ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     07 червня 2007 р.
     № 44/558-23/546
     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
     головуючого
     суддів:
     М. Остапенка,
     Є. Борденюк, В. Харченка,
     розглянувши у відкритому судовому засіданні
     касаційне
     подання
     Військового прокуратура  Дарницького  гарнізону  в  інтересах
держави в особі Міністерства оборони України
     на постанову
     від 27.03.2007 року
     Київського апеляційного господарського суду
     у справі
     № 44/558-23/546
     за позовом
     Закритого   акціонерного   товариства   (ЗАТ)   "Кременчуцьке
взуттєве виробничо-торгівельне об'єднання"
     до
     Міністерства оборони України
     про
     стягнення 191 123,00 грн.
         В судове засідання прибули представники сторін:
 
     відповідача
     Ковальчук I.В. (дов. від 25.12.2006 року)
     військової прокуратури
     Дарницького гарнізону
     Лашко I.I. (помічник прокурора
     дов. від 06.06.2007 року)
     Заслухавши   суддю-доповідача   -Є.    Борденюк,    пояснення
представника  відповідача,  представника  військової   прокуратури
Дарницького гарнізону,  та  перевіривши  матеріали  справи,  Вищий
господарський суд України
 
                            ВСТАНОВИВ:
     Позивач  звернувся  до  суду  з  позовом  про   стягнення   з
відповідача пені у сумі 113 400,00 грн., штрафу у сумі  44  100,00
грн., 3% річних у сумі 9 683,00 грн., інфляційних втрат у сумі  23
940,00 грн., всього 191 123,00 грн..
     Підставою позову є неналежне виконання відповідачем грошового
зобов'язання з оплати поставлених згідно з  умовами  договору  від
13.12.2004 року для державних потреб матеріально-технічних засобів
речової  служби.  Поставка  продукції   позивачем   виконана,   що
підтверджується  рішенням  господарського  суду   м.   Києва   від
20.05.2005 року у справі № 8/345. Умова п. 4 договору  про  оплату
продукції протягом 45 днів з дати її фактичного  одержання,  тобто
07.03.2005 року відповідачем  не  виконана.  Сума  боргу  сплачена
12.09.2005  року  у  процедурі  примусового   виконання   судового
рішення.
     Відсутність умови договору про відповідальність за  неналежне
виконання  відповідачем  грошового  зобов'язання,   не   позбавляє
позивача права про стягнення пені та штрафу на підставі ч.  2  ст.
231  Господарського  кодексу   України   ( 436-15 ) (436-15)
        ,   річних   та
інфляційних втрат на підставі п.  2  ст.  625  Цивільного  кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
        .
     Рішенням господарського суду м.  Києва  від  02.03.2006  року
позовні  вимоги  задоволені  в  частині  стягнення  пені,   річних
інфляційних втрат. У частині стягнення штрафу у позові  відмовлено
з огляду на порушення ст. 60 Конституції  України  ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
        ,
яка передбачає,  що  ніхто  не  може  бути  двічі  притягнений  до
юридичної  відповідальності  одного  виду  за  одне  й   те   саме
правопорушення. Пеня і штраф є різновидом неустойки.
     Позов заявлений без  сплати  державного  мита  та  витрат  на
інформаційно-технічне  забезпечення  з  посиланням  на  звільнення
позивача щодо їх сплати відповідно до п. 6 ст.  4  Закону  України
"Про  поставку  продукції  для  державних  потреб"  та   постанови
Кабінету Міністрів України від  29.03.2002  №  411  ( 411-2002-п ) (411-2002-п)
        
"Про   визначення   розміру   витрат   на    інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу". За  результатами  розгляду  спору,
прийняте рішення без віднесення витрат по сплаті  державного  мита
та інформаційно-технічне забезпечення на будь-яку із сторін.
     Постановою Київського апеляційного  господарського  суду  від
20.06.2006 року рішення у справі  скасоване  у  частині  стягнення
пені з відмовою у задоволенні зазначених вимог; розмір річних,  що
підлягають  до  стягнення,  визнані  обгрунтованими  за  період  з
18.03.2005 - строк закінчення 45-денного  терміну  для  оплати  до
12.09.2005, - дата фактичної оплати.
     Нарахування інфляційних втрат визнане судом обгрунтованим.
     Відмова  у  позові  про  стягнення  неустойки  (пеня,  штраф)
обгрунтовується  необхідністю  застосування  спеціального   Закону
України "Про відповідальність за несвоєчасне  виконання  грошового
зобов'язання", у відповідності до статті 1 якого розмір  пені  має
бути встановлений  сторонами,  зокрема,  у  договорі.  Відсутність
такої  умови  договору  позбавляє  права  позивача  на   стягнення
неустойки.
