ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2007 р.
№ 18/596пд
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого
Полякова Б.М.
суддів:
Катеринчук Л.Й. (доповідач)
Ткаченко Н.Г.
розглянувши
касаційні скарги
Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче
підприємство "Карат", м. Брянка
Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку
"Укрсоцбанк" в особі Луганської обласної філії
на рішення
господарського суду Луганської області від 15.02.2007
у справі
господарського суду
№ 18/596пд
Луганської області
за позовом
Регіонального відділення Фонду державного майна України по
Луганській області
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче
підприємство "Карат", м. Брянка
про
розірвання договору купівлі-продажу та повернення майна
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача
Сафонов Д.О. (дов. №69 від 10.05.2007)
від відповідача
Бондарев В.В. (дов. №2-10/39б від 04.04.2007)
Від АКБ "Укрсоцбанк"
Гайченко А.В. (дов. №02-04/1541 від 28.12.2006)
ВСТАНОВИВ :
В грудні 2006року Регіональне відділення Фонду державного
майна України по Луганській області (далі: "Позивач") звернулося
до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого
підприємства "Карат" (далі: "Відповідача") з позовом про
розірвання договору купівлі-продажу державного майна від
30.04.2002 (реєстровий №611), та повернення приватизованого майна.
Рішенням господарського суду Луганської області від
15.02.2007 позов було задоволено, договір купівлі-продажу
державного майна від 30.04.2002 (реєстровий №611) розірвано з
підстав недотримання відповідачем договірних зобов'язань про
укладення угод на тепло-, водо-, енергопостачання та на утримання
прилеглої території, зобов'язано відповідача повернути позивачу
державне майно -групу інвентарних об'єктів, що розташовані за
адресою: М. Брянка, вул. Жуковського 1-а.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою
відповідальністю "Виробниче підприємство "Карат"та
акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк"в
особі Луганської обласної філії звернулись до Вищого
господарського суду України з касаційними скаргами, в яких
просили:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче
підприємство "Карат"- скасувати рішення суду першої інстанції,
відмовити в задоволенні позовних вимог, аргументуючи порушенням
норм процесуального права, зокрема, статті 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
;
Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку
"Укрсоцбанк"в особі Луганської обласної філії -скасувати рішення
суду першої інстанції, відмовити в задоволенні позовних вимог,
аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального
права, зокрема, частини 3 статті 133 Закону України "Про державну
програму приватизації" ( 1723-14 ) (1723-14)
, статті 27 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Колегія суддів Вищого господарського суду України,
переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції
на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши
застосування судом першої інстанції норм матеріального та
процесуального права, дійшла висновку, що касаційні скарги
підлягають задоволенню, виходячи з такого.
Згідно із статтею 655 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або
зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні
(покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно
(товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами частини 2 статті 651 Цивільного кодексу
( 435-15 ) (435-15)
договір може бути змінено або розірвано за рішенням
суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення
договору другою стороною та в інших випадках, встановлених
договором або законом. Iстотним є таке порушення стороною
договору, коли внаслідок завданої цим шкоди сторона значною мірою
позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні
договору.
Відповідно до частин 2, 3, 4 статті 188 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
сторона договору, яка вважає за
необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати
пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору,
яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у
двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу
сторону про результат її розгляду. У разі якщо сторони не досягли
згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання
відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу,
заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Системний аналіз наведених норм права дозволяє зробити
висновки, що законодавцем визначено не тільки певну процедуру
розірвання договорів, але й умови за яких може бути розірвано
договір купівлі-продажу. Законодавцем не передбачено можливості
розірвання чи зміни уже виконаного договору, оскільки договір, як
і засноване на ньому зобов'язання припиняються внаслідок належного
виконання. Тому не можна розірвати або змінити те, що на момент
зміни або розірвання вже не існує.
Згідно із статтями 572, 575 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у
разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання,
забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок
заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього
боржника, якщо інше не встановлено законом. Iпотекою є застава
нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або
третьої особи.
За приписами частини 2 статті 23 Закону України "Про іпотеку"
( 898-15 ) (898-15)
особа, до якої перейшло право власності на предмет
іпотеки, набуває статус іпотекодавця, має всі його права і несе
всі обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих
умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет
іпотеки.
