ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2007 р.
№ 15/317
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого:
Суддів:
Невдашенко Л.П.
Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" в
особі Олександрійського міського району електричних мереж
на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
27.02.2007 року
у справі
№ 15/317 господарського суду Кіровоградської області
за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" в
особі Олександрійського міського району електричних мереж
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Пантаївське торгове
підприємство "Продтовари"
про
стягнення 972,82 грн.
за участю представників сторін:
позивача
не з'явились,
відповідача
не з'явились,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від
30.11.2006 року у справі № 15/317 (суддя: Мохонько К.М.),
залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 27.02.2007 р. (судді: Прокопенко А.Є.,
Дмитренко А.К., Тищик I.В.) у задоволенні позовних вимог про
стягнення 5-кратної величини споживання електроенергії відмовлено.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського
суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою в якій просив скасувати оскаржувану постанову і
прийняти нове рішення, яким задовольнити позов. В обгрунтування
своїх вимог скаржник посилається на те, що апеляційним
господарським судом неправильно застосовані норми матеріального та
процесуального права.
Колегія суддів Вищого господарського суду України,
обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування господарським судом норм матеріального
та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має
право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а
скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд
визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з
дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Як встановив апеляційний господарський суд та вбачається з
матеріалів справи, сторони у справі уклали договір про постачання
електричної енергії №326 від 16.06.2004 року. За умовами договору
постачальник електроенергії (позивач) постачає електричну енергію
споживачу (відповідачу), а споживач оплачує постачальнику
електроенергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з
умовами цього договору та додатками до нього. Договір набирає
чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2004 р. Договір
вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за
місяць до закінчення терміну його дії жодною із сторін не буде
заявлено про припинення його дії або про перегляд його умов.
Договір підписаний представниками сторін та посвідчений печаткою
позивача.
Згідно додатку № 1 до договору розрахунковим періодом
вважається період з 10 числа місяця до такого ж числа наступного
місяця. При розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття
"розрахунковий період" та "календарний місяць" вважати
прирівняними.
За дату оплати приймається дата зарахування коштів на
поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника
електроенергії або дата внесення споживачем готівки в касу
постачальника.
В розділі 2 договору сторони передбачили, що під час
виконання умов договору, а також вирішення всіх питань, що не
обумовлені цим договором, сторони зобов'язані керуватись чинним
законодавством України, зокрема, Правилами користування
електричною енергією.
В п. 4.2.2. договору передбачено, що за перевищення
договірних величин споживання електричної енергії та потужності,
визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору, споживач
сплачує постачальнику електричної енергії п'ятикратну вартість
різниці фактично спожитої та договірної величин.
На січень 2005 р. договірна величина споживання для
відповідача встановлена в розмірі 1000 кВт/год. Відповідачем у цей
період спожито 878 кВт/год.
14.01.2005 р. відповідачу виставлено рахунок № 326/1 на
оплату спожитої електроенергії на суму 291,85 грн., який отримано
відповідачем, але у вказаний у ньому строк (до 21.01.2005 р.) він
оплачений не був. Кошти фактично зараховані на рахунок
постачальника електричної енергії 24.01.2005 р. За таких обставин,
позивач вважає, що перевищення договірної величини споживання
електроенергії позивачем у січні 2005 р. становить 878 кВт/год. на
загальну суму 972,82 грн.
28.01.2005 р. відповідачу було надіслано повідомлення №
169/06 про коригування граничного рівня споживання електричної
енергії за січень 2005 р. до рівня фактичної сплаченої за цей
місяць величини її споживання, тобто 0 кВт/год.
Відповідно до вимог ст. 614 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
особа, яка
порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини
(умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або
законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх
залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Господарські суди прийшли до висновку про відсутність вини
відповідача у несвоєчасній сплаті за спожиту електроенергію, а
відтак відмовили у позові. Так, господарські суди дослідили лист
Олександрійського відділення ВАТ "Державний ощадний банк України"
від 27.11.2006 р., в якому повідомлено, що дійсно грошові кошти в
сумі 291,85 грн. сплачені 20.01.2005 р. відповідачем у
територіально-відокремленому безбалансовому відділенні № 3070/029.
Через збій в системі електронних платежів всі платежі по банку
було перераховано на наступний робочий день 24.01.2005 р. (в
понеділок), про що відповідач не знав та не міг знати.
У розумінні Закону України "Про платіжні системи та переказ
грошей в Україні" переказ грошей - це рух певної суми коштів з
метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у
готівковій формі. ініціатор - особа, яка на законних підставах
ініціює переказ коштів шляхом формування та подання відповідного
документа на переказ або використання спеціального платіжного
засобу.
Відповідно до п.22.4 ст. 22 цього Закону при використанні
розрахункового документа ініціювання переказу вважається
завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового
документа на виконання. Банки мають забезпечувати фіксування дати
прийняття розрахункового документа на виконання. Що ж до
проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією,
яку має виконувати платіжна система (п. 1.29 ст. 1 Закону).
Апеляційний господарський суд обгрунтовано відхилив доводи
скаржника про необхідність витребування у банку додаткових
доказів, оскільки у суду немає сумнівів відносно достовірності
фактів викладених у листі банку.
Суд обгрунтовано не застосував до спірних правовідносин
положення ст. 617 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, оскільки порушення умов
договору сталось не внаслідок випадку чи непереборної сили.
Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку про те,
що апеляційним господарським судом правильно застосовано норми
матеріального та процесуального права, а тому підстав для
скасування законної та обгрунтованої постанови не вбачається.
Щодо інших доводів скаржника, то вони спростовуються
вищенаведеним. Крім того, відповідно до вимог ст. 111-7
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 27.02.2007 року у справі № 15/317 залишити без змін.
Головуючий, суддя Л. Невдашенко
Судді: М. Михайлюк
Н. Дунаєвська