     Посилання скаржника  (відповідача)  на  звільнення  його  від
сплати державного мита та сплати витрат  на  інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу за нульовою ставкою, прийняте  судом
як  обгрунтоване,  що  підтверджується   порушенням   апеляційного
провадження. За результатами здійснення апеляційного  провадження,
державне мито  і  витрати  на  інформаційно-технічне  забезпечення
судового процесу, не віднесені на будь-яку із сторін.
     Постановою Вищого господарського суду України від  19.10.2006
року постанову Київського  апеляційного  господарського  суду  від
20.06.2006 року,  рішення  господарського  суду  міста  Києва  від
02.03.2006  року  скасовано  зі  стадії  порушення  провадження  у
справі, справу передано до  господарського  суду  міста  Києва  на
новий розгляд, зокрема, у зв'язку з тим, що  позов  про  стягнення
неустойки, річних, інфляційних втрат, не є позовом  про  стягнення
збитків, що  підтверджується  також  умовою  п.  6.  5.  договору,
відповідно до якої сторони встановили,  що  незалежно  від  сплати
неустойки, сторона, що порушила умови договору, відшкодовує  іншій
стороні завдані збитки без урахування розміру  неустойки,  і  крім
того,   звільнення   позивачів    у    спорах    за    зазначеними
правовідносинами, не тягне за собою  звільнення  відповідачів  від
покладення на них державного мита відповідно до вимог ст.  49  ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .
     В ході нового  розгляду  справи  ЗАТ  "Кременчуцьке  взуттєве
виробничо-торгівельне об'єднання" були уточнені позовні вимоги,  а
саме: позивач просить стягнути  з  відповідача  пеню  у  сумі  113
400,00 грн., штраф у сумі 44 100,00  грн.,  3%  річних  у  сумі  9
165,20 грн., інфляційних втрат у сумі 23 940,00 грн.,  всього  190
605,20 грн..
     Рішенням господарського суду м. Києва від 18.12.2006  року  у
справі  №  44/558-23/546  (суддя  А.  Демидова)   позовні   вимоги
задоволені повністю, з Міністерства оборони України на користь ЗАТ
"Кременчуцьке взуттєве виробничо-торгівельне об'єднання"  стягнуто
пеню у сумі 113 400,00 грн., штраф  у  сумі  44  100,00  грн.,  3%
річних у сумі 9 165,20 грн., інфляційних втрат у  сумі  23  940,00
грн., також на відповідача у справі покладені судові витрати.
     Приймаючи рішення у справі господарський суд першої інстанції
виходив  з  наступних  обставин,  встановлених  в  ході   судового
розгляду.
     Фактична  поставка   продукції   була   здійснена   позивачем
30.12.2004 року, на підтвердження чого надано відповідно до  вимог
п. 3. 7. договору належним чином оформлений акт контролю якості  №
1 від 30.12.2004 року, накладну № 28 від 30.12.2004 року,  рахунок
№ 369 від 30.12.2004 року.
     Рішенням господарського суду міста Києва від 20.05.2005  року
у справі № 8/345, яким задоволені позовні вимоги ЗАТ "Кременчуцьке
взуттєве  виробничо-торгівельне"  про  стягнення  з   Міністерства
оборони України  630  000,00  грн.  основного  боргу  договором  №
229/8/4/04/253  від   13.12.2004   року,   встановлено   виконання
позивачем в повному обсязі договірних  зобов'язань  щодо  поставки
продукції за вищевказаним договором.
     Відповідно до  п.  4.  4.  договору  розрахунок  за  фактично
поставлену продукцію здійснюється протягом 45 банківських  днів  з
дати її належної передачі одержувачу замовника.
     Однак, відповідач своєчасно не розрахувався  з  позивачем  за
поставлену продукцію, як  і  встановлено  рішенням  господарського
суду міста Києва від 20.05.2005 року у справі № 8/345, а  здійснив
оплату боргу 12.09.2005 року  на  підставі  наказу  господарського
суду міста Києва  від  30.05.2005  року,  про  що  свідчить  копія
банківської виписки від 19.09.2005 року.
     За наведених обставин, виходячи з  загальних  умов  виконання
зобов'язання, а також того, що положеннями ч. 2 ст. 551 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
         визначена можливість встановлення розміру неустойки  за
порушення  зобов'язання   крім   договору   і   актом   цивільного
законодавства, господарський суд першої інстанції дійшов  висновку
про задоволення позовних вимог у частині стягнення  з  відповідача
пені у розмірі 113 400,00 грн. та штрафу у розмірі 44 100,00 грн.,
нарахованих з урахуванням  вимог  ч.  2,  6  ст.  232  ГК  України
( 436-15 ) (436-15)
        .
     Враховуючи    положення    цивільного    законодавства    про
відповідальність за порушення грошового зобов'язання господарським
судом  м.  Києва  задоволені  позовні  вимоги  про   стягнення   з
відповідача 3% річних у сумі 9 165,20 грн.,  інфляційних  втрат  у
сумі 23 940,00 грн..
