ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     07 червня 2007 р.
 
     № 17/93 ( rs507271 ) (rs507271)
        
 
     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
     головуючого
     Глос О.I.,
     суддів :
     Бакуліної С.В.,
     Муравйова О.В.
 
     розглянувши  у  відкритому   судовому   засіданні   матеріали
касаційної скарги
     Відкритого акціонерного товариства
     "Донвуглеводоканал"
 
     на рішення
     від 23.03.2007 року
 
     у справі
     № 17/93 ( rs507271 ) (rs507271)
        
     господарського суду
     Донецької області
 
     за позовом
     ВАТ "Донвуглеводоканал"
 
     до
     Комунального підприємства
     "Донецькміськводоканал"
 
     про
     стягнення 796 776,99 грн.
 
     в судовому засіданні взяли участь представники :
     від позивача:
     не з'явились
     від відповідача:
     Гнатюк О.I. (довіреність від 05.01.2007р. № 09/43)
 
                        В С Т А Н О В И В:
 
     Рішенням Господарського суду  Донецької  області  (головуючий
суддя  Мальцев  М.Ю.,  судді  Донець  О.Є.,  Чернота   Л.Ф.)   від
23.03.2007 року по  справі  №  17/93  ( rs507271 ) (rs507271)
          у  задоволенні
позовних вимог відмовлено.
 
     В касаційній скарзі ВАТ "Донвуглеводоканал" просить скасувати
рішення Господарського суду Донецької області від 23.03.2007  року
та  прийняти  нове  рішення,  яким  задовольнити  позовні  вимоги,
посилаючись на  порушення  норм  матеріального  та  процесуального
права, а саме: ст.530 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
        , ст.ст.1,  2,  43  ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
     Відзиву на касаційну скаргу відповідач не надіслав.
 
     Заслухавши  заперечення  по  касаційній  скарзі  представника
відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин  справи  та
правильність   їх   юридичної   оцінки   в    рішенні    місцевого
господарського суду, колегія  суддів  Вищого  господарського  суду
України  приходить  до  висновку,  що  касаційна  скарга  підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
 
     Позивач, ВАТ "Донвуглеводоканал", звернувся до суду з позовом
до КП "Донецькміськводоканал" про стягнення  811  523,07  грн.,  з
яких борг в сумі 709 979,07 грн., 3% річних у сумі 13 845,49  грн.
та інфляційної складової у сумі 87 698,51 грн.
 
     В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те,  що  у
відповідності з домовленістю сторін в період з червня 2004 року по
лютий 2005 року включно відповідачу  надані  транспортні  послуги,
які ним не сплачені.
 
     Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський  суд
виходив із того, що надані в підтвердження позовних вимог  рахунки
не містять ні вимоги по сплаті боргу, ні строку щодо їх виконання,
тому не є вимогою по сплаті боргу у розумінні ст. 530  ЦК  України
( 435-15 ) (435-15)
        . Отже, за висновком суду, позивач не  довів  виникнення
зобов'язання у відповідача по сплаті наданих позивачем послуг.
 
     Касаційна інстанція вважає висновки суду помилковими з огляду
на таке.
 
     Відповідно  до  ч.2  ст.  530  Цивільного   кодексу   України
( 435-15 ) (435-15)
        , якщо строк (термін) виконання боржником  обов'язку  не
встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор
має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен
виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення
вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору
або актів цивільного законодавства.
 
     Судом першої інстанції при розгляді даної справи правило  ч.2
ст.530 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
         невиправдано  розширене.  Тим  часом,
воно може застосовуватись лише у двох випадках: 1) до зобов'язань,
що грунтуються на односторонніх договорах, строк виконання яких не
визначено; 2)  до  зобов'язань,  що  грунтуються  на  двосторонніх
договорах, в яких  строк  виконання  не  визначено,  -  лише  щодо
боржника, до якого раніше  пред'явлена  вимога  про  виконання.  В
інших випадках ч.2 ст.530 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
         застосовуватись не
повинна, оскільки строк виконання взаємних зустрічних  зобов'язань
визначено  ч.2  ст.538  ЦК  України  ( 435-15 ) (435-15)
        .   Водночас   слід
враховувати, що сторони договору вправі відійти  від  правила  ч.2
ст.538  ЦК  України  ( 435-15 ) (435-15)
          і  встановити  строки   виконання
взаємних зобов'язань відповідно до досягнутої домовленості.  Проте
в даній справі судом було встановлено, що договір сторін  укладено
не було і права і  обов'язки  виникли  безпосередньо  із  взаємних
правочинів сторін, а саме надання послуг позивачем відповідачу  та
часткова сплата останнім вартості наданих послуг.  Враховуючи,  що
згідно правила ч.2 ст.538  ЦК  України  ( 435-15 ) (435-15)
          у  відповідача
обов'язок сплатити  вартість  наданих  послуг  виникає  з  моменту
складання  сторонами  актів-рахунків,  які  маються  в  матеріалах
справи, і в яких, до речі, наявна графа " сума до сплати",  що  не
було оцінено судом, останнім неправомірно відмовлено у задоволенні
позовних вимог, виходячи із того  що  не  настав  строк  виконання
зобов'язання у вигляді оплати  наданих  та  спожитих  відповідачем
послуг.
 
     Враховуючи, що суд відмовив у позові з вищенаведених мотивів,
ним не було встановлено тих обставин  справи,  які  дали  б  змогу
касаційній інстанції прийняти по справі рішення, а саме: період за
який фактично надано послуги, сума на яку надано послуги,  на  яку
суму фактично сплачено борг, не перевірено і  розрахунку  позивача
по пені, 3% річних та інфляційних втратах.  Також  судом  не  дано
оцінки доводам відповідача щодо невизнання ним позовних вимог.
 
     За таких обставин ухвалене у справі  рішення  місцевого  суду
підлягає скасуванню як незаконне, а справа  -  передачі  на  новий
розгляд.
 
     Під час нового розгляду  справи  господарському  суду  першої
інстанції  необхідно  врахувати  викладене,   всебічно   і   повно
встановити всі фактичні обставини справи на  підставі  об'єктивної
оцінки наявних у ній доказів, з'ясувати дійсні права та  обов'язки
сторін і, залежно від встановленого, правильно  застосувати  норми
матеріального  права,  що  регулюють  спірні  правовідносини,   та
ухвалити законне і обгрунтоване рішення.
 
     Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,  п.3  ч.1  ст.111-9,  п.2  ч.2
ст.111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд
України,-
 
                       П О С Т А Н О В И В:
 
     Касаційну скаргу ВАТ "Донвуглеводоканал" від 16.04.2007  року
№ 24/308 на рішення  Господарського  суду  Донецької  області  від
23.03.2007  року  у  справі  №  17/93  ( rs507271 ) (rs507271)
           задовольнити
частково.
 
     Рішення Господарського суду Донецької області від  23.03.2007
року у справі № 17/93 ( rs507271 ) (rs507271)
         - скасувати.
 
     Справу № 17/93 ( rs507271 ) (rs507271)
         направити до Господарського  суду
Донецької області на новий розгляд.
 
 
 
     Головуючий-суддя
 
 
 
     О.Глос
 
 
 
     С у д д і
 
 
 
     С.Бакуліна
 
     О.Муравйов