47/669-06 Про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки - Текст документа

Ухвалою від 23.04.07 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючого -Першикова Є.В., суддів -Савенко Г.В., Ходаківської I.П., утвореному розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 09.04.04, касаційна скарга Товариства № 27/03-01юр від 27.03.07 була прийнята до провадження, розгляд справи призначено на 07.06.07.

У зв'язку з перебуванням судді Савенко Г.В. на лікарняному, розпорядженням від 06.06.07 заступника Голови Вищого господарського суду України для розгляду справи № 47/669-06 господарського суду Харківської області, призначеної до перегляду на 07.06.07, було створено колегію суддів у складі: головуючий -Першиков Є.В., судді -

Данилова Т.Б., Ходаківська I.П.

Про вказані обставини представників сторін було повідомлено на початку судового засідання 07.06.07. Відводів складу колегії суддів не заявлено.

За згодою представників сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1

ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) у судовому засіданні 07.06.07 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Ухвалою від 15.11.06 господарського суду Харківської області було порушено провадження у даній справі, та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

Ухвалою від 18.12.06 господарського суду Харківської області (суддя Светлічний Ю.В.) провадження у справі зупинено до вирішення пов'язаної з нею адміністративної справи № 03/85-11А, яка знаходиться на розгляді господарського суду Волинської області.

При винесенні ухвали від 18.12.06 місцевий господарський суд зазначив, що до прийняття господарським судом Волинської області остаточного рішення по справі № 03/5-11А у господарського суду Харківської області достатні правові підстави для зупинення провадження у даній справі.

Постановою від 14.03.07 Харківського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого -Бондаренко В.П., суддів -Лакізи В.В., Токаря М.В.) апеляційну скаргу Ради задоволено.

Ухвалу від 18.12.06 господарського суду Харківської області скасовано, справу передано на розгляд до господарського суду Харківської області.

Постанова апеляційного суду мотивована, зокрема, тим, що в порушення вимог процесуального законодавства ухвала суду першої інстанції про зупинення провадження по справі не містить обгрунтування в чому саме полягає неможливість розгляду справи про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що при винесенні вказаної ухвали місцевий суд не врахував тієї обставини, що рішення другої сесії Ради щодо надання Товариству земельної ділянки по вул.Клочківській, 197 для забудови, вже було предметом судового розгляду.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову від 14.03.07 Харківського апеляційного господарського суду скасувати, а ухвалу від 18.12.06 господарського суду Харківської області залишити без змін.

Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, що при винесенні оскарженого судового акту було порушено норми процесуального права, а саме: ч. 2 ст. 43, ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Зокрема, скаржник зазначає, що розгляд даної справи про визнання недійсним договору оренди землі від 28.03.06, укладеного на підставі рішення Ради від 23.12.05 № 247/05 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів", безпосередньо пов'язаний зі справою, яка розглядається господарським судом Волинської області за адміністративним позовом Товариства до Ради про визнання незаконним рішення Ради від 31.05.06 № 40/06 "Про скасування та призупинення дії рішень Харківської міської ради" в частині передачі в оренду земельної ділянки, розташованої по вул.Клочківській, 197 у м.Харкові.

На день розгляду справи по суті письмовий відзив на касаційну скаргу від Ради не надійшов.

У судовому засіданні представники Ради щодо доводів скаржника заперечували, вважаючи їх без підставними, у зв'язку з чим просили оскаржену постанову залишити в силі, а касаційну скаргу Товариства -без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, які приймали рішення у даній справі, Рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 28.03.06, що було укладено між Радою та Товариством, та який зареєстровано у Харківській регіональній філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в Державному реєстрі земель від 28.03.06 за № 140667100046. Крім того, встановлено, що Рада просила суд зобов'язати Товариство повернути територіальній громаді м.Харкова в особі Ради земельну ділянку загальною площею 2,2436 га, розташовану за адресою м.Харків, вул.Клочківська 197, кадастровий номер 6310136300:05:029:020, та зобов'язати Управління скласти акт прийому-передачі вказаної земельної ділянки.

На підставі матеріалів справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 18.12.06 Товариство надало клопотання в якому просило суд зупинити провадження у даній справі до вирішення пов'язаної з нею адміністративної справи № 03/85-11А господарського суду Волинської області за позовом Товариства до Ради про визнання незаконним рішення Ради від 31.05.06 "Про скасування та призупинення дії рішень Харківської міської ради" в частині скасування пункту 143 додатку № 1 до рішення XXI сесії Харківської міської ради XXIV скликання від 28.04.04, № 66/04 та пункту 171 додатку № 1 до рішення Харківської міської ради IV скликання від 23.12.05 № 247/05.

Переглядаючи справу, апеляційний суд встановив, що в обгрунтування вказаного клопотання Товариство послалось на ту обставину, що розгляд справи про визнання недійсним договору оренди землі від 28.03.06, укладеного на підставі рішення Ради від 23.12.05

№ 247/05 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва, реконструкції та подальшої експлуатації об'єктів" безпосередньо пов'язаний з адміністративною справою, яка розглядається у господарському суді Волинської області за позовом Товариства до Ради про визнання частково незаконним рішення Ради від 31.05.06 № 40/06 "Про скасування та призупинення дії рішень Харківської міської ради".

Також, на підставі доказів, наданих сторонами по справі, судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою господарського суду Харківської області від 17.07.06 по адміністративній справі № АС-35/286-06 було відмовлено в задоволенні позову про визнання за Товариством права на користування земельною ділянкою за адресою м.Харків, вул.Клочківська, 197, закріпленого у договорі оренди землі від 28.03.06, що зареєстрований в державному реєстрі земель за № 140667100046. Також, встановлено, що вказаною постановою відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення другої сесії Ради п'ятого скликання в частині скасування рішень Ради щодо надання Товариству земельних ділянок для забудови.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що постановою від 18.10.06 Харківського апеляційного господарського суду апеляційна скарга Товариства була залишена без розгляду та припинено апеляційне провадження у справі № АС-35/286-06, зазначена постанова набула чинності.

Колегія суддів Вищого господарського суду України наголошує, що відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України (254к/96-ВР) судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4-5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та інши ми законами України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що згідно ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом та чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

При цьому, слід враховувати, що пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що, як встановлено апеляційним судом, місцевий суд фактично не навів конкретних мотивів щодо підстав зупинення провадження у справі, та не врахував того, що доводи, викладені Товариством у клопотанні, самі по собі не можуть бути підставою для застосування ст. 79 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

З урахуванням наведеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що для даної справи об'єктивно не існувало обставин, що перешкоджали або унеможливлювали її розгляд.

Допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права призвели до того, що спір тривалий час не знаходить свого вирішення.

Викладене дає підстави для висновку про те, що тривалість судового провадження у даній справі не задовольняє вимогу п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року, ратифікованої Україною у 1997 році, щодо розумного строку як складового елементу права на справедливий судовий розгляд.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом першої інстанції при винесенні оскарженого судового акту було помилково застосовано норми процесуального права.

Судом апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено постанову з дотриманням норм процесуального права, що дає підстави для залишення її без змін.