Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. -головуючого,

Ковтонюк Л.В.,

Чабана В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної

скарги

Приватного підприємця ОСОБА_1, м.Полтава

на

постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.03.2007р.

у справі

господарського суду Полтавської області № 5/376

за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Полтава -Авто", м. Полтава

до

Приватного підприємця ОСОБА_1

про

зобов'язання вчинити певні дії

за участю представників сторін:

від позивача -Ломаков О.М.;

від відповідача -не з'явилися.

УСТАНОВИВ:

04.08.2006р. Відкрите акціонерне товариство "Полтава -Авто" звернулися до господарського суду Полтавської області з позовом про спонукання Приватного підприємця ОСОБА_1 повернути йому 20 000 літрів бензину марки А-95 (майно), мотивуючи тим, що 02.04.2004р. позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання зазначене майно на загальну суму 35 000,00грн., що підтверджується накладною НОМЕР_1 від 02.04.2004р. та довіреністю серії НОМЕР_2 від цієї ж дати, проте останній відмовляється його повертати.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на його безпідставність, оскільки договір зберігання у письмовій формі між сторонами не укладався.

12.10.2006р. рішенням господарського суду Полтавської області (суддя Гетя Н.Г.) у задоволенні позову відмовлено, обгрунтовуючи тим, що вчинений сторонами правочин (в усній формі) не може бути підставою для повернення бензину.

05.03.2007р., виходячи з законності та обгрунтованості позовних вимог, постановою Київського апеляційного господарського суду (судді6 Жук Г.А. -головуючий, Фаловська I.М., Агрикова О.В.) рішення місцевого суду від 12.10.2006р. скасовано та ухвалено нове, яким зобов'язано Приватного підприємця ОСОБА_1 передати ВАТ "Полтава -Авто" 20 000 літрів бензину марки А-95.

У касаційній скарзі Приватний підприємець ОСОБА_1 посилався на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконної постанови, тому просив її скасувати, а обгрунтоване рішення суду першої інстанції від 12.10.2006р. залишити в силі.

Заслухавши представника позивача та проаналізувавши мотиви, викладені у касаційній скарзі, у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів визнає касаційну скаргу необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції, здійснивши всебічний, повний та об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надавши належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, обгрунтовано дійшов висновку, що позивачем доведено належними доказами факт укладання договору зберігання між сторонами та правомірно застосував положення ст. ст. 938, 949 Цивільного кодексу України (435-15) . У зв'язку з чим, підстав для зміни або скасування оскаржуваної постанови немає. Викладені у касаційній скарзі ПП ОСОБА_1 доводи також не спростовують обгрунтовано висновку апеляційного господарського суду.

Керуючись статтями 111-5, 111-7,- 111-9 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.03.2007р. у справі господарського суду Полтавської області № 5/376 -без змін.