кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, ст. 89
Водного Кодексу України ( 213/95-ВР ) (213/95-ВР)
в наслідок чого було
порушено право та інтереси держави в особі Дніпропетровської
міської ради.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
19.12.06 (суддя Примак С.А.) рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 12.10.06 скасоване, в задоволенні
позовних вимог відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 01.03.07 (судді: Логвіненко А.О., Чус О.О., Павловський
П.П.) рішення суду першої інстанції скасовано, в задоволенні
апеляційного подання прокурора Дніпропетровської області про
перегляд рішення господарського суду Дніпропетровської області від
12.10.06 за нововиявленими обставинами відмовлено. Постанову
мотивовано тим, що прокурором не зазначено в чому полягає
порушення інтересів держави, не обгрунтовано необхідність захисту
цих інтересів, а також не вказано орган, уповноважений державою
здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Окрім цього, суд апеляційної інстанції зазначив, що
обставини, на які послався прокурор як на нововиявлені не є такими
в розумінні ст. 112 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції
заступник прокурора області звернувся з касаційною скаргою, в якій
просить постанову суду скасувати, рішення суду першої інстанції
від 19.12.06 залишити без змін.
В скарзі зазначається про порушення судом апеляційної
інстанції норм матеріального та процесуального права. Так, судом
неправильно застосована ст.112 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо оцінки
нововиявлених обставин. В скарзі зазначено, що твердження суду про
те, що із плану земельної ділянки вбачається, що спірний об'єкт
побудовано в межах водного фонду не відповідає дійсності. На плані
відсутні обозначення відстані будівництва спірного об'єкту від
водного фонду. Це не визначено і у рішенні виконкому
Дніпропетровської міськради від 19.07.99. Судом не застосовано п.4
ст. 376 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, якою визначено, якщо власник
земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на
нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на
його земельній ділянці, майно підлягає знесенню особою, яка
здійснила самочинне будівництво. Окрім цього, скаржник не
погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що
прокурором не було вказано орган, уповноважений державою
здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Обгрунтування
інтересів держави міститься в тексті подання прокурора.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст.111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлене наступне
29.09.98 р. виконавчим комітетом Дніпропетровської міської
ради було винесено рішення №1979 "Про затвердження акта державної
технічної комісії про прийняття в експлуатацію
адміністративно-побутового корпусу і корпусу для спортивних ігор
по вул.Набережній Перемоги, За".
Згідно з цим рішенням виконавчий комітет міської ради
затвердив акт державної комісії від 25.09.98 р. про прийняття в
експлуатацію адміністративно-побутового корпусу загальною площею
74, 28 кв.м. і корпусу для спортивних ігор загальною площею 35, 7
кв.м., збудованих товариством з обмеженою відповідальністю
спортивно-оздоровчим комплексом "Зарадьє", по вул. Набережній
Перемоги, За; дозволено ввести в експлуатацію
адміністративно-побутовий корпус і корпус для спортивних ігор по
вул. Набережній Перемоги, За, прийняті за актом державної
технічної комісії, затвердженим цим рішенням, та оформити за
товариством право власності.
12.11.98 р. Дніпропетровським бюро технічної інвентаризації
видано свідоцтво про право власності на адміністративно-побутовий
корпус і корпус для спортивних ігор по вул. Набережній Перемоги,
За.
10.05.98 позивачу видано державний акт на право постійного
користування землею 0, 2215 га.
19.07.99 р. виконавчим комітетом Дніпропетровської міської
ради було винесено рішення №1979 "Про надання земельної ділянки по
вул. Набережній Перемоги, За у постійне користування товариству з
обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий комплекс
"Зарад'є" по фактичному розміщенню водно-спортивної бази.
Згідно з цим рішенням товариству надано земельну ділянку
площею 2215 кв.м по вул. Набережній Перемоги, 3а у постійне
користування з видачею Державного акта ТОВ "СОК "Зарад'є" для
обслуговування водно-спортивної бази по її фактичному розміщенню,
за рахунок земель водного фонду, а також закріплено за цим
товариством згідно з планом земельної ділянки прилеглу територію,
яка використовується виключно для благоустрою та прибирання.
У 2003 році позивачем самовільно побудовано на даній
земельній ділянці адміністративну будівлю загальною площею 632, 1
кв.м - Літ.Ж-2, будівлю охорони загальною площею 6, 5 кв.м -
літ.3-1, ганок - літ. а, ганки - літ. ж, з.
Нововиявленими обставинами скаржник вважає те, що у
провадженні господарського суду знаходиться справа №39/379 за
позовом заступника прокурора області в інтересах держави в особі
Дніпропетровської міської ради до ТОВ "Спортивно-оздоровчий
комплекс "Заряд"є" про знесення самовільно збудованих спірних
будівель та споруд; що позивач самовільно збудував будівлі без
належних дозволів та затвердженого проекту в прибережній захисній
смузі на відстані шість метрів від урізу води; що будівництво
вказаних об'єктів не було передбачено генеральним планом та що
земельна ділянка виділялася виключно для обслуговування
водноспортивної бази. Зазначені обставини не були відомі сторонам
і суду та не досліджувалися під час розгляду справи в суді першої
інстанції.
Однак, з таким твердженням скаржника колегія суддів не
погоджується з огляду на таке.
Відповідно до ст. 112 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд може переглянути прийняте
ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими
обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути
відомо заявникові.
Як роз'яснено Пленумом Верховного Суду України, в постанові
від 27.02.1981 за № 1 "Про практику перегляду судами у зв'язку з
нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних
справах, що набрали законної сили", та Президією Вищого
господарського суду України (Роз'яснення від 21.05.2002 за №
04-5/563), виникнення нових або зміна обставин після вирішення
спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового
рішення за правилами розділу ХII Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Не можуть вважатися нововиявленими
обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були
своєчасно подані сторонами.
Як вбачається з подання заступника прокурора про перегляд
рішення за нововиявленими обставинами (а.с.107) представник
місцевої влади, яка була присутня в судовому засіданні 12.10.06,
знала про те, що в суді розглядається справа №39/379 за позовом
заступника прокурора області в інтересах держави в особі
Дніпропетровської міської ради до ТОВ "Спортивно-оздоровчий
комплекс "Заряд"є" про знесення самовільно побудованих будівель та
споруд. Але ж в судовому засіданні від 12.10.06 (а.с.100) було
встановлено відсутність заперечень власників землі на розміщення
на земельній ділянці спірного майна.
Щодо знаходження земельної ділянки в межах водного фонду, то
про це зазначено у рішенні виконкому Дніпропетровської міської
ради від 19.07.1999 (а.с. 34), а те, що вказаний об'єкт збудовано
на береговій лінії відображено на плані земельної ділянки та
будівельної документації (а.с. 58,75,76), яку надав позивач.
Заперечення скаржника зводяться виключно до посилань на
оцінку судом неналежних доказів, наданих позивачем, однак, згідно
імперативних вимог ч.2 ст.111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з тим,
що суд апеляційної інстанції цілком обгрунтовано дійшов висновку
про відсутність в поданні заступника прокурора ознак нововиявлених
обставин.
Зважаючи на наведене, колегія дійшла висновку про
правомірність застосування судом апеляційної інстанції норм
процесуального права та відсутність існування нововиявлених
обставин по даній справі, чим спростовуються твердження скаржника
про зворотне.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційне подання Заступника прокурора Дніпропетровської
області залишити без задоволення, постанову від 01.03.07
Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі №
34/277-06 господарського суду Дніпропетровської області -без змін.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді Є.Чернов
В.Цвігун