Отже, у випадку зміни власника майна, яке є предметом іпотеки
внаслідок розірвання договору купівлі-продажу в судовому порядку,
іпотекодержатель вправі заявляти вимоги на предмет іпотеки до
нового власника. Прийняття судового рішення про повернення майна,
яке є предметом іпотеки, продавцю зачіпає права іпотекодержателя,
а відтак, його необхідно залучати до розгляду справи про
розірвання договору купівлі-продажу та повернення майна, яке в
послідуючому стало предметом договору іпотеки.
Судом першої інстанції було встановлено відчуження спірного
майна позивачем відповідачу шляхом викупу згідно договору
купівлі-продажу 13.04.2002, посвідченого приватним нотаріусом Чеча
Г.I. Брянківського міського нотаріального округу по реєстру №611
(а.с. 5-7) та передачу майна відповідачу згідно Акту від
30.04.2002року. Судом також встановлено повну сплату покупцем ціни
об'єкту згідно укладеного договору (1360333грн.), що
підтверджується Актом поточної перевірки виконання умов договору
купівлі -продажу державного майна - групи інвентарних об'єктів від
12.12.2006року (а.с.8). Судом встановлено порушення покупцем умови
щодо укладення договору на утримання прилеглої території та на
теплопостачання (пункт 11.3 Договору), які визнано достатньою
підставою для розірвання спірного договору.
Разом з тим, з долучених Регіональним відділенням Фонду
держмайна України документів до Відзиву на касаційну скаргу
вбачається, що на момент звернення з позовом до суду відповідач
уже не був власником майна, оскільки відчужив його за договором
купівлі-продажу від 28.11.2006року ТОВ "Лугтехснаб" та відповідно
до іпотечного договору від 24.01.2007 №165 іпотекодержателем
спірного майна став АКБ "Укрсоцбанк". Зазначені обставини існували
на момент постановлення оскаржуваного судового рішення та мають
значення для вирішення спору в даній справі, оскільки предметом
спору є вимоги про повернення майна і такі вимоги задоволені судом
без участі власника майна та його іпотекодержателя, що є
порушенням норм процесуального права, яке тягне безумовне
скасування прийнятого судового рішення у справі відповідно до
пункту 3 частини 2 статті 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
За результатами касаційного розгляду колегія суддів дійшла
висновку про відхилення клопотання позивача про зупинення
касаційного перегляду в даній справі до розгляду господарським
судом Луганської області справ про визнання недійсним договору
купівлі-продажу спірного майна від 28.11.2006 між відповідачем та
ТОВ "Лугтехснаб" (справа № 2/228пд) та про визнання недійсним
іпотечного договору від 24.01.2007 (справа № 6/301), оскільки
встановлені касаційним судом порушення процесуального права не
можуть бути виправлені шляхом зупинення касаційного провадження
для розгляду зазначених справ та є такими, що не перешкоджають
здійсненню касаційного перегляду в даній справі.
Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду
України "Про судове рішення" №11 від 29.12.1976 судове рішення є
найважливішим актом правосуддя, покликаним забезпечити захист
гарантованих Конституцією України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
прав і свобод
людини, правопорядку та здійснення проголошеного Конституцією
принципу верховенства права. Тому суди повинні неухильно
додержувати вимоги про законність і обгрунтованість рішення в
цивільній справі. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі
вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України.
Постановлене у справі рішення суду зазначеним вимогам не
відповідає, а тому підлягає скасуванню з направленням справи на
новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду слід залучити як
співвідповідачів власника майна ТОВ "Лугтехснаб" та
іпотекодержателя АКБ "Укрсоцбанк" в особі Луганської обласної
філії, встановити правовий статус відповідача, який перебуває у
процедурі банкрутства та можливість укладення ним угод тепло-,
водо-, енергопостачання та утримання прилеглої території з
врахуванням стадії процедур банкрутства, в яких він перебуває,
можливе укладення зазначених угод правонаступником майна
відповідача у справі, встановити момент виконання зобов'язань за
договором купівлі-продажу від 13.04.2002, всебічно і повно
перевірити доводи, на яких грунтуються вимоги і заперечення
сторін, дати оцінку доказам у справі, встановивши їх належність та
допустимість, вирішити спір відповідно до вимог чинного
матеріального та процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.
111-5,,111-7,111-9,111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий
господарський суд України -
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"Виробниче
підприємство "Карат"задовольнити.
2. Касаційну скаргу акціонерно-комерційного банку соціального
розвитку "Укрсоцбанк"в особі Луганської обласної філії
задовольнити.
3. Рішення господарського суду Луганської області від
15.02.2007 скасувати, справу №18/596пд направити до господарського
суду Луганської області на новий розгляд.
Головуючий Б. Поляков
Судді Л. Катеринчук
Н. Ткаченко