     Постановою Київського апеляційного  господарського  суду  від
27.03.2007 року (колегія суддів: С.  Алданова,  I.  Борисенко,  В.
Шипко) рішення господарського суду м. Києва від 18.12.2006 року  у
справі № 44/558-23/546 залишено без зміни з тих же мотивів.
     Звертаючись  до  суду  з   касаційним   поданням,   військова
прокуратура  Дарницького  гарнізону  посилається  на   неправильне
застосування судами при ухваленні оскаржуваних судових рішень норм
права щодо правомірності вимог про стягнення неустойки, річних  та
інфляційних.
     Перевіряючи  юридичну  оцінку  встановлених  судом  фактичних
обставин справи та їх повноту,  Вищий  господарський  суд  України
дійшов висновку, що касаційне подання не підлягає до  задоволення,
виходячи з такого.
     Відповідно до ст. 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
         зобов'язання  має
виконуватися належним чином відповідно до умов договору  та  вимог
цього  Кодексу,  інших  актів  цивільного  законодавства,   а   за
відсутності таких умов та вимог -відповідно  до  звичаїв  ділового
обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно  ставляться.  Неустойкою
(штрафом, пенею) є  грошова  сума  або  інше  майно,  які  боржник
повинен  передати   кредиторові   у   разі   порушення   боржником
зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
        ). Якщо  предметом
неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється  договором  або
актом  цивільного  законодавства  (ч.  2  ст.   551   ЦК   України
( 435-15 ) (435-15)
        ). Порушення  Міністерством  оборони  України  грошового
зобов'язання за  укладеним  між  сторонами  договором  встановлено
господарськими судами попередніх  інстанцій  та  не  заперечується
відповідачем.
     Згідно з ч. 1 ст. 231  ГК  України  ( 436-15 ) (436-15)
          законом  щодо
окремих видів зобов'язань може  бути  визначений  розмір  штрафних
санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі
якщо порушено господарське  зобов'язання,  в  якому  хоча  б  одна
сторона є суб'єктом  господарювання,  що  належить  до  державного
сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного
і  антракту  штрафні  санкції   застосовуються,   якщо   інше   не
передбачено законом чи договором, у таких розмірах:  за  порушення
строків виконання  зобов'язання  стягується  пеня  у  розмірі  0,1
відсотка  вартості  товарів  (робіт,  послуг),  з  яких   допущено
прострочення  виконання  за  кожний  день   прострочення,   а   за
прострочення понад 30 днів додатково стягується  штраф  у  розмірі
семи  відсотків  вказаної  вартості  (ч.  2  ст.  231  ГК  України
( 436-15 ) (436-15)
        ).  У  зв'язку  з  наведеним,  та  враховуючи   те,   що
відповідач у справі є суб'єктом господарювання,  який  відноситься
до державного  сектора  економіки,  господарський  суд  касаційної
інстанції погоджується з обгрунтованими  висновками  господарських
судів  першої  та   апеляційної   інстанції   щодо   стягнення   з
Міністерства оборони України  пені  у  розмірі  0,  1  %  вартості
товару, що складає 113 400,00  грн.,  та  штрафу  у  розмірі  7  %
вартості товару, що складає 44 100,00 грн..
     Відповідно до  ст.  625  ЦК  України  ( 435-15 ) (435-15)
          боржник  не
звільняється від відповідальності за  неможливість  виконання  ним
грошового  зобов'язання.  Боржник,   який   прострочив   виконання
грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний  сплатити
суму боргу з урахуванням встановленого індексу  інфляції  за  весь
час прострочення, а також три  проценти  річних  від  простроченої
суми, якщо інший розмір процентів не  встановлений  договором  або
законом. А отже, стягнення за оскаржуваними судовими  рішеннями  з
відповідача 3% річних у сумі 9 165,20 грн.,  інфляційних  втрат  у
сумі 23 940,00 грн. грунтується на нормах права.  За  встановлених
обставин, та виходячи з імперативних вимог ст. 111-7  ГПК  України
( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  господарські  суди  попередніх  інстанцій  діяли   у
відповідності з нормами ГПК  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  а  оскаржувані
судові рішення є обгрунтованими і  законними  та  підстав  для  їх
скасування не вбачається.
     Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7,  111-9-111-12  Господарського
процесуального кодексу України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  Вищий  господарський
суд України
 
                           ПОСТАНОВИВ:
     Касаційне   подання   військового   прокуратура   Дарницького
гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
залишити без задоволення.
     Постанову Київського  апеляційного  господарського  суду  від
27.03.2007 року у справі № 44/558-23/546 залишити без зміни.
     Головуючий, суддя М. Остапенко
     Судді : Є. Борденюк
     В. Харченко